У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких позицій: Богдан Кістяківський – видатний у Східній Європі автор соціально-політичної концепції, розробленої на методологічній основі неокантівської теорії вартостей, що її створили представники Баденської школи Г.Ріккерт і В.Віндельбанд, а практично використав для аналізу соціальних процесів М.Вебер. Плідно співпрацюючи з М.Вебером, Б. Кістяківський застосував у своїх дослідженнях суспільного життя підхід, заснований на ідіографічному методі та морально-правових цінностях. Творчий розвиток аксіологічного підходу до філософії та теорії права, розробленого правознавцями-неокантіанцями Г.Єллінеком та Р.Штаммлером, допоміг українському вченому створити оригінальну соціально-політичну концепцію, наріжними каменями якої стали пріоритет самоцінності людської особистості, її економічних, духовних, культурно-національних потреб та ідея правової конституційної держави. У своєму теоретичному та ідейному пошукові Кістяківський виходив з актуальних практичних проблем сучасного йому соціального життя. Визначальна риса духовного життя доби Модерну – раціоналізм – у Російській імперії набула спотвореного характеру імперського деспотизму, коли раціонально-доцільним у суспільній свідомості постає лише те, що сприяє зміцненню єдиної великої держави, а те, що суперечить цій меті, зокрема національно-культурні інтереси підлеглих народів імперії, з легкістю приноситься в жертву. Кістяківський у своїх працях неодноразово підкреслював, що навіть російська інтелігенція пройнята цим великодержавним духом. Як альтернативу український мисленник висунув концепцію етичного соціалізму, яка в системі його поглядів тісно пов’язана з ідеологією соціалістів - федералістів. Методологію неокантіанства Б.Кістяківський прагнув використати як основу для перетворення соціальної науки на точний інструмент вивчення суспільного життя, строго наукову галузь знання. Він вважав, що своєрідність наукового знання та труднощі дослідження соціальної сфери спричинили надмірну залежність цього знання від соціальної філософії. Подібно до того, як це зробило природознавство щодо натурфілософії на початку ХІХ ст., соціальна наука має відокремитися від соціальної філософії. Найвищою цінністю, яка слугує у концепції Кістяківського визначальним принципом соціального дослідження, є людина як вільна особистість; усі структурні елементи суспільства Кістяківський розглядає як політично-правові інструменти забезпечення її прав. Зокрема Кістяківський вважав умовою здійснення прав Людини забезпечення прав націй та пригноблених класів, необхідність вільного розвитку всіх націй. Духовність кожної нації відіграє важливу роль у формуванні соціальної єдності. У такому суспільстві, як Російська імперія, свідомість пригнобленої нації, її потреби доти не сприятимуть формуванню соціально-духовної єдності, доки не буде надано право кожній нації на самовизначення, на соціально-культурний і правовий захист. У царині політики Кістяківський не розглядав національний принцип як провідну мету та підставу для політичної влади тієї або іншої партії. Його позиція – культурницький автономізм. Тривалий час він свідомо і послідовно виключав з нього політичний компонент і лише після проголошення УНР сприйняв політичний, державницький контекст української національної ідеї, про що свідчить його плідна праця у Всеукраїнській Академії наук Із широкого спектру існуючих підходів до розуміння права: державно-організаційного, соціологічного, психологічного, етико-нормативного - Кістяківському найбільше імпонує четвертий, позаяк він найбільше відповідає неокантіанському розумінню сутності правових норм. Цінність наукового доробку Кістяківського у цьому аспекті полягає в поглибленні розуміння нормативної природи права, усвідомленні, що нормативність права не вичерпується етичним елементом, вона набагато складніша. Це знайшло свій вираз утому, що ціннісний аспект права він використовує як інструмент пізнання сутності держави. Кістяківський теоретично обґрунтував необхідність піднесення ролі особистості в соціальному дослідженні. Вихідним пунктом у розумінні сутності та призначення держави він вважав людину як особистість, тому обґрунтовував такий соціальний, економічний та політичний устрій, за якого індивід міг би самовизначитися і, зрештою, реалізувати свої права. Майже за півстоліття до проголошення політичних та економічних прав, визначених у Декларації ООН з прав людини, Кістяківський висунув не лише дуже близьке за своєю суттю формулювання цих прав, але й цілісну соціальну концепцію, в основі якої закладений пріоритет прав людини та громадянина. Право, за Кістяківським, є знаряддям віднайдення справедливості, а закон є засобом її емпіричного встановлення. Справедливість - це трансцендентально первісна цінність, яка визначає собою сутність права. „Справедливе право” вчений розглядає як методологічну основу і для розуміння феномену соціальності у цілому, і для аналізу конкретних правових фактів з метою вдосконалення емпіричної соціальної дійсності. У соціальній концепції Кістяківського важливу методологічну роль відіграє „ідеальний тип” держави – теоретична схема, призначена не для вироблення проекту досконалої держави, а для того, щоб розкрити сутність феномену держави через співставлення його з ідеальною теоретичною моделлю, своєрідним теоретичним взірцем, маючи на меті виявити шляхи розвитку та вдосконалення конкретної емпіричної держави. „Ідеальним типом”, досконалою і довершеною ідеальною моделлю держави він вважав правову конституційну державу. Найвищою формою державності, її „ідеальним типом”, за Кістяківським, є соціалістична держава. Зміст соціально-політичної концепції Кістяківського можна визначити як етичний соціалізм. Провідним принципом соціального життя має бути справедливість, тобто суспільний устрій повинен бути практичною реалізацією встановленого на основі етичної волі морального закону, а, отже, концепція соціалістичної держави логічно набирає етичної спрямованості. Це тягне за собою відповідне бачення ідеалу та призначення держави: соціалістична держава повинна забезпечувати гідне життя кожної особистості у суспільстві, а не диференціювати ставлення до громадян на основі класового принципу. Основні засади її організації - визнання автономності, гідності, невід’ємних прав особи; верховенство права; підзаконність, розподіл та обмеження державної влади; обов’язкова наявність народного представництва; політична, економічна, соціальна і національна рівність усіх членів суспільства. На думку дисертанта, найбільш точно позицію Б.Кістяківського можна визначити як приналежність до соціалістично-федералістичного руху, який, згідно з І.Франком, був альтернативою соціал-демократії. Цей підхід найвищою мірою відповідав прагненню Кістяківського обґрунтувати такий державний устрій, який створив би реальні умови для збереження та розвитку української суспільності за умов тодішньої російської держави. Федералістська позиція Кістяківського відрізняється від поглядів теоретиків федералістського соціалізму Прудона і Бакуніна тим, що український вчений обґрунтовує необхідність правової федеративної держави як перехідної форми до бездержавного етичного соціалізму, тоді як Прудон і Бакунін взагалі відкидали інститут держави. Проблеми, науково осмислені Б.Кістяківським на початку ХХ століття – розбудова правової соціально справедливої держави, реальне утвердження у суспільному житті моральних цінностей та правових норм, пошанування гідності та прав людини, соціальні гарантії задоволення її економічних, політичних, культурно-національних потреб – належать до ряду найбільш актуальних завдань розбудови української держави нині, на початку ХХІ століття. Соціально-філософська спадщина Б.Кістяківського, органічно входячи у досвід духовної, соціально-політичної та економічної трансформації нашого суспільства, репрезентує цілісну соціально-політичну концепцію, в якій цінності лібералізму та демократії поєднані з ідеологією соціалізму не „більшовистського”, а європейського спрямування. Цим вона також спонукує нас замислитися над багатоваріантністю підходів до соціалістичного ідеалу, так популярного у сучасному українському суспільстві. Основні положення дисертації викладено у виступах і публікаціях: 1. Жукова Наталія. Особливості наукового ідеалізму Б.Кістяківського// Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Випуск 148-149. Філософія.-Чернівці, 2003 –С.165 -169. 2. Жукова Наталія. Особливості української самоідентифікації Б.Кістяківського// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності/ Збірник наукових праць, випуск 11/ Відповідальні редактори: М.М.Бровко, О.Г.Шутов.- К.: Віпол, 2003.- С.317 – 321. 3. Жукова Наталія. Філософсько-ідеологічні основи концепції держави Б.Кістяківського// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності/ Збірник наукових праць, випуск 12 / Відповідальні редактори: М.М.Бровко, О.Г.Шутов.- К.: Віпол, 2003. - С.61 – 64. 4. Жукова Наталія. Українська ідея у світоглядній позиції Б.Кістяківського// Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку /Наукове видання. Випуск 9. Інститут народознавства НАН України, Інститут українознавства ім. І Крип’якевича НАН України. – Львів, 2001. – С. 24 – 35. 5. Жукова Наталія. Особливості української самоідентифікації Б.Кістяківського.// Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Соціально-гуманітарні науки / Упоряд. і відп. ред. В.Балух. Чернівці: Рута, 2004.- С.83-87. 6. Жукова Наталія. Б. Кістяківський: „науковий ідеалізм” як методологія соціального пізнання.// Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина – світ – культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.114-116. 7. Жукова Наталія. Б. Кістяківський і наукова методологія соціального пізнання (компаративістський вимір). – Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Збірник наукових праць, випуск 14. / Відповідальні редактори: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Віпол, 2004.- С. 171-178. |
