У дисертації розв’язано наукову задачу щодо розкриття економічного змісту фінансової стійкості страхових компаній та шляхів її забезпечення. Основними і найбільш важливими науковими та практичними результатами роботи є такі: 1. У сучасній економічній літературі існує неточність, розмитість у визначенні терміна „фінансова стійкість”. По-перше, фінансову стійкість розглядають як стан, по-друге, як адаптацію страхового підприємства до змін середовища. Проте, фінансова стійкість страховика має характеризуватися його здатністю сприятливо реагувати на зміну економічної кон'юнктури. Тому, автор вважає, що фінансова стійкість страхової компанії – це її здатність покращувати або не погіршувати значення своїх показників діяльності при зміні факторів впливу. Платоспроможність страховика – його здатність розрахуватися за усіма зобов'язаннями (страховими і не страховими) в будь-який момент часу. З цих позицій, стійкий фінансовий стан страховика – це інтегрований за показниками діяльності стан його фінансових ресурсів, при якому він здатний реагувати на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів впливу так, щоб показники діяльності не погіршувались. 2. Поняття „фінансова стійкість” як стан і „фінансова стійкість” як максимальна адаптація страховика до середовища, в якому він існує, поодинці не дають повної картини фінансово-економічного стану компанії. Тому в роботі виведено узагальнене поняття, а саме - поняття фінансової надійності страхової компанії. Фінансова надійність страховика - це такий стан фінансових ресурсів, при якому страховик здатний своєчасно виконувати всі взяті зобов'язання протягом всього терміну дії укладених договорів (тобто бути платоспроможним), мати задовільні показники діяльності, сприятливо реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів фінансового стану (тобто бути фінансово стійким). 3. Запропоновано проводити дослідження фінансової стійкості страхових компаній у два етапи. На першому етапі фінансово-економічного аналізу необхідно прийняти розподіл фінансових станів страхової компанії на “задовільні” і “незадовільні” щодо значень показників діяльності. На другому етапі аналізу оцінюється стійкість фінансового стану страхової організації, що має характеризуватися здатністю не погіршувати значення показників при зміні факторів. 4. Розв’язання проблеми забезпечення фінансової стійкості страхової компанії є багатофакторним завданням. Уперше систематизовано фактори, що впливають на фінансовий стан страхової компанії та здійснено упорядкування факторів за можливістю управління: 1) статутний фонд, його розмір, структура та склад; 2) страхові резерви (достатні для майбутніх виплат); 3) система перестрахування; 4) ступінь залучення страхової організації в інвестиційну діяльність; 5) якість страхового портфеля (величина, стійкість і структура); 6) склад і структура тарифної ставки; 7) мобільність компанії (здатність швидко й адекватно реагувати); 8) оптимальна структура страхової організації; 9) склад і структура витрат, стратегія компанії стосовно витрат; 10) інфляція, час, тривалість звітного періоду; 11) стратегія страхової компанії стосовно чистого прибутку; 12) гарантійні фонди страховика, участь у централізованих резервних фондах і добровільних фондах страхових гарантій; 13) маркетингова політика та менеджмент страхової компанії; 14) кон'юнктура ринку. 5. Необґрунтоване заниження тарифу штучно завищує число договорів, зменшує вірогідність страхової події, занижує гарантію безпеки розрахунків. Усе це призводить до зменшення прибутку від страхової діяльності, погіршує такі показники діяльності, як рентабельність, прибутковість, і знижує фінансову стійкість страховика. 6. У сучасних умовах одним із суттєвих зовнішніх макроекономічних факторів впливу на фінансову стійкість страхової компанії є фінансова глобалізація світового ринку страхування. Страхова система України не може відокремитися від впливу процесів фінансової глобалізації, тому має адаптуватися до зовнішньоекономічної динаміки і тенденцій. 7. Для забезпечення фінансової надійності вітчизняних страховиків у дисертації запропоновано новий принцип визначення розміру мінімального статутного фонду – пропорційно до ризику, виду діяльності та терміну дії страховика на ринку. Аргументовано новий підхід („метод сходинок”) для визначення розміру мінімального статутного фонду страховика, коли величина статутного фонду є постійно зростаючою в часі (кожні 5 років), залежить від обраного страховиком виду діяльності і має досягти межі євростандартів 2 млн. євро. Рекомендовано співвідносити кількість договорів страхування і загальну страхову суму прийнятих ризиків з розміром статутного капіталу. 8. Обґрунтовано авторську пропозицію щодо створення системи незалежних рейтингових центрів в Україні. Розкрито зміст взаємовідносин страхових компаній, рейтингових агентств та державних органів нагляду за страховою діяльністю. Оцінки рейтингових агентств забезпечуватимуть прозорість і прогнозованість страхового ринку, що, зі свого боку, впливатиме на ринкову стабільність страхових компаній. 9. Розроблено рейтингову систему оцінки страхових компаній України, побудовану не лише на абсолютних показниках діяльності вітчизняних страхових компаній, а й на порівняльних, відносних показниках. В основу цієї системи покладено шкалу оцінок, яка складається з 4 груп показників: 1) абсолютні показники діяльності; 2) показники платоспроможності; 3) показники ділової активності; 4) показники фінансової стійкості. Загальна кількість показників становить близько 90. На основі отриманого рейтингу страховик може переглянути фінансово-інвестиційну і страхову діяльності з метою підвищення фінансової надійності. З огляду на це, рейтинг консолідує зусилля, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності страхових компаній. |