У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні його положення, які виносяться на захист. 1. Створення товариства “Сільський господар” було зумовлене соціально-політичною ситуацією в Галичині. Лідери національного руху були переконані, що домогтися політичної залежності та піднесення економічного добробуту українців Галичини можна, опираючись на сили свого народу. Саме такі надії покладалися на новостворене українське товариство “Сільський господар”. 2. Товариство “сільський господар” швидко поширило свою діяльність спочатку на декілька повітів Галичини, а згодом стає крайовою організацією із своєю організаційною структурою та напрямами праці. Будувалося товариство за триступеневою системою: основою були гуртки товариства, що діяли по селах, їхню діяльність скеровували і координували філії, що охоплювали один або декілька повітів, а керівним органом був апарат, з місцем перебування у Львові. Це було демократичне утворення з відповідною процедурою виборів. 3. Створене товариство було не з метою збагачення окремих його лідерів, а задля поліпшення добробуту українського селянина й економічного піднесення українського села загалом. До його складу входили представники усіх українських політичних партій, тому воно було одним з найчисельніших добровільних утворень українців на західноукраїнських землях. 4. Товариство поширило свою діяльність на всю сільськогосподарську сферу. У його діяльності тісно перепліталися агітаційно-пропагандистська робота із практичною діяльністю і переконуванням селян у перевагах нових форм обробітку землі, у потребі використання нової техніки, проведенні меліорації, необхідності прислухатися до порад агрономів тощо. Товариство закладало дослідні поля та станції, аби наочно засвідчити переваги тієї чи іншої форми господарювання, показати її ефективність. 5. Завдяки товариству “Сільський господар” була створена міцна мережа українських агрономів, які стали справжніми організаторами нових методів сільськогосподарського виробництва в українському селі. Змінювалися функціональні обов’язки агрономів: агроном-вчитель, пропагандист і просвітитель поступово перетворювався на дослідника, організатора селянських господарств, ставав не лише діячем у сфері аграрного сектору українського села, а й нерідко виконував функції носія національної ідеї. 6. Товариство дбало про розширення різних промислів, радило, як і в якій місцевості ліпше закласти господарсько-переробні цехи чи сімейні промисли. Так було із заготівлю та переробкою чи сушенням грибів, різних лісових ягід, овочів та фруктів, вирощуванням цукрових буряків і будівництвом цукрозаводів, використанням корисних копалин тощо. 7. Товариство розгорнуло широку видавничу мережу, видаючи не лише фахові сільськогосподарські газети, журнали і книги, розраховані на масового читача, а й літературу, призначену для фахівців різних ділянок сільського господарства – рільників, тваринників, молочарів, ветеринарів та ін. 8. Особливу увагу приділяло товариство й підготовці молодих фахівців, які могли б працювати на селі. З цією метою організовувалися різні короткочасні і довготривалі курси, фахові школи, на яких вчилися діти членів товариства “Сільський господар”. Практикувався й обмін курсантами із зарубіжними сільськогосподарськими школами в Німеччині та Чехословаччині. 9. Нерідко, вирішуючи економічні проблеми села, товариство мусило торкатися й політичних проблем. Тому польський уряд неодноразово загрожував заборонити діяльність товариства. З приходом у 1939 р. на західноукраїнські землі радянської влади товариство мусило з волі нової влади обмежувати свою діяльність, що було передумовою до повного припинення роботи товариства. 10. Тимчасова окупація західноукраїнських земель німецькими військами дещо послабила тиск на товариство, оскільки німецький уряд був зацікавлений у тому, аби завдяки діяльності “Сільського господаря” отримати продукти для Німеччини. 11. Форми і методи діяльності товариства “Сільський господар” не втратили своєї актуальності й нині. Тому варто їх використовувати не лише при відродженні товариства, а й у інших формах сільськогосподарського життя в сучасному українському селі. Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження Шевчук Г.Й. Участь товариства “Сільський господар” в підвищенні ефективності ведення сільського господарства // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Серія “Історичні науки”. – Острог: Видавничий відділ НаУОА, 2005.- Вип.6 – С.259-267. Шевчук Г.Й. Товариство “Сільський господар” як організатор громадської агрономії в краї у міжвоєнний період // Питання історії України: Зб. наук. праць ЧНУ ім. Ю.Федьковича. – Т.8. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – С.138-143. Шевчук Г.Й. Діяльність товариства “Сільський господар” у роки Другої світової війни // Ефективність державного управління: Зб. наук. праць Львівського регіонального інституту державного управління при Президентові України. – Львів. 2005. – С.143-148. Шевчук Г.Й. Товариство “Сільський господар”: історія і сучасність // Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції: Матеріали щорічної науково-практичної конференції, 23 січня 2004 р. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – Ч.2. – С.132-134. Шевчук Г.Й. Основні напрями діяльності товариства “Сільський господар” на теренах Західної України у міжвоєнний період // Поляки, українці, білоруси, литовці у міжвоєнній Польщі (1921-1939): Зб. матеріалів Міжн. наук. конф., Дрогобич. 8-9 жовтня 2004 р. / Упорядник В.Футала. – Дрогобич: “Коло”, 2005. – С.154-162. Шевчук Г.Й. Створення та початок діяльності господарського товариства “Сільський господар” // Історичні пам’ятки Галичини: Матеріали другої наукової краєзнавчої конференції, 21 листопада 2004 р. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С.244-247. Шевчук Г.Й. Відновлення діяльності товариства “Сільський господар” після Першої світової війни // Внутрішня та зовнішня політика держави: сучасність, принципи, методологія: Науково-практична конференція за міжнародною участю, 27 січня 2005 р. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Ч.2. – С.147-149.
|
