У висновках формуються теоретичні підсумки дисертаційного дослідження, пропонуються рекомендації теоретичного, практичного та методологічного характеру, вказуються найперспективніші напрямки подальшої розробки проблеми. Результати дослідження конкретизовані в наведених нижче положеннях: 1. В основі розбудови системи освіти, формування освітньої парадигми лежить філософсько-педагогічна думка, зміст якої складають: взаємозв’язок філософії і педагогіки до визначення змісту освіти на певному етапі історичного розвитку; погляди філософів та педагогів на систему освіти, етичних норм, духовних цінностей в суспільстві; науково-світоглядні і ціннісні принципи, які впливають на вибір дослідницьких і освітніх пошуків; способи накопичення, переробки й передання знання в даній системі і педагогічних прийомах, які випливають з них, а також методик виховання та навчання. 2. Становлення філософсько-педагогічної думки відбувається з першою хвилею цивілізаційного розвитку, коли суспільство вступає в аграрну фазу. В подальшому філософсько-педагогічна думка стає індикатором суспільних запитів і через парадигму делегує їх в освіту, визначаючи зміст, завдання, функції освіти на тому чи іншому етапі суспільного розвитку. 3. Із переходом суспільства до нового типу організації життя людей – постіндустріального – основною тенденцією розвитку проголошується формування нової світової культури, обґрунтовується ідея про необхідність досягнення світової єдності. Інтеграційною основою в Європі стає Болонський процес – діяльність європейських країн спрямована на те, щоб зробити узгодженими системи вищої освіти країн учасниць. Вихідні позиції учасників процесу можна сформувати тезою – Європа знань. 4. Формування філософсько-педагогічної думки, системи освіти України є невід’ємною складовою цивілізаційного розвитку. Становлення філософсько-освітньої системи України відбувалося під впливом як внутрішніх факторів, пов’язаних з аграрним та індустріальним цивілізаційним розвитком, так і зовнішніх чинників, які виразилися в глобалізаційних хвилях: прийняття християнства, польсько-католицька експансія, російський та австро-угорський вплив, формування єдиноподібної школи в СРСР. Характерною особливістю філософсько-педагогічної думки України протягом усієї історії була її гуманноцентричність. Здобуття Україною незалежності співпало з новою хвилею глобалізації, що вплинуло на формування освітньої парадигми, основу якої складають подолання комплексу “радянська людина” та повернення до цивілізаційних культурних цінностей з урахуванням національних традицій. Дані складові стали основними напрямками реформування освіти, а вступ до Болонського процесу визначив засади модернізації освіти. |