1. У дисертації викладені матеріали досліджень щодо епізоотичної ситуації з фасціольозно-парамфістомозної інвазії великої рогатої худоби в умовах Сходу України; розроблено і запропоновано кількісний метод зажиттєвої діагностики трематодозів, за яким проведено експериментальний пошук ефективних антгельмінтних засобів та їх комбінацій; розроблено рекомендації щодо діагностики та заходів боротьби з цими інвазіями жуйних в умовах Сходу України. 2. Збудниками фасціольозно-парамфістомозної інвазії великої рогатої худоби на Сході України є Fasciola hepatica та Paramphistomum cervi (син. Liorchis scotiae). У окремих неблагополучних пунктах встановлено також низький ступінь ураження великої рогатої худоби Paramphistomum ichikawai (5,4%). 3. За результатами післязабійної експертизи внутрішніх органів в 11-ти із 16-ти районів Харківської області у великої рогатої худоби встановлено трематодозні інвазії, які у 63,6% виявлені у формі фасціольозно-парамфістомозного гельмінтоценозу; екстенсивність фасціольозної інвазії склала 17,5%, парамфістомозної – 7,1% і фасціольозно-парамфістомозної – 10,0%. 4. Фасціольозну інвазію у молодняка в зоні стаціонарного неблагополуччя копроскопічно реєстрували восени, після першого пасовищного сезону, парамфістомозну – після другого. Екстенсивність та інтенсивність інвазій зростали з віком і при обмеженості лікувально-профілактичних заходів за три роки ці інвазії охоплювали до 80–90% тварин. 5. Фасціольозно-парамфістомозний зоопаразитоценоз великої рогатої худоби характеризувався зростанням екстенсивності інвазування після закінчення пасовищного сезону за рахунок інвазованого молодняка поточного року та внаслідок збільшення кількості інвазованих серед старших вікових груп тварин з досягненням піку у листопаді – грудні. З другої половини грудня по другу половину березня зареєстровано різке зниження репродуктивної функції парамфістом. Інтенсивність парамфістомозної інвазії у великої рогатої худоби відновлювалася лише з другої половини березня і досягала максимуму у наступні весняні місяці. 6. Основними проміжними хазяями в умовах Сходу України є: для F. hepatica – малий ставковик – Lymnaea truncatula, для P. cervi – Planorbis planorbis. Найвищої щільності (136–302 екз./м2) популяції проміжних хазяїв досягають у серпні – жовтні. Паралельно зростала їх ураженість партенітами трематод, досягаючи 45,4–68,5%. 7. Перебіг фасціольозно-парамфістомозної інвазії у великої рогатої худоби супроводжується хронічним паренхіматозно-інтерстиціальним гепатитом та локальним атрофічним руменітом, які і обумовлювали у тварин більш тяжкий перебіг хвороби. 8. Хронічний перебіг фасціольозно-парамфістомозної інвазії у великої рогатої худоби супроводжувався зменшенням кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну та прискоренням ШОЕ. На фоні помірного лейкоцитозу (+14,5%) мали місце еозинофілія (+50,0%), нейтрофілія, моноцитоз та лімфопенія. З боку біохімічних показників крові спостерігали: підвищення рівня активності трансаміназ (АлАТ, АсАТ, ГГТ), збільшення в сироватці крові вмісту білірубіну (+76,1%), холестеролу (+64,9%), в-ліпопротеїнів (+77,6%), хондроїтинсульфатів, глікопротеїнів (+18,2%), зниження рівнів сечовини (-35,7%) та загального білка (-11,5%), що характеризує глибину деструктивних процесів у печінці та органах кровотворення інвазованих тварин. 9. Найвища протифасціольозна ефективність (100%) виявлена у комбітрема, застосованого у дозі 0,1 г/кг (5 мг триклабендазолу та 10 мг альбендазолу на 1 кг маси тварини), трематозола – в дозі 0,13 г/кг (40 мг бітіонола сульфоксиду на 1 кг маси тварини) та рафензолу – у дозі 0,125 см3/кг маси тварини (9,4 мг рафоксаніду та 9,4 мг фенбендазолу на 1 кг маси тварини). При парамфістомозі підтвердив свою високу ефективність бітіонол у дозі 70 мг/кг (ЕЕ = 94,4%, ІЕ = 96,2%). Найвищого лікувального ефекту при фасціольозно-парамфістомозній інвазії великої рогатої худоби досягнуто застосуванням комбітрему і бітіонолу у дозах відповідно 0,1 та 0,07 г/кг маси тварин, заданих з 6-ти добовим інтервалом. |