Анотація до роботи:

Борисова О.В. «Ґенеза наукової парадигми історичного процесу в середні віки (V–ХV ст.)». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. Донецький національний університет. – Донецьк, 2006.

У дисертації здійснено всебічний аналіз наукової парадигми історичного процесу, визначені особливості її формування та простежено процес її ґенези в різних суспільствах у межах часово-просторового поля дослідження. Виявлені парадигми класифіковані й проаналізовані. Віднайдена методологічна база середньовічної науки.

Важливе місце в роботі займає робота над методологією дослідження парадигматичного знання взагалі й в історичній науці зокрема. Докладно в ній розглянуто й парадигматичний аспект міфологічних уявлень щодо історії людства, а також піддано аналізу сакральну мотивацію історичного процесу – у християнстві й мусульманстві окремо. Розглянуті найважливіші історіософські концепції Середньовіччя на предмет виявлення в них домінуючих парадигм.

Особливу увагу в дисертації приділено аналізу середньовічного історизму й розробці його типології по осі горизонтально-просторових координат роботи та по «сітці» його базових категорій, зміни в чому й були найхарактернішими проявами ґенези наукової парадигми. Обґрунтовується гіпотеза щодо того, що визначальними в розвитку принципу історизму є не тільки уявлення щодо часу й простору, на яких і будуються уявлення щодо історичного часу й простору, а й тип вирішення філософської проблеми універсалій. Останній і є визначальним для розробки просторової типології історизму. Зроблена спроба визначення ґенези парадигми історичного процесу формулою «сфера – куб – сфера», що відображає як генетику розвитку Платонових тіл у зародку, так і ґенезу уявлень людини щодо форми планети та її фізичних полів, з якими й пов’язаний розвиток уявлень про простір і час. У дисертації вперше в історіографії робиться спроба встановити об’єктивну основу середньовічної теорії «семи кліматів» та надати їй максимально можливе в роботі історичного характеру наукове пояснення. Проаналізовані найзначніші теологічні періодизаційні схеми, розкрито циклічно-поступальний характер моделей історичного процесу та його зв’язок з історичними циклами, а також з коливаннями клімату; зроблене необхідне пов’язання проблеми, що досліджувалася, з сучасністю. Підбито підсумки, зроблено висновки, розроблено рекомендації щодо використання результатів дослідження в науці.