Ситнік Віталій Анатолійович. Епізоотологія та профілактика туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва: дисертація канд. вет. наук: 16.00.08 / Національний аграрний ун-т. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Ситнік В.А. Епізоотологія та профілактика туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби. – Національний аграрний університет, Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню епізоотології та профілактики туберкульозу великої рогатої худоби в сучасних умовах ведення тваринництва.
За останні сто років напруженість епізоотичної ситуації в світі має тенденцію до зниження. В Україні індекс епізоотичності з туберкульозу великої рогатої худоби за останні 100 років дорівнює 1. З 1948 р. по 2001 р. кількість неблагополучних пунктів зменшилось в 54,7 рази, виявлення хворих тварин–у 2,8, а захворюваність –у 2,6 рази. Не встановлено взаємозв’язку між напруженістю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби і захворюваністю людей туберкульозом.
Відсутній взаємозв’язок виникнення та інтенсивності розповсюдження туберкульозу великої рогатої худоби з біотичними і абіотичними факторами, за виключенням розповсюдження туберкульозу і ареалу розселення ондатри і зворотного зв’язку з показниками напруженості епізоотичного процесу і сонячної активності (одиниці Вольфа).
Встановлено, що внутрішньошкірна туберкулінова проба є недостатньо інформативним діагностичним тестом для прижиттєвого виявлення активних джерел M.bovis. Розроблена і апробована в умовах виробництва внутрішньочеревна туберкулінова проба є високоспецифічним і більш технологічним, ніж внутрішньовенна, діагностичним тестом для оцінки епізоотичної ситуації, диференціальної діагностики та виявлення тварин з активним туберкульозним процесом і станом анергії. Розроблена система оздоровчих протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби.
Проведена оцінка закономірності еволюції епізоотичної ситуації в світі, в тому числі в Україні за останні 100 років. Проведена порівняльна оцінка інформативності внутрішньошкірного, внутрішньовеного та фотогістохімічного методів прижиттєвої діагностики. Розроблено та впроваджено в практику окремих господарств внутрішньочеревну туберкулінову пробу, як діагностичного тесту і систему протитуберкульозних заходів з використанням вказаного методу виявлення активних джерел збудника інфекції.
На основі епізоотологічного моніторингу встановлені закономірності просторово-часової динаміки захворюваності великої рогатої худоби туберкульозом за останні 100 років в різних регіонах світу:
на всіх континентах інфекція характеризується нерівномірним розповсюдженням та довготривалістю еволюційного поліпшення епізоотичної ситуації;
в оздоровлених від туберкульозу великої рогатої худоби країнах середньорічний показник захворюваності зменшувався на 0,31–0,09 %;
період від початку проведення активних протитуберкульозних заходів до оголошення окремих країн вільними від інфекції був у межах 20–100 і більше років;
із 30 країн, які оголошували благополуччя з інфекції до 2001 р., лише 5 витримали цей статус 20 і більше років, 7 країн–11–19, 4 країни–8–10, 3 країни 5–7, 6 країн–2–4, 5 країн–1 рік;
зі збільшенням строку благополуччя країн з туберкульозу можливість нового спалаху епізоотичного процесу зменшувалась.
Епізоотична ситуація з туберкульозу великої рогатої худоби в Україні характеризується стаціонарністю та територіальною нерівномірністю розповсюдження і динамічністю епізоотичного процесу: в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. захворюваність з розрахунку на 100000 тварин була в межах 14600–17800, у 1925–1926 рр.–26700, 1948–740, 1987–437, 1991–153, 2001 р.–120 хворих. Середньорічне зниження напруженості епізоотичної ситуації за 100 досліджуваних років складає 0,17%, останні 53 роки–0,01%.
В еволюції напруженості епізоотичного процесу щодо туберкульозу в Україні проявляється три періоди: максимальної напруги (перша половина ХХ ст.); перманентного поліпшення епізоотичної ситуації (1950–1990 рр.); мінімальної напруги (з 1991 р.). Для останніх двох років досліджень характерним є розширення регіонів, де неблагополучних пунктів не реєстрували: АР Крим, Вінницька, Волинська, Закарпатська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька області, проте тварин, які реагували на туберкулін, не виявляли лише в АР Крим , Закарпатській, Рівненській та Чернівецькій областях.
Епізоотологічною особливістю туберкульозу великої рогатої худоби є: безперервність та відсутність стадійності розвитку епізоотичного процесу; висока активність джерел збудника інфекції; наявність хворих тварин у стані анергії; захворюваність різновікових груп тварин; відсутність взаємозв’язку напруженості епізоотичної ситуації з природно-географічними факторами і сезоном року, заселенням території областей переважною більшістю найбільш поширеними гризунами, спадкової або набутої стійкості до М.bovis у тварин; вираженість територіальної стаціонарності неблагополуччя щодо мікобактеріальної інфекції.
Встановлена зворотна залежність між сонячною активністю та напруженістю епізоотичної і епідемічної ситуацій з туберкульозу, а також територіальний взаємозв’язок між розселенням ондатр і захворюваністю туберкульозом великої рогатої худоби.
У країнах Європи і на території всіх адміністративних регіонів України не встановлено впливу напруженості епізоотичної ситуації на інтенсивність епідемічного процесу з туберкульозу: в 2000 р. в порівняно з 1996 р. загальна захворюваність населення країни зросла в 1,4 раза, а виявлення активного туберкульозу органів дихання підвищилось в 1,5 раза; у цей період інфікованість великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилась в 0,1 раза, а частота виявлення туберкульозного процесу у забійних тварин–у 4,9 рази.
Зменшення (деконцентрація) в період з 1990 по 2000 рр. поголів’я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах у 4,18 рази не вплинули позитивно на напруженість епізоотичної ситуації в першій групі господарств: в 1991–1994 рр. захворюваність (хворих на 100 000 тварин) була 181,5±11,04; 1995–1997–268,6±22,5; 1999–2001 рр.–221,5±11,4.
Внутрішньошкірна туберкулінова проба є недостатньо інформативним діагностичним тестом для прижиттєвого виявлення активних джерел M.bovis, що обумовлює довготривалість епізоотичного процесу в неблагополучних щодо мікобактеріальної інфекції господарствах, а внутрішньовенна - трудомістка і недостатньо технологічна.
Розроблена і апробована в умовах виробництва внутрішньочеревна туберкулінова проба є високоспецифічним і більш технологічним, ніж внутрішньовенна, діагностичним тестом для оцінки епізоотичної ситуації, диференціальної діагностики та виявлення тварин з активним туберкульозним процесом і станом анергії.
Розроблена система оздоровчих протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби дозволяє своєчасно і більш об’єктивно оцінити рушійні сили епізоотичного процесу в господарствах різних форм власності і виявити активні джерела збудника інфекції та прискорити оздоровлення неблагополучних стад великої рогатої худоби від туберкульозу.
Пропозиції виробництву
З метою відбирання тварин для діагностичного забою і виявлення джерел збудника туберкульозу серед великої рогатої худоби та диференціації туберкулінових реакцій доцільно використовувати внутрішньочеревну туберкулінову пробу (деклараційний патент України на винахід № 54653 А).
Оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу стад великої рогатої худоби проводити за розробленою системою профілактичних і оздоровчих протитуберкульозних заходів, яка дозволяє вчасно виявляти інфікованих M. tuberculosis bovis тварин, що знаходяться в стані алергії та анергії до туберкуліну для ссавців, і прискорити ліквідацію інфекції.
Публікації автора:
Ситнік В. До проблем епізоотології і діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. – 2003.–№ 2.–С.15-16.
Бусол В.О. Постой В.П., Ситнік В.А. Моніторинг епізоотичної ситуації з туберкульозу великої рогатої худоби в країнах світу// Науковий вісник НАУ.–2001.–№ 42.–С. 146-152. (Дисертант брав участь у підготовці та оцінці матеріалів статті).
Частота виявлення патологоанатомічних змін у реагуючої на туберкулін великої рогатої худоби / В.О.Бусол , М.К.Потоцький, В.П.Постой, В.А.Ситнік та ін. // Науковий вісник НАУ.–2001.–№ 42.– С. 142–146. (Дисертантом проведені експериментальні дослідження на великій рогатій худобі та аналіз отриманих даних, брав участь у написанні та опублікуванні статті).
Бусол В.О., Постой В.П., Ситнік В.А. Порівняльна оцінка алергічного та фотогістохімічного методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 18.–Біла Церква, 2001.–С. 8-13. (Дисертант брав участь у плануванні та проведенні досліду, аналізі отриманих даних, написанні статті).
Епізоотологічний моніторинг. Туберкульоз / В.Бусол, В.Постой, В.Ситнік, А.Коваленко //Ветеринарна медицина України.–2002.–№1.–С.8–10 (Дисертант опрацював літературні дані, взяв участь в обговоренні одержаних результатів, формуванні висновків та опублікуванні статті).
Ситнік В.А., Бусол В.О. Порівняльна оцінка алергічного та фотогістохімічного методів діагностики туберкульозу //Матер. Всеукраїнської науково-практичної конф. молодих вчених “Проблеми патології тварин та шляхи їх вирішення”.–Київ.–2000.–С.33-37.
Ситнік В. А., Блажко А.П. Діагностичне значення внутрішньовенної туберкулінової проби. // І конференція професорсько-викладацького складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. (Тези доповідей).–К.: 2002.–С.83.
