Проведене в дисертації дослідження теоретичних і практичних проблем еволюції національних банківських систем в умовах інтернаціоналізації світового господарства дозволило реалізувати поставлену мету і завдання та сформулювати наступні висновки і пропозиції щодо подальшої розбудови та інституціонального розвитку банківського сектору. 1. Провідною тенденцією розвитку світової економіки в сучасних умовах є інтенсивне нарощування потужності міжнародних фінансових ринків та поява новітніх фінансових інструментів, під впливом яких відбувається динамічний розвиток національних банківських систем. Зміни в глобальному фінансовому просторі породжують низку теоретичних проблем, вирішення яких створює наукове підґрунтя для підвищення ефективності банківської діяльності, посилення впливу фінансово-кредитних інститутів на ринкову трансформацію та інтеграційні процеси. 2. Теоретичною основою визначення сутності центрального банку є концепція монетарної маси. В умовах інтернаціоналізації світового господарства у більшості провідних країн світу успішність реалізації заходів, спрямованих на досягнення макроекономічної стабілізації, значною мірою визначається статусом центрального банку як незалежного органу, що виконує загальнодержавні завдання із забезпечення стабільності і конвертованості національної валюти та запровадження ефективної грошово-кредитної політики. Доведено, що ефективне функціонування національних банківських систем повинно адекватно відображати тенденції до інтернаціоналізації світового господарства, чому значною мірою сприяє впровадження нових підходів до економіко-правового регулювання взаємодії банківських інститутів різних країн, змін у методах регулювання грошового обігу. 3. Дослідження моделей грошово-кредитної політики в країнах із ринковою економікою та досвід проведення грошових реформ і реалізації грошово-кредитної політики в постсоціалістичних країнах підтверджує необхідність особливого підходу у виборі моделі грошово-кредитної політики центральних банків та використанні інструментарію її впливу на суб'єкти грошово-кредитного ринку з метою стабілізації грошової одиниці, регулювання пропозиції грошей та кредитоспроможності банківських інститутів, для забезпечення необхідного економічного зростання, зайнятості та рівня цін. Така позиція об'єктивно зумовлює обов'язкове використання, за умов перехідної економіки, поряд з інструментами грошово-кредитної політики фіскальних важелів та адміністративних методів управління, які є адекватними процесу становлення ринкового механізму та сприяють інтеграції національних банківських систем у світовий фінансовий простір. 4. В умовах відкритої економіки підвищення ефективності грошово-кредитної політики повинно відбуватися в залежності від розвиненості національних банківських систем і ступеня її інтегрованості у світовий фінансовий простір за наступними напрямками: - грошово-кредитна політика центральних банків повинна носити незалежний та самостійний характер, що дасть змогу більш дієво впливати на грошово-кредитний ринок, сприяти підвищенню ефективності банківської діяльності; - грошово-кредитна політика не повинна постійно виходити з необхідності покриття дефіциту державного бюджету за рахунок грошової емісії та отримання кредитів, а держава має шукати джерела надходжень у сфері реальної економіки, використовуючи ефективну і стимулюючу податкову політику, що дозволить проводити більш незалежну від іноземних кредиторів економічну політику та допоможе запобігати зростанню зовнішньої заборгованості та залежності; - усунення нестандартності монетарної політики за своїми параметрами дозволить прискорити набуття грошово-кредитною системою рис ринкового типу, задіяти стандартні принципи та механізми грошово-кредитної політики, в основі якої знаходиться пряма кореляція між динамікою, що характеризує пропозицію грошової маси, та динамікою цін. 5. Інтернаціоналізація світового господарства об’єктивно обумовлює посилення централізації управління кредитно-банківським сектором на основі розвитку механізмів системи банківського нагляду та контролю, що дасть можливість сприяти оздоровленню та стабілізації функціонування банківських інститутів, забезпечити страхування та гарантії по вкладах, активізувати залучення коштів населення та юридичних осіб, вдосконалити систему ліцензування банківської діяльності, привести її у відповідність до базових принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю Базельського комітету з питань банківського регулювання шляхом формування служби аудиторського нагляду за роботою кредитних установ, істотного розширення банківської статистики ввести публікації балансів банків, звітів їхньої діяльності в області грошово-кредитного регулювання. 6. Створення дієвого механізму реалізації грошово-кредитної політики в трансформаційних економіках визначає необхідність його взаємозв'язку з тактичними та проміжними цілями економічної політики та практичної реалізації відповідних пріоритетів у структурі її цілей. Пріоритетними напрямами дії механізму грошово-кредитної політики сьогодні є: структурна перебудова економіки, спрямована на становлення конкурентоспроможних суб'єктів господарювання; подолання проблем, пов'язаних із зростанням державного боргу й створенням механізму його реструктуризації та зменшення; становлення і розвиток ринку цінних паперів та сприяння створенню механізму його взаємозв'язку з реальним сектором економіки; ефективне використання фінансової допомоги міжнародних фінансових інститутів, створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, сприяння узгодженню діяльності банківських інститутів різних країн та розвитку спеціалізованих фінансово-кредитних установ. 7. Тенденції зміни напрямів і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбуваються на фоні зростання в країнах із трансформаційною економікою процесів інтеграції підприємств, організацій і кредитно-банківських установ з утворенням нових організаційно-економічних структур: багатогалузевих компаній, холдингів, фінансово-промислових груп (ФПГ), концернів створюють стійкі системи мобільного міжгалузевого перерозподілу матеріальних і фінансових ресурсів, виходу їх на світові і регіональні фінансові ринки. Ефективність їх функціонування можлива за умов створення механізмів, які стимулювали б довгострокове кредитування комерційних банків через цільове рефінансування; диференціацію норм резервування; участь банківського капіталу у створенні промислово-фінансових груп, приватизаційних процесах; запровадити мінімальне або нульове оподаткування інвестицій з метою стимулювання виробництва та прискорення економічного розвитку. 8. В умовах транснаціоналізації банківської діяльності з метою підвищення довіри до національних банківських систем країн із трансформаційною економікою доцільно підтримувати стабільний обмінний курс національної валюти, для чого центральному банку та іншім органам монетарної влади слід постійно вживати заходів для недопущення значних коливань платіжного балансу, а по мірі стабілізації національної економіки активізувати курс на її дедоларизацію через встановлення комерційними банками процентів на валютні вклади не вище середньозваженої облікової ставки європейських центральних банків (Франції, Великобританії, Німеччини, Швейцарії), що повинно автоматично привести до зниження процентів на валютні вклади відносно ставки на гривневі вклади. 9. Під впливом концентрації і централізації промислового капіталу відбувається конгломеративна диверсифікація, зосередження банківського капіталу, що приводить до якісної зміни ролі банків у національній і світовій економіці, а саме: вони безпосередньо вкладають значну частину своїх капіталів у реальний сектор економіки, і, щоб не втратити їх, вони не тільки контролюють їх використання, але й управляють цим процесом. Від інвестиційної діяльності, від емісії цінних паперів промислових підприємств банки отримують емісійний і засновницький прибуток та стають власниками обумовленої кількості акцій цих компаній, отримують змогу контролювати діяльність промислових підприємств, перетворюються у прямих учасників виробництва та співвласників національних і транснаціональних корпорацій. 10. Активний розвиток та розширення сфер міжнародної діяльності банків вимагає наближення структури банківських послуг країн із трансформаційною економікою до пріоритетних напрямків впровадження нових послуг у країнах із розвиненою економікою: лізингові, трастові, консультаційно-інформаційні послуги, допоміжні послуги, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності клієнтів; удосконалення традиційних банківських послуг, насамперед, депозитно-позичкових. На цій основі відбувається універсалізація банківської діяльності, розширення кола джерел мобілізації банківського капіталу і сфер його застосування, зростає надійність вкладів та продуктивність національних банківських систем на світових та регіональних фінансових ринках. 11. Пріоритетними напрямами участі національних банківських систем країн із трансформаційною економікою у світових фінансових процесах повинні стати міжнародне банківське підприємництво у вигляді безпосереднього створення спільних з іноземним капіталом банків, співпраці з провідними міжнародними банківськими установами, вихід найбільш розвинених національних банків на фінансові ринки інших країн; інтеграція за окремими напрямами міжнародної банківської діяльності. 12. Доведено, що з метою стимулювання інноваційного розвитку і створення сприятливого інвестиційного клімату для комерційних банків країн із трансформаційною економікою, що здійснюють довгострокове кредитування в економіку, доцільно забезпечити надання податкових пільг банківським установам, в структурі кредитно-інвестиційного портфеля котрих питома вага середньо- та довготермінових кредитів становить не менше 15–20 %; для стимулювання капіталовкладень у пріоритетні інвестиційні проекти і програми оподаткування прибутку комерційних банків вести за пільговою ставкою, або суму прибутку, яку банки отримують від фінансування капіталовкладень, звільнити від оподаткування; з метою посилення впливу банківських формувань на приватизаційні процеси, забезпечення необхідної інтеграції промислово-фінансового капіталу звільнити від оподаткування суму прибутку комерційних банків, внесену до статутного фонду підприємств, або прибуток, який спрямовується банками для придбання акцій підприємств за їх первинного розміщення. 13. Для країн із трансформаційною економікою пріоритетного значення для мобілізації інвестиційних капіталів через фондовий ринок набуває його інституційне забезпечення на державному і міждержавному рівнях та розвиненість міжнародної банківської інвестиційної діяльності. Участь банків на цьому сегменті фінансового ринку повинна відбуватися шляхом запровадження нової моделі регулювання фондового ринку через формування нової норми про обмежений доступ центральних банків до придбання державних цінних паперів, формування депозитарних систем і врегулювання механізму фіксації прав власності на цінні папери для усіх видів інвесторів, що дозволяє підвищити ефективність участі національних банківських систем у діяльності світових та регіональних фондових ринків. 14. Виявлено основні форми допомоги іноземного капіталу у функціонуванні національних банківських систем, а саме: отримання додаткових джерел валютних ресурсів, диверсифікація і підвищення стійкості систем взаємних відносин з міжнародним валютно-кредитним ринком, зміцнення стабільності валютно-кредитного співробітництва з окремими зарубіжними країнами; надання українським підприємствам і організаціям спеціальних фінансово-кредитних послуг, яких немає в арсеналі вітчизняних кредитних установ; залучення передового досвіду організації банківської справи і підвищення кваліфікації працівників кредитної системи. 15. Створення відповідної сучасним вимогам кредитно-банківської системи дозволить розширити співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями, іноземними підприємцями, сприятиме залученню іноземного капіталу на вітчизняний ринок, а також входженню українських підприємців у міжнародне економічне співтовариство. Інтеграції України у світове господарство буде сприяти створення на її території вільних банківських зон (за прикладом нових індустріальних країн), особливо в тих районах, де недостатньо розвинута банківська інфраструктура. Це потребує відповідної нормативної бази. Оскільки спеціальна банківська зона може стати своєрідним експериментальним майданчиком для перевірки різноманітних засобів впливу на банківську сферу та випробування різних фінансових інструментів, то необхідна тісна взаємодія органів контролю і банків. |
