1. Сучасна глобалізація світового процесу веде до збільшення кількості учасників міжнародних відносин, що ставить під сумнів ключові положення державоцентричної моделі міжнародних відносин. На міжнародну арену виходять актори, що раніше перебували за межами традиційної теорії міжнародних відносин. 2. Вплив вищого керівництва держави на формування її зовнішньої політики реалізується головним чином через механізм прийняття рішень. Тому дослідження прийняття зовнішньополітичних рішень дозволяє прогнозувати зовнішню політику окремої держави. Варто розрізняти рішення управлінські і рішення політичні, лідерство та управління. Перше вимагає дослідження феномену харизми та пов`язаного з ним питання легітимності формального політичного лідера в очах громадськості. 3. Діяльність формального політичного лідера – президента, прем`єр-міністра, міністра закордонних справ, – у сфері зовнішньої політики регулюється юридичними та неюридичними нормами, усталеними традиціями та звичаями. Лідер демократичної країни до того ж має враховувати громадську думку та настрої, пануючі у суспільстві. Однак, за кризових умов функціонування всієї державної системи зазнає значних змін, головною з яких є зменшення кількості юридичних та неюридичних обмежень на дії вищого керівництва країни. Безпосередньо у системі прийняття зовнішньополітичних рішень за умов зовнішньополітичної кризи відбуваються зміни, що ведуть до збільшення впливу окремо взятого політичного лідера на формування та здійснення зовнішньої політики держави. Це пояснюється тією обставиною, що коло осіб, які задіяні у прийнятті рішення у кризовий період суттєво звужується, що обумовлено самою природою кризи – час на прийняття рішення суттєво обмежено, ситуація є нестандартною та вимагає прийняття нетрадиційних рішень, пов`язаних зі значним рівнем ризику. 4. Діяльність політичних лідерів у міжнародних відносинах характеризується високим ступенем складності та різноманітності. Ця діяльність невід’ємно пов’язана з процесом прийняття зовнішньополітичних рішень, який, в свою чергу, обумовлений особливостями індивідуального сприйняття оточуючого світу тими, хто у ньому задіяний, що веде до необхідності залучення до вивчення міжнародних відносин наробок політичної та соціальної психології, зокрема когнітивної теорії. Постулатом досліджень у цій сфері є твердження про те, що оскільки особи приймають рішення, то важливо знати, яким чином вони це роблять, які чинники при цьому на них впливають. Прийняття зовнішньополітичних рішень неможливо адекватно пояснити або спрогнозувати, не звертаючись до процесу мислення окремих його учасників. Ризик, невизначеність, складність та багатозначність є ключовими факторами, що характеризують середовище зовнішньополітичної кризи. Сприйняття всіх чотирьох компонентів є суб’єктивним. 5. В умовах, коли зовнішньополітичні рішення приймаються обмеженим колом осіб, дослідник міжнародних відносин не може нехтувати психологічними особливостями задіяних осіб. Різні лідери демонструють різні стилі лідерства – по різному підходять до виконання своїх функцій, по різному відносяться до людей, що їх оточують, по різному отримують інформацію та по різному приймають рішення. Ці відмінності є суттєвими – вони впливають на зовнішню політику держави. 6. Суть політичного лідерства полягає у діях, спрямованих на зміну оточуючого середовища. Його специфічний характер залежить від комбінації трьох елементів: особистісних рис лідера, інституційних інструментів, що є у його розпорядженні, та ситуації, у якій він знаходиться. Отже при відтворенні механізму прийняття рішень політичним лідером слід враховувати всі три групи факторів. 7. Важливим питанням при вивченні фактору особистості у міжнародних відносинах є взаємодія ситуаційних та психологічних факторів. При вивченні прийняття зовнішньополітичних рішень, необхідно, до початку аналізу психологічних особливостей політиків, приділити увагу середовищу дій лідера та інституційній системі влади окремо взятої країни. Особливу увагу слід також приділити впливу оточення на дії політичного лідера, вивчити функціонування дорадчої (консультативної) системи. 8. Передбачення політичної поведінки на міжнародній арені є складною проблемою навіть для дослідників, котрі працюють з унітарними та раціональними моделями. Ще складнішою є проблема у тому випадку, коли існує припущення, що поведінка держави обумовлена також думками та особистостями окремих політичних лідерів. Але при необхідності побудови прогнозів щодо розвитку подій у міжнародних відносинах, дослідник має звертати увагу на фактор особистості. При цьому достатньою умовою прогнозування дій лідера є науковий аналіз його особистості наприклад за допомогою психологічних методів дослідження «на відстані». Перед дослідником лідерства у сфері зовнішньої політики постає необхідність пошуку та розробки адекватних методів дослідження складного феномену. Такі методи умовно можна розділити на дві великі групи: 1) методи порівняльної політології, що вивчають інституційні особливості функціонування зовнішньополітичних механізмів національних урядів, що доповнюються елементами теорії міжнародних відносин, та 2) методи політичної та, частково, соціальної психології, зокрема наробки когнітивної теорії в її емпіричному вимірі. Поєднання двох вищезазначених напрямків дослідження дозволяє відтворити повну картину середовища прийняття зовнішньополітичних рішень, виділити об`єктивні та суб`єктивні чинники, що впливають на кінцевий вибір і, таким чином, отримати можливість передбачення зовнішньої політики окремо взятої держави. Вивчення міжнародного конфлікту здатне показати, що можливість передбачення, в окремих випадках, обмежена за визначенням – незважаючи на існування традицій та високо стабільних моделей поведінки. Обмеження, що накладаються на можливість передбачення не повинні, однак, зменшувати важливість спроможності пояснювати чому і коли починаються конфлікти. Початок крайнього прояву міжнародного конфлікту – війни, неминуче пов’язаний з рішенням. Структурні сили формують такі рішення та впливають на них, але не визначають остаточно. Іншими словами, умови, що сприяють початку війни, можуть об’єктивно мати місце, але внаслідок присутності елементу людського вибору, визначення «останнього краплі», що призводить до застосування збройної сили у конфлікті, залишається найскладнішою, і разом з тим найважливішою, справою. До побудови прогнозів завжди слід підходити із великою долею обережності. У сфері політики діє занадто багато несистемних факторів, щоб стверджувати, що деяка точка зору є єдино правильною. Замість прогнозування конкретних майбутніх дій окремого політичного лідера, методи, використані при проведенні цього дослідження, пропонують скоріше можливість виділити деяку обмежену кількість альтернатив, які вірогідно буде розглядати політик при прийнятті ним рішення у певній ситуації. При цьому психологічні портрети будуть давати змогу досить точно визначити саме той варіант, що буде обрано лідером. |
