Анотація до роботи:

Бурлака Ю.М. Фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. – ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2008.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних та методичних положень і розробці практичних рекомендацій з фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств.

В роботі розкрито сутність фінансового здоровлення, узагальнено теоретико-методологічні засади його здійснення, визначені методичні підходи до вибору його варіантів. Визначено специфічні чинники фінансової дестабілізації, на усунення негативного впливу яких мають спрямовуватися оздоровчі заходи. Визначено основні цілі та заходи фінансового оздоровлення.

Проаналізовано фінансово-економічні умови діяльності сільськогосподарських підприємств, оцінено їх сучасний фінансовий стан, виявлено ознаки фінансової нестабільності, визначено вплив чинників на фінансове оздоровлення.

Обґрунтовано модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства, яка містить параметри і характеристики, що їх доцільно досягнути при здійсненні фінансового оздоровлення. Обґрунтовано засади активізації фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств за ініціативою власників і менеджменту через розробку типового плану, порядку визначення заходів оздоровлення та встановлення черговості їх запровадження, удосконалення методичних підходів до оцінювання санаційної спроможності. Визначено напрями підтримки фінансового оздоровлення на державному та регіональному рівнях.

У дисертаційній роботі представлено авторське розв’язання наукового завдання – обґрунтування теоретичних і практичних засад фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах з урахуванням специфіки діяльності галузі, стану підприємств і основних чинників, що зумовлюють фінансову дестабілізацію.

1. Встановлено, що в сучасних умовах фінансова дестабілізація є наслідком впливу чотирьох груп специфічних для сільського господарства зовнішніх і внутрішніх чинників, обумовлених специфікою галузі як виду економічної діяльності, особливостями її місця і ролі в економіці держави, соціальними процесами на селі та демографією і сучасними особливостями аграрної економіки. Здійснення фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств та його державна підтримка має спрямовуватися на подолання саме цих чинників фінансової дестабілізації.

2. Обґрунтовано, що як у наукових дослідженнях так і в практичній діяльності насамперед слід враховувати визначені у процесі дослідження специфічні цілі фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств: забезпечення захисту ґрунтів та недопущення порушень в екологічному балансі регіону, урахування пріоритетів продовольчого забезпечення населення регіону і насичення ринку сільськогосподарською продукцією та дотримання інтересів селян. Важливе місце у фінансовому оздоровленні сільськогосподарських підприємств мають посідати агрономічні, зооінженерні та екологічні заходи.

3. Показано, що фінансове оздоровлення може здійснюватися як при провадженні справи про банкрутство за ініціативою кредиторів, так і до такого провадження за ініціативою власників і менеджменту підприємств. Їх відмінності проявляються при прийнятті рішення щодо здійснення фінансового оздоровлення, погодженні форм і методів, розробці й узгодженні плану і програми, визначенні джерел фінансування, зрушень у структурі власності, термінах здійснення, особливостях управління та залежності від кредиторів. Нині нагальною є потреба в активізації процесів фінансового оздоровлення за ініціативою власників і менеджменту підприємств, оскільки в таких випадках забезпечується вища ефективність оздоровлення та повніше дотримуються права і реалізуються інтереси селян.

4. Здійснений аналіз показав, що незважаючи на поліпшення загального стану економіки, масштаби фінансової нестабільності сільськогосподарських підприємств залишаються значними. Так серед досліджуваних підприємств Кіровоградської області неплатоспроможними є 10 %, для 15–18 % – погашення боргових зобов’язань вчасно і в повному обсягу ускладнене, ще 19–22 % періодично відчувають проблеми щодо акумуляції грошових коштів на погашення боргів. Половина сільськогосподарських підприємств має недостатній рівень рентабельності, дві третини – незадовільний стан ділової активності й оборотності активів. При цьому 12–16 % характеризуються надзвичайно високим рівнем збитковості, а доходність 25–39 % – настільки низька, що не забезпечує стійке положення й конкурентноздатність підприємства на ринку. Незадовільну структуру фінансування виявлено у 20–25 % підприємств, а 27–38 % неефективно розміщують залучені фінансові ресурси в активах. При цьому 9–11 % досліджуваних підприємств одночасно недостатньо платоспроможні і збиткові, у 17 % неплатоспроможність є наслідком не виваженої політики фінансування, у 13 % нераціональна структура джерел фінансування спричинює збитковість, 10–11 % тією чи іншою мірою є недостатньо платоспроможними, збитковими та мають незадовільну стратегію фінансування і формування майнового потенціалу. Крайнє погіршення результатів діяльності й показників фінансового стану спостерігається у 4–6% підприємств. Тому при запровадженні механізмів фінансового оздоровлення слід розробляти заходи, спрямовані не лише на загальне фінансове оздоровлення суб’єктів господарювання, а й конкретизувати їх залежно від негативних ознак фінансового стану.

5. Доведено, що при оцінках фінансової дестабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств та оцінки ймовірності їх банкрутства доцільно застосовувати комплексні показники і моделі оцінок. Найдостовірніше оцінювання ймовірності банкрутства господарств у сучасних умовах забезпечують: формула Таффлера, R-число, модель Андрущака, а також формула Лиса. Застосування моделей Спрінгера та Грачова необхідно підкріплювати результатами розширеного фінансового аналізу. Недоцільно використовувати Z-рахунок Альтмана, двофакторну модель та модель Фулмера.

6. Доказано, що активізації процесів фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств сприятиме запровадження науково обґрунтованої моделі фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства. Така модель включає параметри і характеристики фінансового стану, яких необхідно досягти в результаті реалізації програми фінансового оздоровлення. Так, для підприємств області, що є товариствами з обмеженою відповідальністю, спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та мають земельну площу близько 2–4 тис. га сільськогосподарських угідь при реалізації такої моделі має забезпечуватися співвідношення між оборотними і необоротними активами у розмірі 2,16, частки власних оборотних коштів у активах – 55%, грошових коштів – 2,43%, власного і довгострокового позикового капіталу у джерелах фінансування – 87 %, а короткострокової заборгованості – не більше 13 %. Зростання довгострокових джерел має досягатися переважно за рахунок спрямування близько 73 % прибутку на виробничий розвиток, зокрема на формування власних оборотних коштів. Запропонований за результатами дослідження порядок розробки моделей фінансово стійких сільськогосподарських підприємств доцільно використовувати у практичній діяльності для інших типів господарюючих суб’єктів та за зміни умов функціонування.

7. Дієвості заходів фінансового оздоровлення сприятиме практичне використання запропонованих методичних підходів оцінки санаційної спроможності сільськогосподарських підприємств на основі чотирьох алгоритмів: здатності підприємств відновити платоспроможність, покрити збитки минулих періодів, поліпшити майновий стан та зміцнити фінансову стійкість. Кожен із зазначених алгоритмів передбачає оцінювання санаційної спроможності підприємства за рахунок внутрішніх резервів, допомоги власників, залучення зовнішніх інвесторів або кредиторів. Результати аналізу санаційної спроможності слід використовувати при обґрунтуванні заходів фінансового оздоровлення та визначенні оптимальної структури джерел їхнього фінансування.

8. Враховуючи сучасні умови та особливості сільськогосподарських підприємств, необхідно активізувати процеси їхнього фінансового оздоровлення за ініціативою власників або менеджменту. Цьому сприятиме практичне використання розробленого типового плану фінансового оздоровлення, який має передбачати усунення впливу факторів фінансової дестабілізації, а також містити заходи маркетингового, виробничого, технічного, організаційно–правового, соціального, фінансово–економічного характеру. Обґрунтування заходів має здійснюватися за результатами оцінювання фінансового стану та санаційної спроможності підприємства, враховувати їх черговість залежно від фінансових проблем підприємства та очікувану ефективність.

9. Пожвавленню процесів фінансового оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників сприятиме посилення ролі держави, зокрема: розробка і введення в дію Закону України “Про фінансове оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників” та змін і доповнень до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у частині забезпечення прав та інтересів власників майнових прав і працівників сільськогосподарського підприємства. Нагальною є запровадження державою спеціальних заходів з підтримки та мотивації фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств. Потребує формуватися трирівнева система підтримки оздоровлення: держава – регіон – суб’єкт господарювання.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бурлака Ю.М. Організаційні аспекти бухгалтерського обліку // Зб. наук. пр. КНТУ. – Кіровоград, 2005. – № 7. – С. 287–291.

2. Бурлака Ю.М. Формування заходів антикризового менеджменту у сільськогосподарських підприємствах // Зб. наук. пр. КНТУ. – Кіровоград, 2005. – № 8. – С. 263–269.

3. Бурлака Ю.М. Методичні підходи до оцінки факторів доходності сільськогосподарських підприємств //Формування ринкових відносин в Україні// Зб. наук. пр. Науково–дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. – 2006. – № 7 (62). – С. 91–95.

4. Бурлака Ю.М. Визначення видів фінансових криз та глибини їх прояву в сільськогосподарських підприємствах // Вісник СНАУ. Сер. „Фінанси та кредит”. – Суми, 2006. – № 1. – С. 52–58.

5. Бурлака Ю.М. Модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства // Економіка АПК. – 2006. – №8. – С. 87–93.

6. Бурлака Ю.М. Особливості фінансової санації з ініціативи власників і менеджменту підприємства // Вісн. ХНУ. Економічні науки – Хмельницький, 2007. – № 6. – С. 118–123.

Матеріали і тези конференцій

7. Бурлака Ю.М. Моделювання фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства // Зб. тез та виступів на II Міжнародній наук.–практ. конф. „Реформування обліку та звітності в системі АПК України: стан та перспективи”, 19–20 жовтня 2006 р. – К.: ННЦ ІАЕ УААН., 2006. – С. 228 –229.

8. Бурлака Ю.М., Колос Н.М. Законодавче та облікове забезпечення інтересів власників майнових паїв при процедурі фінансової санації // Зб. тез та виступів на III Міжнар. наук.–практ. конф. „Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи”, 29–30 листопада 2007 р. – К.: ННЦ ІАЕ УААН. – С. 174–176.