Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної стоматології – підвищенню ефективності протезування включених та дистально необмежених дефектів зубними конструкціями з опорою на імплантати, на основі вивчення чинників ризику та механізмів виникнення ускладнень та розробки нового способу планування майбутньої супраконструкції на імплантатах з урахуванням факторів стабільності. 1. Довговічність конструкцій на імплантатах залежить від багатьох факторів, які впливають на їх стабільність. На першому році визначальними є: стан загально соматичного здоров’я пацієнта, вірно визначені показання до імплантації, ретельне планування імплантації та наступного протезування, дотримання техніки хірургічного втручання. Встановлено, що найбільш частими ускладненнями на 1-му етапі спостереження (від моменту операції до 1 року після неї) є розходження країв рани (3,29%), утворення гематом (2,68%), некроз і секвестрація (0,86%), часткове оголення внутрішньокісткової частини імплантатів (0,69 %). 2. У подальшому на функціонування імплантатів впливають стан гігієн порожнини рота, своєчасна корекція оклюзійної поверхні, контроль якості альвеолярної кістки та періімплантитних тканин. У віддалені терміни – своєчасна заміна супраконструкції на імплантатах і контроль за оклюзійними співвідношеннями всіх ділянок зубних рядів. На 2-му етапі спостережень (від 1 до 5 років після операції) характерними видами ускладнень були часткове оголення внутрішньокісткової частини імплантатів (1,04%), переломи протезів (0,43%), руйнування опорних зубів під мостоподібними протезами (0,61%) і розцементування їх (0,78%). Як наслідок цих ускладнень з’являлась рухомість імплантатів і біль в зоні імплантатів (0,52%), рецидивуючі запальні процеси та резорбція кісткової тканини навколо імплантату (0,61%). 3. Розроблений спосіб планування імплантації з урахуванням індивідуальної артикуляції та топографо-анатомічних особливостей осьових навантажень, відтворених в регульованих артикуляторах та виготовлення оклюзійно-хірургічного шаблона (Патент України № 62637 А) дозволив більш ретельно змоделювати, а потім адаптувати майбутню супраконструкцію з опорою на імплантати та зменшити кількість ускладнень до 3,6%. Даний спосіб має переваги перед традиційним: - центрувати вісь імплантата по відношенню до оклюзійної поверхні майбутньої супраконструкції; - розрахувати довжину та ширину імплантата по відношенню до оклюзійної поверхні майбутньої супраконструкції; - розрахувати розміри та форму абатмента по відношенню до оклюзійної поверхні майбутньої супраконструкції; - оцінити співвідношення розмірів імплантата та абатмента; - оцінити рельєф оклюзійної поверхні майбутньої супраконструкції; - легко адаптувати шаблон в тимчасову конструкцію протеза. 4. Доведено, що при моделюванні оклюзійної поверхні мостоподібного протеза з опорою на імплантати, загальна жувальна площа протеза повинна бути зменшена до 4/5 відносно жувальної площі антагоністів. При цьому перевагу слід віддавати двом типам взаємовідношень з антагоністами: бугор-бугор або трьохточковий контакт вершин опорних і направляючих бугрів не з центральними ямками фісур, а зі схилами бугрів; бугри повині моделюватися скороченими. 5. Встановлено, що імплантати з титану та цирконію є нетоксичними для живих клітин та білків організму як in vitro, так і in vivo, мало впливають на фенотип та формування реакцій імунітету навіть в умовах тривалого контакту. Реакція на імплантат є типовою реакцією на чужорідне тіло та носить нетривалий характер. Більшість реакцій як загального, так і місцевого імунітету нормалізуються вже через місяць після проведення імплантації. 6. Встановлено, що гігієнічний стан порожнини рота є визначальним на всіх етапах функціонування системи кістка-імплантат-протез. Успіх імплантації залежить не тільки від індивідуальної, а й від систематичної професійної гігієни порожнини рота, що дозволяє запобігти таких ускладнень, як кісткова резорбція та періімплантит. Практичні рекомендації: для покращення стабільності імплантатів і довговічності функціонування зубних протезів слід дотримуватись наступних правил: - відповідність кількості імплантатів кількості видалених зубів; - коректність хірургічної техніки; - дотримання часу початку навантаження на імплантат згідно ортопедичного протоколу; - дотримання напряму осей імплантатів по відношенню до осей зубів антагоністів; - планування імплантації на діагностичних моделях в артикуляторі; - виготовлення оклюзійно-хірургічного шаблону; - застосування кістковопластичних матеріалів при видаленні зубів, для збільшення об’єму альвеолярного паростка та для заповнення пародонтальних кишень; - обов'язкове використовування провізорних протезів; - ретельне пришліфовування і корекція супраконструкцій; - систематична індивідуальна і професійна гігієна порожнини рота. Супраконструкції слід встановлювати на тимчасовий цемент на період до трьох тижнів, протягом яких необхідно оцінити і відкоригувати оклюзійні співвідношення та переконатися в завершенні періоду адаптації до проведеного протезування. |