У дисертаційній роботі розвинуто теоретико-методологічні положення та методико-практичні рекомендації щодо формування фінансового забезпечення інноваційної діяльності на промислових підприємствах України з урахуванням специфічних особливостей, притаманних процесам створення та впровадження інновацій. Проведене дослідження дало можливість зробити наступні висновки і пропозиції: 1. На основі аналізу існуючих підходів уточнено визначення поняття “фінансового забезпечення інноваційної діяльності” як комплексу методів та важелів впливу на інноваційну діяльність, який реалізується у різних формах через відповідну систему фінансування. Визначено основні складові фінансового забезпечення інноваційної діяльності: методи та форми фінансування, важелі впливу на інноваційну діяльність, джерела надходження коштів, моніторинг і контроль за фінансуванням інноваційної діяльності, котрі відображають головні аспекти організації процесу фінансування інноваційної діяльності на промислових підприємствах, і які необхідно враховувати при здійсненні даного виду діяльності. 2. Особливістю інноваційної діяльності є використання значної кількості джерел фінансування. Для удосконалення процесів формування структури джерел фінансування інноваційної діяльності запропоновано класифікацію джерел фінансового забезпечення за стадіями інноваційного процесу, відношенням до власності та економічною суттю. 3. В результаті проведеного аналізу стану інноваційної діяльності промислових підприємств України та її фінансового забезпечення визначено низку проблем. Запропоновано шляхи їх вирішення в частині: а) підвищення ролі банківського фінансування; б) залучення іноземних інвестицій, котре могло б здійснюватися за напрямками покращення загальних умов для інвестицій в економіку України; в) розробки єдиних критеріїв оцінки інвестиційної привабливості інноваційних програм та проектів; г) використання венчурного капіталу як альтернативного джерела фінансування інноваційної діяльності. 4. Обсяги фінансування у сфері інноваційної діяльності не відповідають загальносвітовим нормам через постійний дефіцит фінансових ресурсів. Джерелами фінансування інноваційної діяльності, які становлять найбільшу питому вагу в структурі джерел фінансування промислових підприємств України, є власні кошти підприємств, запозичені кошти та державне фінансування, причому основним механізмом фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України є самофінансування. 5. Сучасна амортизаційна політика в Україні негативно впливає на привабливість інноваційних проектів, оскільки амортизаційні відрахування використовуються як джерело розширеного відтворення не в повній мірі або використовуються взагалі не за призначенням. Діюча схема використання прибутку на промислових підприємствах України не містить мотиваційного навантаження щодо спрямування його в інвестиційне русло через недосконалу законодавчу базу, податкову та амортизаційну політику, приватизаційну політику, кон’юнктуру фінансового ринку та низьку ефективність методів господарювання. 6. Проведений аналіз існуючої державної політики регулювання і стимулювання ринку інновацій, а також загальних тенденцій у державному фінансуванні інноваційної діяльності дозволив сформулювати нові напрями регуляторної політики в частині прийняття раціональних державних рішень стосовно фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни, використання інструментів стимулюючого характеру, формування відповідної нормативно-правової бази, розвитку відповідних організаційних форм інтеграції науки і виробництва, а також малого інноваційного підприємництва. 7. В роботі обґрунтовано можливість фінансового забезпечення інноваційного проекту власними коштами. Доведено, що використання власних коштів для систематичного інвестування в інноваційний проект за умови, що його результати починають давати економічний ефект ще на етапі впровадження інновації, приводить до степеневого зростання чистого доходу підприємства; показано, що важливою характеристикою інноваційного проекту в умовах дефіциту власних коштів є тривалість етапу впровадження, причому у випадку самофінансування ця величина перестає залежати тільки від технічних характеристик проекту і визначається також фінансовими характеристиками підприємства, на якому впроваджується інновація; обґрунтовано можливість застосування динамічних показників оцінки економічної ефективності інноваційних проектів “чистий приведений дохід ”, “дисконтований період окупності ” та “норма внутрішньої дохідності ” для інноваційних проектів, які фінансуються власними коштами. 8. Важливу роль у забезпеченні фінансовими ресурсами інноваційної діяльності промислових підприємств, повинно відігравати банківське кредитування. В роботі досліджено окремі особливості даної форми фінансування. Доведено, що використання запозичених коштів для фінансування інноваційного проекту є виправданим у випадку, коли ставка дисконтування перевищує позичковий процент, причому збільшення обсягу запозичених коштів приводить до зменшення періоду окупності та до збільшення чистого приведеного доходу і внутрішньої норми дохідності , а отже, і до зростання економічної ефективності інноваційного проекту. 9. Важливим фактором, який необхідно враховувати при оцінці ефективності інноваційних процесів є ризики, які є невіддільною частиною інноваційного процесу. В роботі запропоновано метод мінімізації ризику перевиробництва інноваційної продукції, який ґрунтується на удосконаленні розрахунку точки беззбитковості та дозволяє мінімізувати вплив ризику помилкової оцінки споживчого ринку шляхом включення можливих збитків від перевиробництва інноваційної продукції у рентабельність продукції. Зокрема, розраховано мінімальну рентабельність інноваційної продукції, яка забезпечує прибутковість виробництва. Доведено, що диверсифікація інвестицій у інноваційні проекти по випуску різних видів інноваційної продукції дозволяє виробнику забезпечувати перехресне фінансування випуску тимчасово збиткових видів продукції за рахунок прибуткових, тим самим даючи можливість побудови прибуткового в цілому виробництва. | 