Анотація до роботи:

Бурліцька О. П. Еволюція італійської моделі економіки у другій половині ХХ століття.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню складних завдань, пов’язаних із обґрунтуванням теоретичних і практичних аспектів еволюції італійської моделі економіки у другій половині ХХ століття.

Значна увага приділена тенденціям еволюційного розвитку економічної думки Італії, її втіленню в життя в процесі економічної політики. Проаналізовано економічну доцільність використання “Плану Маршалла” для відбудови господарства повоєнної Італії; закономірності функціонування господарства Італії у 50-60-х роках та у третій чверті ХХ ст. Проаналізовано кризові явища в економічному розвитку Італії, їх соціально-економічні наслідки. Розкрито основні напрями політики конвергенції в Італії у 90-х роках ХХ століття.

Теоретичний та емпіричний аналіз економічного розвитку Італії у другій половині ХХ ст. дозволяє зробити наступні висновки, узагальнення та рекомендації:

1. Розвиток економіки Італії у другій половині ХХ століття супроводжувався реформуванням її економічної структури і відбувався в складних політичних та економічних умовах, що були викликані протиріччям між економічною політикою, яку здійснювала держава, та об’єктивними законами функціонування ринку.

2. У вітчизняній літературі розглянуто та досліджено лише найбільш загальні (традиційні) проблеми, що стосуються тенденцій розвитку економіки Італії – масове безробіття, відсталість Півдня країни, слабкість власної науково-технічної бази, характеристика основних галузей господарства тощо. Водночас відчувається гостра нестача наукових досліджень проблем економіки Італії у 50-90- х роках минулого століття. Серед них – питання про основні тенденції і закономірності розвитку народного господарства Італії, характер механізмів його функціонування у другій половині ХХ століття, роль держави у економічному житті, конвергенцій ні процеси.

3. Сьогоднішній стан української економіки можна порівняти із кризовою ситуацією в Західній Європі після другої світової війни. Економічне відродження Італії, досягнуте у співробітництві із США і втілене у “Плані Маршалла”, викликає закономірний інтерес як з позицій відновлення господарства, оздоровлення фінансів, налагодження економічного співробітництва, так і з погляду стратегії промислового розвитку, що забезпечила створення матеріальних передумов для могутнього технологічного прогресу в різних сферах виробництва. Заслуговує на увагу той факт, що незважаючи на отримання широкомасштабної допомоги за “Планом Маршалла”, Італія не стала перманентно залежна від фінансової допомоги США, а виступила сильним конкурентом.

4. Становище Італії в світовій економіці досить суперечливе. З одного боку, економіка Італії є однією із найрозвиненіших серед країн “великої сімки”, досягла найбільш високих темпів економічного розвитку в ЄС за останні два десятиліття, а з іншого –характеризується недостатнім розвитком окремих секторів економіки, диспропорціями в її структурі та регіональному розвитку, залежністю від імпорту енергоносіїв та ряду сільськогосподарських продуктів.

5. Розвитку сільськогосподарського сектору Італії сприяло проведення політики реформ та здійснення ряду важливих заходів: ухвалення в 1961р. закону (“Зелений план”), який передбачав бюджетне асигнування на розвиток сільського господарства країни; створення оборотного фонду із надання пільгового сільськогосподарського кредиту тощо.

6. Кризові явища, спади виробництва, що виникали в економіці Італії у третій чверті ХХ століття та супроводжувались її розбалансуванням, негативно впливали на розвиток країни. Для покращення економічної ситуації було здійснено такі важливі заходи: скорочення асигнувань на соціальні потреби, охорону здоров’я та освіту, збільшення податкових надходжень в бюджет, удосконалення існуючого механізму індексації заробітної платні тощо. Запропоновано шляхи виходу із кризових ситуацій та пристосування до складних умов виробництва, а саме: відмова від надмірного контролю за діяльністю ринку, проведення жорсткої грошової, а також податкової політики, збереження бюджетної рівноваги, дотримання режиму порядку та законності як обов’язкової умови вільної ринкової економіки.

7. Італія у ХХ столітті пройшла свій економічний шлях від аграрного до аграрно-індустріального та вступила в постіндустріальний період свого розвитку. Особливістю її економіки була домінуюча участь держави у виробництві та економіці в цілому у перші повоєнні десятиліття. Форми регулювання, що застосовувала держава для розвитку економіки (це засоби прямого втручання, пов’язані з державними капіталовкладеннями та засоби фінансово-кредитної сфери), використовувались, з одного боку, для зміцнення слабких ланок економіки. З іншого боку, втручання держави здійснюється з метою негайного впливу на господарську кон’юнктуру, щоб послабити або підвищити попит, викликати зростання ділової активності, або навпаки, перешкодити його інфляційним наслідкам.

8. Економічна інтеграція Італії в ЄС сприяла системній трансформації італійської економіки в напрямку підвищення її гнучкості та конкурентоспроможності.

9. Політика конвергенції в Італії здійснювалась за такими основними напрямками реформ: бюджетна сфера; перебудова системи економічного управління; монетарна сфера; реформа пенсійної системи та раціоналізація управління державним сектором економіки; податкова сфера; перебудова національної системи охорони здоров’я; реформа ринку праці. Це позначилося на знижені рівня інфляції, зменшенні державного боргу (зокрема, процеси приватизації відображають не тільки процес зменшення частки державного сектора, але й процес спрямування коштів від приватизації на погашення державного боргу), сприяло покращенню ефективності національного виробництва та зміцненню конкурентних позицій країни на зовнішніх ринках.

10. Аналіз “італійської моделі” економіки у другій половині ХХ століття дозволяє виділити такі загальні специфічні характеристики італійської моделі розвитку економіки у другій половині ХХ ст. (активне втручання держави в економічне життя, значна роль державного сектору і державного підприємництва в економіці країни, провідне місце кооперативного сектору в соціально-економічній структурі, процвітання тероризму та мафії, активна участь в інтеграційних і глобалізацій них процесах). Еволюція італійської моделі економіки в останній третині ХХ століття відбувалася у руслі загальносвітових тенденцій до посилення неолібералізму і характеризувалася поступовою приватизацією державної власності, посиленням монетарних методів регулювання економіки.

11. Дослідження економічного розвитку Італії другої половини ХХ століття дозволяє визначити певні рекомендації, які доцільно врахувати для побудови ефективної економічної системи України: особливо актуальною в умовах ринкової трансформації України є політика деетатизації, тому важливо використати досвід Італії, пов’язаний з реалізацією цієї політики; важливо врахувати досвід функціонування аграрного сектора Італії при здійсненні політики реформ у сфері сільського господарства України; досвід подолання регіональних диспропорцій Італією варто проаналізувати в світлі запозичення досвіду для подолання проблем депресивності українських регіонів; доцільно врахувати основні риси досвіду залучення іноземного капіталу Італії в світлі потреби підвищити частку прямого іноземного інвестування у відтворювальних процесах України.

Публікації автора:

1. Бурліцька О. П. Роль економічної теорії та політики в економічному розвитку Італії у третій чверті ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: Економіка. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. 15. – С. 56-61. – 0,5 д.а.

2. Бурліцька О. П. “План Маршалла” – програма американської допомоги у відновленні економіки післявоєнної Італії // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: Історія. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. 3. – С. 194-198. – 0,5 д.а.

3. Бурліцька О. П. Проблеми розвитку італійської економіки у післявоєнний період (50-60-і роки ХХ століття) // Збірник наукових праць: Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 188. - Т. ІІІ – С. 649–656. – 0,5 д.а.

4. Специфіка циклічних та структурних криз італійської економіки другої половини ХХ століття // Наука і освіта 2002: Матеріали п’ятої міжнародної науково-практичної конференції (05–07 березня 2002 р.).- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – Т. 8. – С . 18-19.

5. “План Маршалла” – програма відновлення і розвитку економіки післявоєнної Італії // Наука і освіта 2004: Матеріали сьомої міжнародної науково-практичної конференції (10–25 лютого 2004 р.).– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 6. – С.44-45.

6. Структурні перетворення в Італії останніх років ХХ століття // Україна у світовій економічній спільноті: Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 березня 2004 р.).– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 5-6.

7. Особливості економічного розвитку Італії у третій чверті ХХ // Динаміка наукових досліджень 2004: Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції (21-30 червня 2004 р.).– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 8-9.