Анотація до роботи:

Овчаренко І.В. Естетизм в ритуальних системах буддизму махаяни: зміст та функції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню змісту та функціям естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни. Автор акцентує увагу на естетичній складовій ритуального комплексу. В процесі дослідження були розкриті характерні риси буддійської естетики через розгляд становлення її в контексті індійської культури; розмежовано сутнісні та методологічні принципи буддійської естетики; виявлено естетичні аспекти характерних особливостей буддійського ритуалу, розглянуто основні функції естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни.

У процесі дослідження встановлено, що зміст естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни полягає у гармонійному поєднанні чуттєвої та раціональної сфер людського буття, що має сприяти, в свою чергу, здійсненню головної буддійської мети – розкриття власного потенціалу буддхати.

У дисертації доведено такі теоретичні положення і висновки дослідження:

1. Встановлено, що відокремлення буддійської естетики від загальноіндійської є правомірним, хоча процес формування її був поступовим та специфічним. На ранньому етапі існування буддизму власна позиція стосовно естетичної культури слідувала загальній логіці буддійського вчення – не заперечувати повністю попередню традицію, а змінювати власне ставлення до неї, оновлювати її новими смислами. Через відсутність жорсткого протистояння з попередніми культурними тенденціями часто важко відокремити, що є суто буддійським, а що належить до загальноіндійських тенденцій.

2. Буддійський естетизм успадкував від добуддійського індійського естетизму синтез естетичних і моральнісних переживань, а також надання мистецтву суто ритуального характеру. Можна відмітити, що у даному випадку спостерігається проявлення загальної тенденції для всього архаїчного і традиційного світу.

3. Характерними рисами буддійської естетики є: психотехнічний характер ритуальної символіки, на відміну від метафізичного чи космічного її характеру в добуддійський період, який зумовлений наданням в буддійській традиції переважної уваги людині, а не космосу чи богам; домінування образності і специфічної для буддизму тематики та методів над декоративністю; перевага осмислення образів над чуттєвим сприйняттям їх, що базується на загальній буддійській тенденції піддавати будь-які явища раціональному усвідомленню, де розум є співчутливим розумом, який пов’язаний із розвитком інтуїції, що, у свою чергу, базується на очищених та витончених почуттях, на подоланні емоційного, рефлективного сприйняття світу; функціонування чіткого естетичного канону, який сприяє виходу за межі відчуття власної субстанційності, власного „Я”.

4. Потужний розвиток естетичних елементів набуває сили саме у махаяністському напрямку буддизму через формування у філософії даної течії складного і неоднозначного відношенням до людської тілесності та почуттєвості, на відміну від тхеравадинської традиції. Це було обумовлено прийняттям традицією махаяни тантричних тенденцій до ототожнення сансари і нірвани, а також розвитком специфічного для махаяни вчення про три тіла Будди, „Трікайю”.

5. Необхідно розмежувати сутнісні та методологічні принципи буддійської естетики. На основі аналізу фактичного матеріалу був зроблений висновок, що всередині буддизму традиції махаяни існують загальні сутнісні принципи естетики, які мають в різних школах різні методи втілення. Так, сутнісними естетичними принципами постають: перевага осмислення над сліпою чуттєвістю; вихід за межі індивідуальних переживань; психологічність. Методологічними естетичними принципами – принцип незавершеності, активне використання потворних форм, схоплення вічно рухомого.

6. Основні сутнісні принципи буддійської естетики є характерними для естетики майже всіх релігій шляху, що вказує на їх єдність на сутнісному рівні. Однак, їхня специфіка виявляється у їх аргументаціях та методах втілення через доктринальну специфіку різних релігій.

7. Специфічні риси буддійського ритуалу махаяни чимало обумовлені основними принципами його естетизму. Так, психотехнічний характер естетизму махаяни обумовлює як формалізованість буддійського ритуалу махаяни, так і основну його мету.

8. Метою ритуальних систем постає не вплив на потойбічні сили, а розкриття власного потенціалу буддовості, що надасть змогу відчути єдиний потік життя в середині самого себе та об’єднати те, що не об’єднується, профане та сакральне.

9. Світоглядно-сенсотворна функція полягає у створенні специфічного світоглядного підґрунтя для сприйняття буддійських істин, формування певного ціннісного відношення до світу і власного існування. Здійснюється вона через використання багатої образності, яка втілюється через естетичні прийоми, характерні для буддійської традиції та буддійського естетичного канону. Так, сам образ Будди формує у світогляді людини уявлення про її місце у світі і її можливості.

10. Психотехнічна функція спрямована на виховання належним чином власної чуттєвості для формування здатності переживання універсального потоку свідомості. Іншими словами, вона спрямована на розвиток інтуїції, уяви, гармонійного емоційного стану, глибинних почуттів через різні естетичні елементи буддійських ритуальних систем махаяни. Лише тоді стає можливим реалізація головного принципу буддійської філософії і психології – принципу анатман.

11. Компенсаційна функція полягає у доповненні апофатичної, негативної форми доктрини утвердженням ідеального буттєвого стану „Золотої Людини”, що втілюється в образі Будди та численних бодхісаттвах, які саме задля здійснення цієї функції не має жодних індивідуальних рис. Кожна людина має мати змогу співвідносити себе час від часу з ідеалом.

12. Зміст естетизму в ритуальних системах буддизму махаяни полягає в об’єднанні різних сфер людського буття у цілісну гармонійну структуру, що, у свою чергу, має сприяти здійсненню головної буддійської мети – розкрити потенціал власної буддовості.

Публікації автора:

1. Овчаренко І.В. Деякі методологічні проблеми дослідження буддійської культури/ І.В. Овчаренко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наукових праць – Вип. 69. – К., 2008. – С.198-206.

2. Овчаренко І.В. Специфіка символічних елементів буддійського сакрального мистецтва / І.В. Овчаренко // Дні науки філософського факультету-2008 : Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року) : Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – Ч. ІV. – С. 133-135.

3. Сторожева І.В. Взаємодія естетичного й етичного у ритуальних системах / І.В. Сторожева // Матеріали міжнародної наукової конференції „Традиція і культура”, Ч. 3. – К., 2006. – С. 10-12.

4. Сторожева І.В. Деякі методологічні проблеми дослідження буддійської культури / І.В. Сторожева // Дні науки філософського факультету-2006 : Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року) : Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. – Ч. ІІІ. – С. 65-67.

5. Сторожева І.В. Доктрина не-душі буддизму як заперечення матеріалістичного розуміння атману / І.В. Сторожева // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина – Світ – Культура” (20-21 квітня 2004 р, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 570.

6. Сторожева І.В. Роль естетичного аспекту ритуалу у релігійному комплексі / І.В. Сторожева // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наукових праць – Вип. 63. – К., 2007. – С. 182-190.

7. Сторожева І.В. Специфіка буддійського естетизму / Сторожева І.В. // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наукових праць – Вип. 13 (26) – К., 2007. – С. 95-102.

8. Сторожева І.В. Специфіка розуміння принципу анатман в буддійській культурі / Сторожева І.В. // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наукових праць – Вип. 15 (28) – К., 2008. – С. 50-56.