У дисертації вирішено важливі науково-практичні завдання щодо подальшого розвитку теоретичних положень і науково-методичного забезпечення для результативного використання інноваційного потенціалу промислового підприємства з урахуванням його фінансової складової. Основні теоретичні та практичні результати полягають у наступному: 1. Ретроспективний розгляд теоретичних засад інноваційного розвитку підприємства, з погляду узагальнення інновацій як інструмента та фактора їх оновлення, дозволив констатувати, що економічні інновації варто розглядати в якості закономірного й об’єктивного процесу вдосконалення промислового виробництва. У підсумку це визначає значущість та актуальність обраного напрямку дослідження. 2. Аналіз різних підходів щодо визначення змісту та сутності поняття «інноваційний потенціал» і їх узагальнення дозволили сформулювати авторське бачення цього поняття. Сутність новизни поданого уточнення полягає в тому, що воно не тільки враховує особливості економічного розвитку в певний момент часу, але й об’єктивно об’єднує в єдине цім інвестиційну та інноваційну діяльність і в залежності від часової ознаки дозволяє визначити окремі різновиди інноваційного потенціалу: оперативний, поточний, резервний. Це сприяє обґрунтуванню заходів щодо активізації, насамперед, інноваційної діяльності підприємства. При цьому в якості складових інноваційного потенціалу як об’єктів окремих економічних досліджень зазначено організаційну, фінансову, матеріально-технічну, трудову його складові та, зокрема, ринкову через вплив зовнішнього середовища. Розгляд найбільш суттєвих факторів впливу на інноваційний розвиток підприємства дозволив віднести до класичних факторів, таких, як економічні, правові, організаційні та соціальні, також ризик інноваційних процесів, який з погляду розвитку інноваційного потенціалу відображає межу можливості впровадження інноваційних рішень. Одночасно визначено значущість розгляду фінансових аспектів таких ризиків. 3. Узагальнено множину існуючих підходів щодо розкриття оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Визначено множинність системи показників для здійснення такої оцінки. Це дозволило обґрунтувати доцільність розгляду нижньої межі оцінки інноваційного потенціалу підприємств, обрати систему показників щодо розкриття складових їх інноваційного потенціалу з погляду запропонованої оцінки. Аналіз та узагальнення загальних тенденцій розвитку інноваційної діяльності дозволив визначити, що інноваційним процесам в Україні притаманні неоднозначні тенденції. Разом з цим на підставі статистичних характеристик основних складових інноваційного потенціалу побудовано моделі оцінки впливовості інноваційного потенціалу на інноваційну активність підприємств машинобудування. З урахуванням таких моделей доведено необхідність більш детального розгляду фінансової складової інноваційного потенціалу підприємств. 4. На прикладі конкретних підприємств машинобудування доведена значущість фінансової складової в оцінці результативності використання їх інноваційного потенціалу. Для з’ясування цього факту визначено варіації чистого прибутку та виручки від реалізації продукції ряду досліджуваних підприємств. 5. З метою обґрунтування окремих напрямків розвитку фінансової складової інноваційного потенціалу на підставі визначення в якості ключової факторної ознаки розвитку інноваційних процесів відповідних ризиків введено в розгляд визначення інноваційних ризиків першого та другого роду. Запропоновано процедуру аналізу взаємозалежності інноваційних ризиків першого та другого роду, що є основою методичного підходу для оцінки фінансової доцільності реалізації інноваційного рішення. Сутність такої взаємозалежності полягає в узгодженості ціни і вартості залучення додаткових ресурсів відповідно до необхідних їх обсягів з погляду впровадження інноваційного рішення. 6. З метою визначення пропозицій щодо залучення додаткових фінансових ресурсів розглянуто й проаналізовано можливі узагальнення розвитку взаємодії введених у розгляд ризиків першого та другого роду в оцінці розвитку інноваційного потенціалу підприємства. Розроблено послідовність дій процедури поетапного залучення ресурсів в умовах наявної їх обмеженості щодо здійснення обраного інноваційного проекту. На підставі аналізу взаємодії різних ризиків формалізовано критерій обрання джерела залучення додаткових ресурсів. До складу пропозицій щодо залучення фінансових ресурсів забезпечення розвитку інноваційного потенціалу віднесено розкриття загальної послідовності визначення джерел залучення ресурсів в умовах дії різнопланових фінансових впливів щодо здійснення інноваційної діяльності. Основу такої послідовності складає обґрунтування характерних напрямків впливу різних учасників інноваційного процесу, які узагальнені як стимулюючі, регулюючі або підтримуючі й поділені на позитивні та негативні. Визначаючи планування як важливий інструмент розвитку не лише інноваційної діяльності підприємства, а і його інноваційного потенціалу, обґрунтовано доцільність побудови відповідних планів на основі розгляду узгодженості інноваційних ризиків першого та другого роду на кожному етапі виконання інноваційного рішення. Сутність такої процедури полягає у визначенні інтервалів часу, для яких спостерігається ймовірне перетинання різних значень узгодженості ризиків для окремих змін варіації даних щодо розбудови функціональних залежностей ризиків у межах упровадження інноваційного рішення. Це дозволяє врахувати сильні та слабкі сторони впровадження й реалізації обраного інноваційного проекту, передбачити можливі зміни в обсягах фінансових ресурсів та більш повніше скоординувати відповідні дії. |