Анотація до роботи:

Пашинська О.С. Експериментальне обґрунтування доцільності застосування вінборону при алкогольній кардіоміопатії. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом – 14.03.05. – фармакологія. – Одеський державний медичний університет, Одеса, 2004

На лабораторних тваринах вивчали вплив вінборону на перебіг експериментальної алкогольної кардіоміопатії. Встановили, що вінборон (5 мг/кг внутрішньом’язово) подібно до мілдронату (50 мг/кг внутрішньом’язово), справляє достатню виразну лікувальну дію на щурів з експериментальною АКМП. Це проявляється позитивною динамікою ЕКГ, підвищенням толерантності до фізичного навантаження, відновленням електричної стабільності міокарду, позитивною динамікою морфологічної картини та ультраструктури ушкодженого серцевого м’яза.

Кардіопротекторна дія вінборону при експериментальній АКМП реалізується, в першу чергу, за рахунок нормалізації біоенергетичних процесів в ушкодженому серцевому м’язі. Водночас, вінборон проявляє мембраностабілізуючу та цитопротекторні властивості, на що вказує відновлення на фоні дії вінборону оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та іонного балансу в міокарді щурів з АКМП, а також нормалізація в крові рівня АлАТ та АсАТ.

Важливу роль в лікувальному ефекті вінборону при експериментальній АКМП відіграють і інші властивості, притаманні препарату, зокрема, стимулюючий вплив на трофіку та мікрогемоциркуляцію (за рахунок антиагрегантної дії), спроможність підсилювати репаративні процеси, наявність протигіпоксичної дії. Важливо відзначити, що за величиною кардіопротекторної дії при експериментальній АКМП досліджуваний препарат співставляється з мілдронатом, а за ступенем знеболюючого ефекту при даному патологічному стані переважає референс-препарат.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності фармакотерапії АКМП шляхом використання вінборону як лікарського засобу з політропними фармакологічними властивостями.

1. Лікування експериментальної АКМП у щурів протягом 14 днів вінбороном (5 мг/кг внутрішньом’язово), так само як і мілдронатом (50 мг/кг внутрішньом’язово), сприяє відновленню показників ЕКГ (частоти серцевих скорочень, тривалості інтервалу Q-T та систолічного показника), підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Вінборон, подібно мілдронату, відновлює електричну стабільність серцевого м’язу в кінці курсу лікування, що підтверджується вірогідним зростанням порогу фібриляції шлуночків серця відповідно на 65% та 63% відносно нелікованих щурів.

2. Вінборон, на відміну від мілдронату, проявляє більш виразну знеболюючу дію при експериментальній АКМП у щурів, вірогідно підвищуючи поріг больової чутливості на 12% (р<0,05) відносно нелікованих тварин.

3. Вінборон (5 мг/кг внутрішньом’язово), як і мілдронат (50 мг/кг внутрішньом’язово), сприяє відновленню оксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі щурів з експериментальною АКМП. Через 14 днів терапії вінбороном рівень малонового діальдегіду та гідропероксидів знижується відносно нелікованих тварин відповідно на 22% (р<0,05) та 39% (р<0,05) проти 45% (р<0,05) та 23% (р<0,05) відповідно у мілдронату. Водночас, вінборон, подібно до мілдронату, сприяє відновленню активності ферментів природньої антиоксидантної системи. В зазначений період експерименту активність СОД виросла відносно нелікованих тварин відповідно на 70% та 74% (р<0,05), а каталази – відповідно на 47% та 43% (р<0,05).

4. На фоні лікування експериментальної АКМП вінбороном, так само, як і мілдронатом, має місце відновлення біоенергетичних процесів в ушкодженому серцевому м’язі, на що вказує зростання активності АТФ-ази, зниження вмісту лактату та коефіцієнту лактат/піруват.

5. Лікування експериментальної АКМП у щурів за допомогою вінборону послаблює морфологічні прояви дистрофії міокарду: зменшуються розлади гемодинаміки та ознаки жирової дистрофії, послаблюються прояви м’язового та периваскулярного склерозу в ушкодженому серцевому м’язі. Спостерігається позитивна динаміка ультраструктурних змін серцевого м’яза: покращуються реологічні властивості капілярів, транспортні властивості ендотеліоцитів, стабілізуються мембрани кардіоміоцитів, ендотеліоцитів та мітохондрій. При цьому вінборон за величиною терапевтичного ефекту співставляється з мілдронатом.

6. Лікувальна дія вінборону в умовах експериментальної АКМП реалізується завдяки його мембрано- та цитопротекторному ефектам, що проявляється на 15 добу терапії зниженням в крові активності ферментів АлАТ і АсАТ та відновленням балансу іонів К⁺, Na⁺ та Mg ²⁺.

7. На підставі результатів проведених досліджень вінборон може бути рекомендований для клінічного вивчення його ефективності в комплексній терапії хворих на АКМП.

Публікації автора:

1. Пашинська О.С. Кардіопротекторні властивості вінборону при експериментальній алкогольній кардіоміопатії // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2003. – Т.7, №1/1. – С. 38-40.

2. Степанюк Г.И., Пашинская О.С. Физическая выносливость и болевая чувствительность крыс при хронической интоксикации этанолом и их коррекция винбороном // Современные проблемы токсикологии. – 2003. - №3. – С. 79-81; (здобувачем особисто проведено дослідження фізичної витривалості та больової чутливості щурів з алкогольною кардіоміопатією та на фоні лікування вивчаємими препаратами, підготовлено матеріал до друку).

3. Пашинська О.С., Степанюк Г.І. Алкогольна кардіоміопатія: сучасні погляди на патогенез (огляд літератури) // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. – Т.7, №2/2. - С. 777-779. (здобувачем особисто проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, підготовлено матеріал до друку).

4. Пашинська О.С., Степанюк Г.І., Король А.П. Ультраструктурні зміни міокарду щурів при експериментальній алкогольній кардіоміопатії та їх корекція вінбороном і мілдронатом // Вісник морфології. – 2003. –Т.9, №2. – С. 8-9; (здобувачем особисто проведено експериментальні дослідження, отримано дослідний матеріал, оцінено зміни міокарду на ультраструктурному рівні).

5. Степанюк Г.І., Пашинська О.С. Фармакотерапія алкогольної кардіоміопатії: досягнення, невирішені питання, шляхи оптимізації (огляд літератури) // Ліки. – 2003. - №5-6. – С. 29-35; (здобувачем проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, підготовлено матеріал до друку).

6. Пашинська О.С. Вплив вінборону на перебіг експериментальної алкоголь-ної кардіоміопатії // Тези 57-ї науково-практичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця „Актуальні проблеми сучасної медицини”. – Київ, 2002. – С. 33.

7. Пашинська О.С. Дослідження кардіопротекторних властивостей вінборону при експериментальній алкогольній кардіоміопатії // Мат. IX-ї університетської науково-практичної конференції молодих учених та фахівців. – Вінниця, 2003. – С. 7.

8. Степанюк Г.І., Пашинська О.С. Перспективи застосування вінборону при лікуванні алкогольної кардіоміопатії // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Клінічна фармація: 10 років в Україні”. – Харків. - 2003. – С. 45; (здобувачем особисто проведено експеримент, статистичну обробку результатів та їх оцінку, підготовлено статтю до друку).