Огляд концепцій Н. Аббаньяно, М. Бердяєва, М. Гайдеґґера, А. Камю, С. К’єркегора, Ф. Ніцше, Ж.-П. Сартра, М. де Унамуно, К. Ясперса та письменників-модерністів дає підстави стверджувати, що кожен із них зробив свій внесок у розвиток екзистенціалізму. В екзистенц-філософії першорядного значення набувають категорії абсурду буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, часу. Здійснене дослідження підтверджує, що екзистенційність є невід’ємною складовою європейського модернізму, властивою й українському типу мислення. В дусі екзистенціалізму творили свого часу Г. Сковорода та П. Юркевич. Письмо В. Винниченка, Ольги Кобилянської, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Стефаника, Марка Черемшини, М. Яцківа відмінне від традиційного реалістичного. Екзистенційність як ключова риса художніх творів, як ідейна основа, як тип світосприйняття викристалізовувалася на українському літературознавчому тлі шляхом рецепції ідей С. К’єркегора, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера, які утвердили принцип індивідуалізму, а також виробленням власних національних матриць. Говорити про екзистенціалізм в українській літературі у чистому вигляді не доводиться, оскільки у період, коли творили письменники нової генерації, екзистенціалізм як філософська течія ще не був сформований. Митці кінця ХІХ – початку ХХ століття не культивували усталених канонічних форм, а спрямовували творчі пошуки у сферу вияву внутрішніх переживань. Це ставить їхні твори в один ряд із європейськими зразками тогочасної літератури. У процесі аналізу виявлено суголосність тем, ідей, мотивів, манери викладу українських майстрів слова з такими авторами світового рівня, як Г. Белль, Дж. Ґолсуорсі, Ф. Кафка, Т. Манн, С. Цвайґ та ін. Екзистенційність як домінанта малої прози передбачає не лише наскрізно буттєві теми творів, їхні мотиви, ідеї, проблематику, а й особистісні характеристики персонажів. Тому пропонуємо комплекс названих тенденцій ще до формування екзистенціалізму називати екзистенційністю, оскільки екзистенціалізм – художньо-філософська основа, а екзистенційність – визначальна домінанта світовідчуття персонажів, умонастрій літератури доби модернізму. Аналіз малої прози кінця ХІХ – початку ХХ ст. дає підстави констатувати, що трагічне світосприйняття персонажів домінує в новелістиці літераторів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Трагізм буття виявляється на рівні мотивів страждання через самотність, через розрив із землею та рідними, через небажання смерті, через нерозуміння та неприйняття оточуючими. На рівні поетики письменники зображали людину в межовій ситуації, виявляючи цим її внутрішню сутність. Художні прийоми – внутрішні монологи, потоки свідомості, діалоги, псевдодіалоги – розкривають глибинний світ людини, дають змогу зрозуміти мотиви її вчинків, виявляють її ставлення до буття. Тропи (метафори, гіперболи, літоти) сприяли розумінню значущості низки екзистенціальних ідей та мотивів не лише для автора, а й для тієї епохи, в яку він творив. Завдяки символам, антитезам, паралелізмам, художнім деталям вдавалося акцентувати увагу на вирваному із життя фрагменті, на тяжінні до осмислення буття як трансцендентної сутності. У площині конструювання художнього часу та простору за допомогою ретроспекцій, проспекцій, сновидінь, марень, локального чи відкритого простору, заповненого чи незаповненого предметними деталями, автори не лише моделювали зміну художніх подій у сюжетному часі, а й увиразнювали психологію персонажів, структуру їхнього внутрішнього світу. Аналіз малої прози періоду «зламу віків» крізь призму ідей екзистенціалізму засвідчив перспективність подальших наукових пошуків у цьому річищі. Зокрема, доцільними бачимо дослідження генетичних та типологічних збігів, перегуків із психологічною новелістикою кінця ХІХ – початку ХХ століття в інших національних літературах Європи та осмислення розвитку закоріненої в ідеї екзистенціалізму української літератури упродовж наступних десятиліть ХХ століття (проза Т. Осьмачки, М. Хвильового, В. Підмогильного, М. Йогансена та ін.). Такий аналіз уможливлює вихід на рівень системно-цілісного бачення загальнолюдських проблем, глибоко психологічно осмислених у творах митців екзистенціального світогляду. |
