У дисертаційній роботі за результатами теоретичних узагальнень і експериментальних досліджень встановлено, що вирощування культур у ланці зерно-просапної сівозміни за тривалого застосування органічних і мінеральних добрив на дерново-підзолистому ґрунті Полісся дозволяє отримувати якісну продукцію рослинництва за гігієнічними показниками, позитивно впливає на продуктивність культур сівозміни і зберігає екологічну рівновагу в агроценозі. За результатами досліджень сформульовані такі висновки: 1. Вирощування культур у ланці зерно-просапної сівозміни за тривалого застосування органічних і мінеральних добрив на дерново-підзолистому ґрунті призводить до збільшення вмісту цинку, міді, свинцю і кадмію в ґрунті та рослинах сівозміни, однак перевищення допустимих рівнів не виявлено. 2. Рівень небезпеки забруднення орного шару дерново-підзолистого ґрунту цинком, міддю, свинцем і кадмієм визначено як мало небезпечний, а рівень небезпеки вертикальної міграції їх за профілем ґрунту – як мало- та помірно небезпечний. 3. Найбільший вміст рухомих форм цинку і міді в орному шарі дерново-підзолистого ґрунту відзначено у варіантах за внесення мінеральних добрив при вирощуванні кукурудзи на зелену масу, вівса та озимого жита; свинцю у варіантах за використання органічних добрив (гною) при вирощуванні кукурудзи на зелену масу і вівса, органічних і мінеральних добрив при вирощуванні озимого жита; кадмію у варіантах за внесення мінеральних добрив при вирощуванні кукурудзи на зелену масу, вівса та озимого жита. 4. За впливом на вміст рухомих форм ВМ в орному шарі дерново-підзолистого ґрунту культури зерно-просапної сівозміни розташовуються в ряд: для Zn – озиме жито > кукурудза > овес; для Cu – озиме жито > кукурудза = овес; для Pb і Cd – кукурудза > овес > озиме жито. 5. Сезонна динаміка рухомих форм ВМ в орному шарі ґрунту протягом вегетаційного періоду має два максимуми: перший – у травні, другий – серпні-вересні. 6. Вирощування культур у ланці зерно-просапної сівозміни не впливає на природний розподіл важких металів за профілем ґрунту. 7. За інтенсивністю накопичення важких металів фітомасою рослин сівозміни встановлено такі рангові ряди: для кукурудзи: Cu > Zn > Pb > Cd; вівса та озимого жита: Zn > Cu > Pb > Cd; зерном – для вівса і озимого жита: Zn > Cu > Pb. 8. Вміст важких металів у фітомасі культур сівозміни змінювався в залежності від біологічних особливостей, фаз росту та розвитку рослин, а максимальний їх вміст зафіксовано вкінці вегетаційного періоду. 9. Розраховано коефіцієнти переходу важких металів у системі “ґрунт-рослина” до фітомаси й репродуктивних органів кукурудзи, вівса та озимого жита в усіх варіантах досліду. Середня величина коефіцієнта переходу до фітомаси – кукурудза: Zn – 1,99; Cu – 2,16; Pb – 0,52; Cd – 0,84; овес: Zn – 3,54; Cu – 2,23; Pb – 0,33; озиме жито: Zn – 4,00; Cu – 2,15; Pb – 0,07; до репродуктивних органів – овес (зерно): Zn – 3,10; Cu – 2,09; Pb – 0,03; озиме жито (зерно): Zn – 3,55; Cu – 2,66; Pb – 0,02. 10. За величиною коефіцієнта переходу цинк і мідь потрібно відносити до елементів інтенсивного накопичування, свинець – до елементів, що слабо накопичуються і середнього захвату, кадмій – до елементів слабкого захвату. За величиною коефіцієнта переходу ВМ культури сівозміни розташовуються в ряд – для Zn: озиме жито > овес > кукурудза; для Cu: кукурудза > овес = озиме жито; для Pb: кукурудза > овес > озиме жито. 11. Результати лізиметричних досліджень (за визначенням вмісту важких металів в орному шарі дерново-підзолистого ґрунту, накопиченні їх рослинами) підтверджують закономірності міграції важких металів, що були отримані у польовому досліді. |