1. У роботі теоретично й експериментально обгрунтовано метод пероральної імунізації телят сальмонельозним антигеном. Доведена імунологічна функція кишечнику та його реакція на сальмонельозний антиген. На експериментальній моделі кролів при пероральному і парентеральному застосуванні сальмонельозного антигену вивчено розподіл його в організмі. Виявлено інтенсивніший вплив перорально введеного сальмонельозного антигену на показники імунореактивності телят у порівнянні з парентеральним застосуванням його. 2. Сальмонельозний антиген через 3 години після перорального введення проникає через стінку кишкового каналу і виявляється в лімфоїдних органах кролів (тканинах тонкого кишечнику – 8200 імпульсів/хв, товстого – 800 імпульсів/хв). У подальшому зростання його відбувається в товстому кишечнику – 4200 імпульсів/хв, брижовому лімфатичному вузлі – 3000 імпульсів/хв. При парентеральному введенні через три години він локалізувався переважно на місці введення – 360000 імпульсів/хв. Сальмонельозний антиген, введений перорально, викликав створення гермінативних зон у пейєрових бляшках, що проявлялося скупченням плазматичних клітин. 3. Уміст імунокомпетентних клітин у периферійній крові телят, отриманих від невакцинованих корів та перорально імунізованих сальмонельозним антигеном, мав високу корелятивну залежність між групами, імунізованими у 3–5- і 20–25-добовому віці, за абсолютною кількістю Т-лімфоцитів (r=0,92) і В-лімфоцитів (r=0,98). У телят, отриманих від вакцинованих корів та перорально імунізованих сальмонельозним антигеном, абсолютна кількість імунокомпетентних клітин була вищою, ніж у телят, імунізованих парентерально. 4. При пероральному і парентеральному методах імунізації телят, отриманих від невакцинованих корів, сенсибілізація лімфоцитів периферійної крові була більше вираженою в телят старших вікових підгруп, що проявлялося гальмуванням міграції лейкоцитів, проте ІМЛ у телят із пероральним методом імунізації був меншим (0,1±0,01), ніж у телят, імунізованих парентерально (0,6±0,09). У телят, отриманих від вакцинованих корів, сенсибілізація лейкоцитів спостерігалась в усіх вікових підгрупах після імунізації, але ІМЛ був вірогідно вищим (р<0,001) у телят, імунізованих перорально. 5. Показники фагоцитозу в телят, отриманих від вакцинованих корів і перорально імунізованих сальмонельозним антигеном, були вищі від таких у парентерально імунізованих телят, а коефіцієнт бактерицидності становив 0,99±0,001 і був вищим, ніж у телят, вакцинованих парентерально (0,42±0,03). 6. Сальмонельозний антиген, перорально введений телятам, отриманим від невакцинованих і вакцинованих корів, стимулює підвищення середньогеометричних титрів антитіл у копрофільтратах телят молодших вікових підгруп, порівняно з парентеральним його введенням, що свідчить про локальну імунну відповідь організму на дію антигену. 7. Пероральна імунізація сальмонельозним антигеном сприяла підвищенню БАС та ЛАС крові телят, імунізованих у 20–25-добовому віці й отриманих від невакцинованих корів. В імунізованих телят, отриманих від вакцинованих корів, перорально введений сальмонельозний антиген викликав більш виразні зміни неспецифічних показників у тварин старших вікових підгруп. 8. Метод пероральної імунізації телят є простим, природним, нешкідливим, не потребує спеціального обладнання, не викликає стресу у тварин і не пригнічує фактори природного захисту. |