У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання сучасної неонатології та педіатрії – удосконалення критеріїв ранньої діагностики та прогнозу гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи доношених новонароджених на підставі визначення факторів ризику, особливостей клінічного стану та характеру імунних змін. 1. Гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи є поширеною патологією серед доношених новонароджених групи високого перинатального ризику. Частота зустрічаємості ГІУ ЦНС серед доношених новонароджених неонатологічних відділень спеціалізованої дитячої лікарні становить 60,9% основних діагнозів при надходженні до лікарні та 47,8% основних діагнозів при виписці з лікарні. З високою поширеністю гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС пов’язана чутливість його діагностики (0,86). Специфічність діагностики (0,62) і позитивна прогностична значимість (0,67) уражень центральної нервової системи є невисокими. Сумарна класифікаційна достовірність ранньої діагностики гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС у доношених новонароджених є недостовірною (0,47) і найнижчою у порівнянні з іншими захворюваннями (0,80-0,98). 2. Провідними факторами ризику ГІУ ЦНС доношених новонароджених є захворювання серцево-судинної системи матері – НЦА за гіпертонічним та кардіальним типами, гіпертонічна хвороба, вади серця (21,8%), пізній гестоз (35,6%), надмірна прибавка ваги під час вагітності (46,1%), обвиття пуповини (22,8%), слабкість пологової діяльності (21,8%), гостра гіпоксія плода (31,7%). Ризик ГІУ ЦНС зростає при одночасній дії декількох факторів. 3. Новонароджені з ГІУ ЦНС відрізняються достовірно нижчою оцінкою за шкалою Апгар на першій (5,5±0,05) та п’ятій (7,2±0,05) хвилинах життя, обсягом проведених реанімаційних заходів, які включають ветиляцію мішком і маскою (40,7%), санацію трахеї (4,8%), проведення зовнішнього масажу серця (6,2%) та введення адреналіну в вену пуповини (2,8%). ГІУ ЦНС легкого ступеню розвивається у 74,3% немовлят, народжених в асфіксії, і характеризується нормалізацією стану протягом 3-5 днів. Основними його ознаками є зниження вроджених рефлексів періоду новонародженості, зміна тонусу м’язів, тремор, періоди неспокою, а також розвиток екстраневральних порушень у 16,6% немовлят (ДН І ступеню (10,7%), НЕК (13,3%), гіпербілірубінемія (16,0%) та геморагічний синдром (5,3%)). ГІУ ЦНС середньо-тяжкого ступеню розвивається у 24,0% немовлят, народжених в асфіксії. Основними його симптомами є порушення свідомості (23,1%), судоми (34,6%), пригнічення рефлексів періоду новонародженості (11,5%), ністагм (23,1%), тонічна екстензорна поза (19,2%). Розвиток екстраневральних порушень відмічено у 100% немовлят даної групи (ДН ІІ-ІІІ ступеню (80,8%), НЕК (57,7%), гіпербілірубінемія (46,2%), синдром ДВЗ (30,8%), порушення кровообігу (21,3%), гостра ниркова недостатність (26,9%)). ГІУ ЦНС тяжкого ступеню відмічається у 1,7% дітей, народжених в асфіксії, і проявляється коматозним станом, поліорганною недостатністю. 4. У доношених новонароджених з ГІУ ЦНС відмічаються ознаки системної запальної відповіді з підйомом концентрації цитокінів, лейкоцитозом, появою СРБ, зниженням рівня IgG. В сироватці крові доношених дітей з ГІУ ЦНС протягом першої доби після народження відмічається достовірний підйом концентрацій TNF, IL-1, IL-6. Відмічається прямий з’язок підвищеної концентрації прозапальних цитокінів з факторами ризику ГІУ ЦНС (серцево-судинними захворюваннями (rА=0,26), звичною невиношуваністю вагітності (rА=0,29), пізнім гестозом (rА=0,29), ГРВІ в другій половині вагітності (rА=0,22), операцією накладання акушерських щипців (rА=0,26)), з симптомами ГІУ ЦНС легкого ступеню (аномальним тонусом м’язів (rА=0,51), підвищеною збудливістю (rА=0,25), пожвавленим рефлексом Моро (rА =0,28)), з симптомами ГІУ ЦНС середньо-тяжкого ступеню (симптомами орального автоматизму (rА=0,31), судомами (rА=0,31), порушенням свідомості (rА=0,31), тонічною екстензорною позою (rА=0,30)), а також поліорганною дисфункцією (некротичним ентероколітом (rА=0,31), гіпербілірубінемією (rА=0,33), набряками (rА=0,33), артеріальною гіпотензією (rА=0,27), геморагічним синдромом (rА =0,30)). 5. Розроблений алгоритм дозволяє діагностувати ГІУ ЦНС з точністю 90,0%. 6. Віддалені наслідки у віці 8-10 місяців є позитивними у свіх немовлят з ГІУ ЦНС легкого ступеню та у 57,9% немовлят з ГІУ ЦНС середньо-тяжкого ступеню. Прогноз захворювання є несприятливим у 42,1% немовлят з ГІУ ЦНС середньо-тяжкого ступеню. Прогноз захворювання є поганим (смерть або розвиток дитячого церебрального паралічу) у всіх обстежених дітей з ГІУ ЦНС тяжкого ступеню. |