Анотація до роботи:

Баган О.Р. Естетика і поетика вісниківського неоромантизму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю – 10.01.01 – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002.

Дослідження присвячене проблемі формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об’єднувалися навколо націоналістичного журналу “Вісник” (у 1922-1932рр. – “Літературно-науковий вісник”), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922-1939рр. Обґрунтовується потрібність поняття “вісниківство”, як такого, що повніше і точніше пояснює культурне і літературне явище, чим була різноманітна творчість співробітників “Вісника”: істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабнішому комплексі художніх явищ, у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Популярне поняття “Празька школа” рекомендується використовувати для означення підтечії у вісниківстві – творчості кількох письменників-неоромантиків, що менше політизували свою творчість. Яскраві вісниківці – це Є.Маланюк, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга, Ю.Липа, Ю.Клен; “пражани” – це Н.Лівицька-Холодна, О.Лятуринська, М.Чирський, Зореслав, І.Ірлявський та ін.

Світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на основі філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму – в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства і аванґардизму – в літературі). У творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців – К.Гамсуна, Р.Кіплінґа, П.Валері, Ш.Морра, Ж.Ередіа, А.Сюллі-Прюдома та ін. Засвоїли водночас деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати “консервативними модерністами”.

Велике значення для вісниківців має християнська духовність, навіть католицизм. Вони глибоко засвоїли естетику і поетику українського неокласицизму, бачимо своєрідний синтез неокласики і неоромантики. Центральною особливістю їхньої поетики є ориґінальна художня неоґотика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму і містицизму, монументалізму і аристократичної вишуканості в мистецтві.

Такий систематичний аналіз творчості вісниківців дає можливість повніше представити літературний процес української еміґрації і Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

Публікації автора:

1. Концепція національної літератури політична і поетична (Дмитро Донцов і Євген Маланюк) // Другий міжнародний конґрес україністів/ Літературознавство. - Львів, 1993. - С. 185-191.

2. Про деякі філософські підстави українського націоналізму // Українські проблеми. – 1994. – № 2. - С.3-5.

3. “Рим - відісторичне, невичерпальне джерело...” (кілька слів у передмову до “Посланія” Є. Маланюка) // Українські проблеми. – 1994.– № 4-5. - С. 24-27.

4. Українська культура: звідки і куди? (погляд крізь призму одного поета і мислителя) // Українські проблеми. – 1995. – № 2. - С. 41-48.

5. Світоглядно-ідеологічні засади українського націоналізму // Українські проблеми. – 1995. – № 3 - С. 3-6.

6. Євген Маланюк. Земна Мадонна: ВибранЕ. – Пряшів, 1991. – 444 с. Рецензія // Записки НТШ. Т.ССХХІХ / Праці філологічної секції. – Львів, 1995. – С. 538-542.

7. Нове дослідження з одним парадоксом. Рецензія на кн.: Червак Б, Олена Теліга. Життя і творчість. - К., 1997 // Українські проблеми, – 1998. – № 1 - С. 149-153.

8. Ґотика як стиль і настрій (До джерел художнього стилю Леоніда Мосендза) // Українські проблеми. – 1998. – № 2 - С. 122-129.

9. Консервативна модернізація: художні паралелі у творчості Юзефа Лободовського і українських поетів-неоромантиків еміґрації // Наукові Записки На УКМА. Т. 17 /Філологія: - С. 83-88. – К. 1999.

10. Католицькі дух і етика як чинники виховання нації (Націософські аспекти творчості Леоніда Мосендза) // Наукові записки Острозької Академії. Т. З - Острог, 2000. - С. 528-534.

11. Неоґотика: стиль і концепт (до естетичних основ поезії Юрія Липи) // Юрій Липа: голос доби і приклад чину. - Львів, 2001 - С. 102-110.

12. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії 1-ї половини ХХ ст.) // Передмова до кн.: Дмитро Донцов. Твори. Т1. - Львів: Кальварія, 2001. - С. 23-63.

Додаткові публікації:

1. Юрій Липа: людина і мислитель. - К., КУН, 1994. - 40 с.

2. Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї - Дрогобич, Відродження, 1994. - 190 с.

3. Поет та тлі історії та культури (Юрій Липа в оцінках Євгена Маланюка) // Визвольний шлях. – 1995. – №6 - С. 717-720.

4. Есей та есеїзм // Українські проблеми. – 1995. – №1 - С. 70.

5. “Бард неспокою раси” (Євген Маланюк);Апофеоз духу (Ідея і чин О.Ольжича); “Тільки тим дана перемога, хто й у болі сміятися міг...” (Олена Теліга); “Пишне щастя наше на вістрії шабель і пік”... (Переднє слово до збірки “Сагайдак” Ю.Дараґана); “Геть слов’янські мрії сонні.!” (Поезія Юрія Липи) // Баган О, Гузар З, Червак Б. Лицарі духу. - Дрогобич: Відродження, 1996. - С. 9-37, С. 49-66; С. 67-82; С. 129-130; С. 227-232.

6. Як трактувати творчість Є.Маланюка в школі // Життя і школа: Видання кафедри української літератури, – Дрогобич, –1999. – С. 39-63.

7. Художня історіософія Лесі Українки: волюнтаристсько-ірраціоналістський дискурс (на матеріалі діалогу “Три хвилини”) // Вісник Житомирського педагогічного університету: Випуск 7. - Житомир, 2001 - С.12-15.

8. Дмитро Донцов про Василя Стефаника і Марка Черемшину (До питання: “Дмитро Донцов у модерністському естетичному дискурсі”) // “Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століть (До 130-річчя від дня народження В.Стефаника і М.Черемшини). - Дрогобич; Вимір, 2001. - С. 331-339.

9. Геополітично-цивілізаційні підстави незалежності України: націоналістичний дискурс і польський аспект (1920-40-і рр.) // Polska-Ru-Ukraina- jedenaie wiekow ssidstwa. - Lublin - Lwow, 2002.

10. Іван Франко в неоромантичному дискурсі (Є.Маланюк про І.Франка) // Франковознавчі студії: Випуск 1. – Дрогобич, 2001. – С.128-133.