Аналіз літературних джерел, керівних документів та практичного досвіду військових фахівців свідчить про те, що для кожного етапу навчання військовослужбовців мають бути відповідні засоби контролю фізичної підготовленості, які основані на врахуванні вимог до їх професійної діяльності. Вивчення структури, обсягу, змісту та умов виконання контрольних вправ, які використовують для перевірки та оцінки фізичної підготовленості військовослужбовців МПСВ, показує, що більшість цих вправ не повною мірою відповідає комплексному, інтенсивному та варіативному характеру їхньої бойової діяльності. Такої думки дотримується 69% опитаних експертів. Недостатньо враховано такі компоненти рухових здібностей, як пластичність та взаємозалежність прояву різних фізичних якостей та навичок у комплексних діях. Результати порівняльного аналізу показали, що максимальний відсоток збігу оцінок за результатами контролю фізичної та бойової підготовленості досягає лише 16%. Таким чином, наявна система перевірки та оцінки фізичної підготовки військовослужбовців дає можливість визначити лише дві складові фізичної підготовленості військовослужбовців МПСВ: загальну та військово-прикладну. Способів та засобів контролю спеціальної фізичної підготовленості, які б визначали готовність військовослужбовців до безперервних навантажень комплексного характеру під час вирішення бойових завдань підрозділів, на цей час немає, тому можна говорити про певну незавершеність системи перевірки та оцінки фізичної підготовки, що великою мірою позначається на її ефективності. Професійна діяльність військовослужбовців МПСВ має у своїй основі яскраво виражений руховий компонент і характеризується різкими переходами від одного виду дій до іншого. Найбільш навантажувальним етапом бойової роботи зазначеної категорії військовослужбовців є атака переднього краю оборони противника. Цей висновок підтверджено більшістю (62%) військових експертів. При виконанні професійних дій питома вага роботи максимальної, майже максимальної та субмаксимальної інтенсивності становить відповідно 16,9, 12,3 і 48%, що вказує на високе навантаження, яке відчувають мотострільці під час атаки переднього краю оборони противника. Частину роботи (27,6%) на початковому етапі професійних дій вони виконують з інтенсивністю, вищою за середню. У процесі бойової роботи переважними є вимоги до силової витривалості військовослужбовців (37%), дещо меншими – до загальної і швидкісної витривалості (28 і 25% відповідно). Під час стрільби та перезаряджанні зброї більше потрібна статична витривалість, частка якої становить 6%. Щодо рухових здатностей, то вимоги переважно висуваються до спритності (36%). У цілому професійна діяльність військовослужбовців механізованих підрозділів під час атаки переднього краю оборони противника пов’язана з великою за обсягом руховою активністю, що передбачає роботу майже всіх груп м’язів. Великі за інтенсивністю м’язові напруження потребують мобілізації резервів організму для успішного виконання службових обов’язків. Виходячи з результатів вивчення характеру взаємозв’язку показників підготовленості військовослужбовців за різними розділами бойової підготовки (фізичної, тактичної, інженерної, вогневої, захист від зброї масового ураження), встановлено, що для оцінки спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців МПСВ найбільш інформативними при р < 0,01 є нижчевказані тести.
Комплексна вправа на спритність: рівень взаємозв’язку з нормативом №1 тактичної підготовки (спішування) r = 0,51; з нормативом №1 вогневої підготовки (приготування до стрільби) – r = 0,49; з нормативом “Захист від зброї масового ураження” (одягання загальновійськового захисного комплекту) – r = 0,42. Вистрибування з присіду: рівень взаємозв’язку з нормативом інженерної підготовки (викопування окопу для стрільби лежачи) r = -0,50; з нормативами тактичної підготовки №2 (атака переднього краю оборони противника) та №3 (пересування на полі бою переповзанням по-пластунськи) – r = -0,47, r = -0,40 відповідно. Згинання-розгинання рук в упорі лежачи з оплеском: рівень взаємозв’язку з нормативом інженерної підготовки r = -0,42 та з нормативами № 2, № 3 тактичної підготовки – r = -0,39 і -0,38 відповідно. Біг на 1000 м: рівень взаємозв’язку з нормативами № 2, № 3 тактичної підготовки r = 0,40 і 0,38 відповідно. Вибір тестів (човниковий біг 2 х 100 м, метання гранати на влучність та стрільба) зумовлено їх змістовною інформативністю з основними етапами бойової роботи мотострільців, визначених керівними документами, та імовірною логікою ведення бою. Послідовність виконання тестів зумовлено структурою та профілем конкретної професійної діяльності військовослужбовців МПСВ під час атаки переднього краю оборони противника. У результаті досліджень виявлено таку послідовність переважного прояву фізичних якостей та прикладних навичок, які необхідні мотострільцям на конкретному етапі бойової роботи: спритність, силова витривалість (переважно для м’язів ніг), швидкісна витривалість, координаційні здібності, силова витривалість (переважно для плечового поясу та м’язів тулубу), загальна витривалість.
5. Кількісно-часові параметри способу експрес-контролю спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців визначено за допомогою однофакторного, багатофакторного регресійного аналізу, на основі тактико-технічних характеристик озброєння, нормативних вимог до тактики дій мотострілецьких підрозділів під час бою, а також модельних характеристик показників підготовленості тих військовослужбовців, які успішно виконали завдання тактико-спеціальних навчань. За цими параметрами складено такий комплексний тест: комплексна вправа на спритність – 13,6 с; вистрибування з присіду – 31 раз; човниковий біг 2 х 100 м – 50 с; метання гранати на точність – 2 влучні кидки; згинання-розгинання рук в упорі лежачи з плесканням – 14 разів; біг на 1000 м – 3 хв 59 с; стрільба з місця по цілі, що з’являється – ураження не менше ніж 70% цілей. 6. Вибір бінарної шкали для оцінювання спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців механізованих підрозділів Сухопутних військ у складі підрозділу зумовлено тим, що кількісно-часові параметри способу експрес-контролю не передбачають максимальної реалізації рухових здібностей мотострільців під час перевірки. Якщо всі військовослужбовці, яких перевіряють одночасно, узгоджено виконують нормативи способу експрес-контролю, це є підставою для оцінки “Склав”, невиконання нормативних вимог або умов виконання будь-якого з тестів – для оцінки “Не склав”. Ефективність застосування розробленого способу експрес-контролю спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців МПСВ у системі перевірки та оцінки фізичної підготовки військовослужбовців підтверджено більш високим порівняно з іншими способами показником його інформативності ( = 0,78) та достатнім ступенем надійності = 0,77 (p < 0,05). Практичні рекомендації, обґрунтовані результатами дослідження, дають підставу для впровадження у систему перевірки та оцінки фізичної підготовки способу експрес-контролю спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців МПСВ, основою якого є комплексний тест, адекватний характеру та умовам їхньої професійної діяльності.
Дисертаційне дослідження не є вичерпним, воно має перспективи у розробці способів перевірки та оцінки спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців інших родів військ та військових спеціальностей. Подальших досліджень потребує також технологія визначення кількісно-часових показників комплексних тестів. |