1. У дисертації наведено рішення наукової задачі розробки реабілітаційно-корекційного комплексу, який враховує систему антропометричних, психосоціальних і медико-біологічних складових, є ефективним засобом поліпшення характеристик емоційно-особистісної сфери, особистого і соціально-трудового статусу хворих ІХС. 2. Встановлена певна кореляція вікових та емоційно-особистісних характеристик. Із збільшенням віку зростали показники іпохондричності: від 45 до 54 років – 72 Т-бала, від 55 до 64 років – 74 Т-бала, після 65 років – 84 Т-бала (р<0,05); індивідуалістичність: від 45 до 54 років – 69 Т-бала, від 55 до 64 років – 75 Т-балів, після 65 років – 78 Т-балів; депресії: у віковій категорії від 45 до 54 років – 72 Т-бала, від 55 до 64 років – 77 Т-балів, після 65 років – 81 Т-бал (р<0,05); прагнення до економії сил, незадоволеність своїм положенням в соціумі (р<0,05); відчуття самоти: від 45 до 54 років – 5,83 %, від 55 до 64 років –7,49 %, після 65 років – 17,49 % (р<0,05); розчарованості: від 45 до 54 років – 5,83 %, від 55 до 64 років –7,49 %, після 65 років – 10,83 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. 3. Були встановлені певні гендерні відмінності емоційно-особистісних характеристик. Найбільші розбіжності спостерігалися за такими показниками: індивідуалістичність: чоловіки – 80 Т-балів, жінки – 73 Т-бал; депресії: чоловіки – 80 Т-балів, жінки – 73 Т-бала (р<0,05); іпохондричністі: чоловіки – 78 Т-балів, жінки – 74 Т-бала (р<0,05); тривалі роздуми про себе, самовивчення, інтровертированість (р<0,05); відчуття самоти: чоловіки – 14,99 %, жінки – 9,99 % (р<0,05); стомлюваність: чоловіки - у 16,66 %, жінки – 11,66 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. Також була виявлена кореляція емоційно-особистісних характеристик з рівнем освіти: депресія: вища освіта – 85 Т-бала, середньо-спеціальна – 74 Т-бала, середня – 64 Т-бала (р<0,05); іпохондричність: вища освіта – 84 Т-бала, середньо-спеціальна – 75 Т-балів, середня – 65 Т-бала (р<0,05); індивідуалістичність: вища освіта – 83 Т-бала, середньо-спеціальна – 71 Т-бал, середня – 62 Т-бала (р<0,05); недовір'я, тривожність, боязкість в стосунках з тими, що оточують, підозрілість і напруженість у відносинах (р<0,05); відчуття самотності: вища освіта – 18,33 %, середньо-спеціальна – 16,66 %; середня – 11,66 % (р<0,05); виснаженість: вища освіта – 15,83 %, середньо-спеціальна – 13,33 %; середня – 10,83 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. 4. Встановлено взаємозв’язок між нозологічною приналежністю захворювання та емоційно-особистісних характеристик. Іпохондричність: у хворих з стенокардією – 75 Т-бала, у тих, що перенесли ІМ – 78 Т-балів (р<0,05); депресія: у хворих з стенокардією – 73 Т-балів, у тих, що перенесли ІМ – 80 Т-балів (р<0,05); індивідуалістичність у хворих з стенокардією – 70 Т-балів, у тих, що перенесли ІМ – 77 Т-балів (р<0,05); розбіжність між реальним і ідеальним Я: у хворих з стенокардією – 12,49 %, у тих, що перенесли ІМ – 18,33 % (р<0,05); самотність: у хворих, що не перенесли ІМ, – 11,66 %, у тих, що перенесли ІМ, – 14,99 % (р<0,05); бажання відпочити у хворих з стенокардією - 9,16 %, у тих, що перенесли ІМ – 14,99 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. 5. Зі збільшенням кількості перенесених ІМ в анамнезі наростала індивідуалістичність: один ІМ - 68 Т-балів, два – 82 Т-бала, три – 89 Т-балів, чотири – 104 Т-бала (р<0,05); депресія: один ІМ - 75 Т-балів, два – 79 Т-бала, – 88 Т-балів, чотири – 98 Т-балів (р<0,05), іпохондричність: один ІМ - 73 Т-бала, два – 79 Т-балів, три – 86 Т-балів, чотири – 96 Т-балів (р<0,05); інертність мислення, стереотипність, банальність в думках, тенденція до роздумів про себе, свого місця і призначення в соціумі (р<0,05); байдужість: один ІМ – 5,83 %, два – 7,49 %, три – 10,83 %, чотири – 18,33 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. 6. Тяжкість загального клінічного стану впливала на емоційно-особистісні характеристики наступним чином. Депресія: легкий ступінь - 64 Т-бала, середній - 78 Т-балів, важкий - 78 Т-балів, дуже важкий - 100 Т-балів (р<0,05), індивідуалістичність: легкий ступінь - 65 Т-балів, середній - 75 Т-балів, важкий - 80 Т-балів, дуже важкий - 99 Т-балів (р<0,05), іпохондричність: легкий ступінь - 68 Т-балів, середній - 79 Т-балів, важкий - 80 Т-балів, дуже важкий - 95 Т-балів) (р<0,05); прагнення до економії емоційних і фізичних сил (р<0,05); самотність: легкий ступінь – 6,66 %, середній -12,49 %, важкий – 14,16 %, дуже важкий– 19,16 % (р<0,05); розчарованість: легка – 9.16 %, середня – 11,66 %, важка – 14,16 %, дуже важка – 18,33 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників. 7. Встановлені найбільш інформативні показники змін емоційно-особистісного стану, які застосовувались як кількісні критерії оцінки ефективності моделі реабілітаційно-корекційного комплексу: зниження емоційної лабільності (різниця – 23,34 %), іпохондричності (різниця – 26,02 %), депресії (різниця – 20,16 %); відчуття байдужості (різниця – 22,50 %), бажання відпочити (різниця – 19,17 %), поліпшення настрою (різниця – 16,66 %), зменшення станів схильності до сну (різниця – 15,00 %); скорочення тривалості санаторно-відновного курсу (різниця – 16,66 %) (р<0,05). Високий ступінь ефективності досягнута у 76,60 % хворих основної групи, середній ступінь – у 13,32 % хворих; низький – у 9,99 % (р<0,05). |