Відповідно до мети нашого дисертацйого дослідження концепт ВАМПІР було вивчено як емоціогенний феномен світової й англомовної культури у світлі мови й мовлення. Досліджуваний концепт має абсолютно абстрактний характер, оскільки є ментальним утворенням, позбавленим власного протичлена у реальному світі. Проте, потрапляючи до зони дії модальних операторів можливих світів, вампір і подібні до нього сутності отримують право на онтологічне буття. Можливі світи – це світи ментальні, уявлювані, такі, що не відбивають реальних речей. Уявлювані світи відображено у міфах, легендах, художніх текстах, у таких випадках кажуть про дискурсивні світи. Концепт ВАМПІР як квант знань і відбиток культури одвічно був породженням архаїчної міфологічної свідомості. Сягаючи крізь століття й різні культурні нашарування, він зберіг до сьогодення риси архаїчного світобачення, які в дивний спосіб сплавилися зі значно пізнішими культурологічними значеннями й уявленнями. Ретельний аналіз лексикографічних джерел дав змогу виокремити, проаналізувати й описати номінативне поле концепта ВАМПІР, яке було сконструйовано нами за частотно-тематичним принципом і представлено зонально-секторною моделлю: три зони (ядерна, медіальна і периферійна в залежності від наявності ознак у лексикографічній виборці) і чотири сектори, що містять інформацію про те, ХТО такий вампір – невмерлий мрець; ЯКИЙ він – контрфактний, злий дух; ЩО РОБИТЬ – нищить живих, випиваючи їх кров, уміє перевтілюватися у вовка, кажана, туман, але боїться часника, розп’яття, дзеркала; ДЕ/КОЛИ діє вампір – вночі, виходячи з могили, труни (сакрально нечистий Хронотоп, місце й час дії потойбічних сил). Схематичну структуру концепта ВАМПІР наведено на Рис.2.1. Усі сектори концепта ВАМПІР містять емоціогенну інформацію, оскільки характеризують істоту інфернальну, страшну, яка зневажає всі закони людської світобудови. Мовна картина світу містить зокрема англомовну вербальну версію концепта ВАМПІР, яка також має чотири сектори, кожний з яких огортає певну семантичну спільність ознак, об’єднаних власною гіперсемою. Так, наприклад, усі семантичні ознаки, згруповані в секторі ЯКИЙ?, гіпо-гіперонімічно підпорядковані гіперсемі unreal, ознаки, що входять до сектору ХТО?, – гіперсемі undead. Семантичні ознаки, що позначають нищівну діяльність вампіра й уналежнені до сектора ЩО РОБИТЬ?, гіпонімічно (тобто більш конкретно й деталізовано) позначають те, що гіперонімічно позначено harmful activity. Хронотопосні характеристики (сектор ДЕ/КОЛИ?) буття вампіра об’єднані спільним кваліфікатором anomalous. У результаті секторне (тематичне) членування мовного концепта ВАМПІР маркується за допомогою гіперсем unreal, undead, harmful, anomalous. Згідно з нашою гіпотезою вербальний концепт ВАМПІР існує не лише у мовній, лексикографічно зафіксованій версії, але й у мовленнєвій. Остання являє собою численні образи літературних персонажів-вампірів. На основі вибірки з 10 романів-трилерів ми виокремили сукупність літературних персонажів, які втілюють культурологічний концепт ВАМПІР. Цю сукупність ми розглядаємо як мовленнєве втілення концепта ВАМПІР. Відмінності між мовною й мовленнєвою версіями концепта ВАМПІР ілюструє, по-перше, елімінація ядерної ознаки контрфактності, ірреальності вампіра. Якщо всі без винятку словники й довідники містять у дефінітивній частині відповідної статті епістемічні маркери контрфактності (believed/ thought/ supposed/to be, as superstitions/ legends/ myths/ folklore say; allegedly і т.і.), то у всіх без винятку романах-трилерах вампір виявляється актантом „реального” світу, у межах зображеного універсума, а персонажі, які сумніваються щодо реального існування вампіра, обов’язково переконуються (іноді ціною власного життя) у зворотному. Персонажі-вампіри і персонажі-люди у квазіреальному світі романів-трилерів є рівними один одному у своєму онтологічному статусі. І ті, й інші однаково реальні, чи, точніше, квазіреальні. По-друге, незважаючи на те, що емоціогенність концепта ВАМПІР у мовленнєвій версії зберігається повністю (вампір, як і колись, викликає страх), оцінний вектор може зміщуватися. Якщо мовний концепт позиціонує вампіра як однозначно негативну сутність, злу й небезпечну для людини потойбічну силу, то в мовленнєвому концепті фіксуємо амбівалентність оцінки, яка коливається від тотально негативної (вампір – демонічний носій зла) до позитивної (вампір – романтичний бунтівник-одинак, іноді й рятівник людей від СНІДу). Лексичні засоби, які сприяють реалізації емоціогенного потенціалу концепта ВАМПІР у його мовленнєвому втіленні, згруповано нами в тематичні групи “СТРАХ” й ”ВІДРАЗА”, їх функціонування у романах-трилерах проаналізовано у відповідних розділах дисертації. Використання передорученої оповіді і драматично забарвлених темпоральних моделей (тема закінчуваного терміну, що породжуватиме катастрофу) слугує меті ще активнішого залучення читача до емоційної атмосфери трилеру. Естетичний ефект катарсису обов’язково завершує такі твори, визволяючи читача від пережитої емоційної напруги, нагороджуючи його гедоністичним відчуттям поновленої гармонії світу. Вивчаючи емоціогенність концепта ВАМПІР як джерела негативних емоцій, ми дослідили ЛСП “СТРАХ” (140 лексичних одиниць) та „ВІДРАЗА” (85 одиниць) у сучасній англійській мові. Лексичне наповнення обох полів наведено в Додатку А. Дефініційно-компонентний аналіз обох ЛСП дав змогу зробити висновок про те, що лексичні запаси англійського лексикону у змозі номінувати найтонші відтінки емоцій страху й відрази, обрамовуючи їх фоновою рамкою причинно-наслідкових, темпоральних параметрів, психофізичних та етико-соціальних особливостей переживання їх суб’єктом-експерієнцером. Разом із тим відзначимо, що емоціогенність романів-трилерів індукується не стільки номінуванням емоцій страху й відрази як таких, скільки описом симптоматичних реакцій персонажа-експерієнцера й використанням відверто натуралістичного модусу зображення відразливих, залякувальних об’єктів і ситуацій. Автори трилерів свідомо відмовляються від мітигуючих тактик, від дотримання принципу Поліанни. У цьому полягає, на нашу думку, головний ефект романа-трилера про вампірів: читач повинен зануритися в негативну атмосферу страху й відрази, щоб угамувати свій емоційний голод. Лоскочучи нерви читачам трилер розважає їх. Узагальнюючи, відзначимо, що концепт ВАМПІР як породження архаїчної свідомості є актуальним і для сьогоденної масової культури англомовної західної цивілізації (романи про вампірів, кінострічки та комп’ютерні ігри, комікси тощо). Величезну роль у цьому, безумовно, відіграє емоціогенний характер цього образа. Перемога над „злим вампіром” є перемогою над „світовим злом” і торжеством ідеалів гуманізму. |
