У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, яке полягає в удосконаленні економічного механізму управління інвестиціями у плодоовочевій консервній промисловості України. Відповідно до результатів дослідження сформульовані такі основні висновки, рекомендації і прогнози розвитку досліджуваної галузі: 1. Автором установлено, що низка питань теоретичного і прикладного характеру стосовно управління інвестиціями в реальному секторі економіки України розроблені недостатньою мірою. Це стримує інвестиційно-інноваційну активність у промисловому виробництві, що негативно позначається на його конкурентноздатності. Проведене дослідження дало підстави зробити висновок про необхідність систематизації методів оцінювання ефективності інвестицій та їх адаптації до сучасного стану конкретних галузей вітчизняної економіки. Автором уточнено трактування понять "інвестиції" та "інвестиційна діяльність". 2. Проведене дослідження щодо показників виміру та оцінки інвестиційних проектів дозволило більш повно розкрити їх зміст, показати особливості їх розрахунків, об'єктивні взаємозв’язки між ними та проінтерпретувати їх графічно. Показано, що передумовою розрахунку показників ефективності повинне стати обґрунтування вибору ставки дисконтування, що враховує об’єктивні економічні закони: кругообіговий ефект інвестицій, динаміку національного доходу, фактичні середні темпи приросту прибутку на підприємстві і т. ін. 3. В дисертації визначено та систематизовано організаційно-економічні особливості плодоовочевої консервної промисловості, що є базисом для розробки пріоритетних стратегічних шляхів її розвитку. Удосконалено методичний підхід до формування ефективних інтеграційно-економічних зв'язків, що сприятиме забезпеченню паритетності взаємовідносин всіх учасників корпоративного інтегрованого об’єднання та їх розвитку. 4. В роботі обґрунтовано і удосконалено систему методичних підходів до виміру та оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів у плодоовочевій консервній промисловості. Здійснення оцінки забезпечується використанням запропонованого в роботі підходу, що базується на класифікації інвестиційних проектів з поділом на чотири базових типи: 1) скорочення затрат; 2) поєднання домінантного скорочення затрат з розширенням виробництва; 3) поєднання домінантного розширення виробництва зі скороченням затрат; 4) розширення виробництва. Для попереднього прогнозування абсолютної або порівняльної економічної ефективності зазначених чотирьох типів інвестиційних проектів запропоновано доповнити методику їх оцінки коефіцієнтом раціональності інвестицій . 5. Встановлено, що ефективність інвестицій на діючих підприємствах плодоовочевої консервної промисловості залежить від їх індивідуальних потенційних можливостей (фінансового стану, наявного інтегрального виробничого потенціалу) та адаптованості інвестиційних проектів до потреб ринку та особливостей суб’єктів господарювання. 6. Дослідженням доведено, що головним завданням інвестицій є наближення досягнутої (проектної) економічної ефективності до потенційної економічної ефективності виробництва , тобто максимальне використання резервів, закладених у виробничому потенціалі. Стратегічною ж метою функціонування підприємств галузі має стати стабільне нарощування їх економічного потенціалу. 7. Автором запропоновано можливі проектні ідеї, які дозволять покращити економічний рівень на досліджуваних підприємствах і визначають загальні напрямки удосконалення інноваційного інвестування плодоовочевої консервної галузі. Установлено, що пріоритетним напрямком розвитку вітчизняної плодоовочевої консервної галузі має стати підвищення ступеня гнучкості виробничого профілю її підприємств щодо ринкової кон'юнктури. З урахуванням світових тенденцій у плодоовочепереробній промисловості необхідно освоювати випуск продукції підвищеної біологічної цінності, яку можна використовувати з лікувально-профілактичною метою та для дитячого харчування. 8. Для характеристики процесу відтворення інтегрального виробничого потенціалу запропоновано показник потенціалоємності , що визначається як відношення інвестиційних затрат до виробничого потенціалу у вартісному виразі. Показано, що на підприємствах-лідерах, які мають високий техніко-технологічний рівень виробництва і майже повністю використовують свій виробничий потенціал, потенціалоємність його модернізації значно зростає. Це підтверджується на практиці – провідні підприємства, зокрема група компаній "Верес", ЗАТ "Чумак", холдинг "СЕВ" (ТМ "Златодар") зміцнюють свої позиції на ринку шляхом покупки збанкрутілих підприємств, насамперед тих, що розміщені у високопродуктивних сировинних зонах. |