Анотація до роботи:

Герасименко О.О. Економічний механізм стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності (на прикладі вищих навчальних закладів України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 - економіка та управління науково-технічним прогресом. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

У дисертації досліджуються теоретичні проблеми та практичні аспекти вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ як чинника реалізації Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Узагальнено сутнісні характеристики праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Уточнено економічну сутність та особливості стимулювання праці науковців. Визначено складові економічного механізму стимулювання праці у даній сфері. Проведено аналіз ефективності чинного економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ України. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення оплати праці, організації преміювання, інституційного забезпечення інтелектуальної власності наукових та науково-педагогічних працівників в умовах трансформаційної економіки України. Розроблено економіко-математичну модель впливу рівня оплати праці на ефективність наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ.

У дисертації науково обґрунтовано необхідність вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності загалом та вищих навчальних закладів зокрема, визначено його складові та розроблено пропозиції щодо вдосконалення економічних методів стимулювання праці наукових і науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило обґрунтувати наступні висновки і пропозиції:

1. Встановлено, що ВНЗ як суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності мають реальну можливість забезпечити розвиток інноваційних процесів від стадії фундаментальних досліджень до реалізації наукоємної продукції та технологій на основі високого рівня інтелектуального потенціалу, міжгалузевого характеру вузівської науки, тісної інтеграції наукової і науково-технічної діяльності з підготовкою фахівців, розміщення ВНЗ у різних регіонах України, взаємодії вищої школи через випускників з різними регіональними та галузевими структурами, використання налагоджених міжнародних науково-технічних зв’язків. З урахуванням особливостей функціонування вузівської науки, зокрема необхідності впровадження результатів наукової і науково-технічної діяльності в навчальний процес для покращення якості підготовки фахівців, запропоновано ввести у вітчизняну практику поняття науково-педагогічної школи як наукової спільноти, в рамках якої здійснюється продукування нових знань у сфері науки і техніки та підготовка фахівців відповідного профілю.

2. Узагальнення особливостей змісту та результатів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, що полягають в імовірнісному характері праці, значній частці творчих видів діяльності, неповторності, високому рівні новизни, відсутності чіткої пропорційної залежності між затратами праці та характером отриманих результатів, невідчуженості кінцевого науково-технічного продукту, індивідуальному характері та складності оцінки результатів, дозволило сформулювати концептуальні підходи щодо вдосконалення економічного механізму стимулювання праці персоналу наукової і науково-технічної діяльності: підвищення рівня заробітної плати, посилення диференціації винагороди виконавцям науково-технічних робіт, покращення результатів наукової і науково-технічної діяльності, вдосконалення преміальних систем, наявність математичного апарату та методик оцінки результатів виконання науково-технічних робіт, вдосконалення нормативно-правового забезпечення інтелектуальної власності.

3. Уточнено поняття стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності в перехідній економіці. Економічна сутність стимулювання праці полягає в залученні працівників до трудової діяльності та досягненні певних результатів, виходячи з особистих інтересів і внутрішніх мотивів. Застосування економічних важелів стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ґрунтується на таких матеріальних стимулах, як посадові оклади, надбавки та доплати, премії, авторські гонорари та винагороди. В умовах національної економіки, коли конкурентне середовище та антимонопольні заходи перебувають на стадії формування, форми матеріального стимулювання праці наукових працівників повинні враховувати затрати праці. Однак головним шляхом пошуку нових практичних підходів у сфері стимулювання праці персоналу наукової і науково-технічної діяльності визначено поступовий відхід від оплати процесу та максимально можливе наближення до оплати за результати.

4. Аргументовано, що теоретичною основою вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності має бути ринкова теорія заробітної плати. Заробітна плата як багатоаспектна економічна категорія в ринкових умовах є елементом ціни послуг робочої сили. Відсутність цивілізованого ринку науково-технічної продукції та особливості фінансування сфери наукової і науково-технічної діяльності зумовлюють необхідність державного регулювання заробітної плати наукових працівників. Провідна роль заробітної плати в економічному механізмі стимулювання праці зумовлена її функціями, головними серед яких є відтворювальна, стимулююча та регулююча. Доведено, що на сучасному етапі ринкових перетворень крім поширеної практики стимулювання праці через встановлення надбавок та доплат і виплату премій виникла необхідність суттєво посилити диференціацію тарифної частини заробітної плати. Виявлено, що чинна система посадових окладів виступає стримуючим фактором високоефективної праці, оскільки обмеженість діапазону окладів не дозволяє врахувати рівень індивідуального ділового потенціалу працівника та результати його діяльності.

5. За результатами дослідження теоретичних основ стимулювання праці визначено складові економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, до яких належать: система матеріальних стимулів; форми матеріального стимулювання творчої праці; критерії та показники, які характеризують результати і результативність колективної та індивідуальної роботи; організаційні аспекти стимулювання; вимоги до дієвості механізму стимулювання праці. Серед форм матеріального стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності слід розрізняти такі, що стимулюють залучення працівників до трудової діяльності, та такі, що підвищують зацікавленість працівників у досягненні високих результатів колективної та індивідуальної праці.

6. Ретроспективний аналіз розвитку оплати праці наукових працівників ВНЗ дозволив виявити переваги та недоліки окремих її систем і визначити шляхи вдосконалення оплати праці в економічному механізмі стимулювання. Суттєвим етапом вдосконалення системи оплати праці у сфері науки та вищої освіти було запровадження з січня 1993 р. Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, яка стала своєрідним механізмом регулювання заробітної плати. Вперше рівні заробітної плати ув’язувались з темпами інфляції не через підвищення посадових окладів, а шляхом корегування мінімальної заробітної плати з урахуванням тарифних коефіцієнтів. Усунення недоліків схем посадових окладів можливе шляхом застосування вдосконаленої Єдиної тарифної сітки, яка б забезпечила баланс номінальної та реальної заробітної плати. Тарифно-кваліфікаційна система, в основу якої покладена сітка тарифікації персоналу за розрядами, є найбільш розповсюдженою серед систем основної заробітної плати наукових працівників у країнах з розвиненою ринковою економікою.

7. Запропоновано вдосконалення чинної нормативно-правової бази щодо визначення правового статусу об’єктів та суб’єктів інтелектуальної власності і регулювання розміру, порядку та умов виплати авторських винагород. Об’єктами авторського права необхідно вважати не зовнішню форму вираження наукового результату – рукописи, книги, наукові видання тощо, а нові ідеї, концепції, процеси, процедури, наукові відкриття, які складають сутність нових знань як продукту наукової діяльності. Необхідно, в першу чергу, розробити чітку систему понять, які б найбільшою мірою відображали економічну сутність науково-технічної інформації. Порядок визначення величини та встановлення умов виплати винагороди авторам об’єктів інтелектуальної власності є предметом виключно договірних правовідносин. Не є економічно обґрунтованим розмір авторського гонорару, оскільки залежить від багатьох суб’єктивних факторів: авторитету вченого, престижу наукового видання та видавництва, рекламного забезпечення. Визначення суми авторського гонорару повинно здійснюватись на основі висновків незалежної наукової експертизи з урахуванням кон’юнктури ринку науково-технічної продукції.

8. З’ясовано, що основою державного регулювання рівня оплати праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності повинна стати гнучка тарифна система. Усунення розриву в рівнях заробітної плати працівників бюджетної та позабюджетної сфер можливе за рахунок зміни кількості розрядів, підвищення ставки першого розряду, збільшення міжрозрядних коефіцієнтів Єдиної тарифної сітки та застосування системи надтарифних виплат. Чинником ефективності застосування Єдиної тарифної сітки повинно стати збільшення тарифної ставки першого розряду до рівня прожиткового мінімуму. Принципом встановлення діапазону тарифних коефіцієнтів ЄТС може бути рівномірне, десятивідсоткове збільшення тарифних коефіцієнтів, що дозволить врахувати “поріг відчутності” матеріальних стимулів.

9. Встановлено, що вдосконалення системи надтарифних виплат у структурі заробітної плати наукових, науково-технічних та науково-педагогічних працівників передбачає уніфікацію умов призначення надбавок та доплат, відновлення стимулюючої ролі премій та базується на виключенні подвійного врахування наукового ступеня, вченого та почесного звання, стажу роботи та інших показників найвищої кваліфікації при віднесенні працівників до конкретного розряду ЄТС і встановлення надбавок до посадових окладів. З урахуванням методичних принципів формування ефективної системи додаткової заробітної плати запропоновані шляхи усунення протиріч у законодавчо-методичному забезпеченні надтарифних виплат. Зокрема, надбавки за стаж роботи у науковій сфері та вислугу років науково-педагогічним працівникам мають економічну сутність доплат, оскільки не стимулюють підвищення ефективності роботи. Обґрунтовано доцільність ввести посади науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації до переліку посад, на які поширюється надбавка за стаж роботи в науковій сфері; розширити шкалу визначення розміру щомісячної надбавки за стаж роботи в науковій сфері на основі врахування результатів наукової діяльності та більш детальної диференціації стажу роботи; включати до стажу наукової діяльності період навчання в аспірантурі, якщо випускник був зарахований на посаду наукового або науково-педагогічного складу вищого закладу освіти III-IV рівня акредитації. Введення постійної доплати науково-педагогічним працівникам на придбання наукової, навчальної, методичної літератури (наприклад, на рівні 10% посадового окладу) сприятиме додатковому стимулюванню наукової діяльності за рахунок вивільнення часу для проведення досліджень і розробок.

10. У системі преміювання наукових працівників за особливі досягнення можливі два підходи щодо присудження вищих премій держави: Державна премія за реалізацію конкретної проблеми з отриманням високих результатів та Вища Державна премія як оцінка внеску вченого у розвиток вітчизняної науки за сукупністю отриманих результатів. Загальна кількість Державних премій, що присуджуються щорічно, повинна бути постійною і розподілятись за галузями наук. Присудження іменних премій за особливі досягнення в окремих галузях знань залежно від ступеня дослідженості їх напрямів може здійснюватись один раз у два-три роки.

11. Доведено, що впровадження контрактної системи організації та оплати праці у ВНЗ сприяє вдосконаленню матеріального стимулювання завдяки відмові від обмежень штатно-окладної системи. Укладання контрактів на підготовку навчальних посібників, конспектів лекцій та матеріалів для проведення семінарських занять забезпечує додаткову оплату праці на контрактно-гонорарній основі з наступною реалізацією даного виду продукції стороннім організаціям. На нормативно-методичному рівні важливо оптимізувати величину та структуру педагогічного навантаження, виділяючи не менше 25% загального робочого часу на виконання нормативної методичної роботи. Методична робота поза регламентом може проводитись на умовах укладання угод з видавництвами. Поширення контрактної системи на науково-дослідну частину ВНЗ створює передумови для доведення результатів науково-технічних робіт до форм науково-технічного продукту, що мають правовий статус об’єктів інтелектуальної власності. Підписання комбінованих контрактів, які враховують умови трудового та цивільного законодавства, дозволяє відобразити конкретні варіанти професійної діяльності науковців ВНЗ. Перехід на реальну контрактну систему передбачає укладання тривалих угод за результатами роботи та дозволить усунути суттєвий недолік контрактної форми трудового договору – психологічний дискомфорт через невпевненість у трудовій діяльності.

12. На основі методу аналізу ієрархій та чутливості розроблено економіко-математичну модель впливу рівня оплати праці на ефективність наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ. Алгоритм моделювання передбачає порівняння пріоритетності показників виконання науково-технічних робіт, формування ієрархії, введення числових значень, які відображають кожний показник, інтегральну оцінку сектора за критерієм ефективності. Практична значущість запропонованої моделі полягає в оцінці ступеня реагування абсолютних та відносних критеріїв ефективності на зміни в рівні заробітної плати працівників за секторами наукової системи України.

Публікації автора:

- статті у наукових фахових виданнях:

1. Герасименко О.О. Методичні основи оцінки результатів праці у сфері прикладних досліджень та розробок //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2000.- Випуск 41. - С.73-75 (0,3 д.а.).

2. Герасименко О.О. Вдосконалення структури заробітної плати як фактор мотивації творчої діяльності науковців //Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб.науч.тр. Т.1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - 2001.- С.151-159 (0,4 д.а.).

3. Герасименко О.О. Механізм матеріального стимулювання праці на ранніх стадіях інноваційного процесу //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2001.- Випуск 49. - С.69-73 (0,4 д.а.).

4. Герасименко О.О. Вдосконалення системи оплати праці наукових працівників на основі розробки нової Єдиної тарифної сітки //Економіст. - 2001.- №3. - С.44-47 (0,6 д.а.).

5. Герасименко О.О. Контрактна система стимулювання діяльності науково-педагогічних працівників державних вузів //Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001.- №4. - С.215-218 (0,4 д.а.).

6. Герасименко О.О. Законодавче забезпечення системи інтелектуальної власності як джерела доходів працівників науково-технічної сфери //Формування ринкової економіки. Спецвипуск 10. - 2002. - С.118-124 (0,4 д.а.).

7. Герасименко О.О. Вдосконалення надбавок у стимулюванні наукової діяльності працівників вищих навчальних закладів //Торгівля і ринок України.- 2002. - том 2. - С.14-20 (0,4 д.а.).

8. Герасименко О.О. Моніторинг результатів науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України за 1993-2000 роки //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2002.- Випуск 55. - С.57-61 (0,4 д.а.).

9. Герасименко О.О. Сучасний стан оплати праці в науково-технічній сфері України //Україна: аспекти праці. - 2002. - №6. - С.18-25 (0,5 д.а.).

10. Герасименко О.О. Розвиток системи оплати праці наукових працівників закладів вищої освіти: ретроспективний аспект //Социально-экономические аспекты промышленной политики. Экономика и социология труда, менеджмент персонала: Сб.науч.тр. Т.4, ч.2 /НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти.- 2003. - С.148-155 (0,4 д.а.).

11. Герасименко О.О. Фактори формування економічного механізму стимулювання праці у сфері досліджень і розробок //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2003.- Випуск 64-65. - С.44-45 (0,2 д.а.).

тези доповідей:

12. Черванев Д.Н., Герасименко О.А. Экономические условия формирования рынка труда в сфере НИОКР //Доклады и тезисы выступлений на Республиканской научно-практической конференции “Рынок труда и проблемы социальной защищенности населения Украины”. Выпуск II.- К., 1991. - С.127-128 (0,1 д.а.).

13. Герасименко О.О. Система матеріального стимулювання праці у сфері науково-технічної діяльності //Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Спец.вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики.- К.: КНЕУ, 2001.- С.421-424 (0,2 д.а.).

14. Герасименко О.О. Інноваційна діяльність державних вузів в умовах становлення ринкових відносин //Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” /Уклад.:Новиков Б.В., Гайченко В.А. та ін. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С.249-251 (0,1 д.а.).

15. Герасименко О.О. Принципи матеріального стимулювання праці в системі менеджменту науково-технічних організацій //Управління організацією: регіональні аспекти. Матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції. 12-13 квітня 2002 р. /За ред. Герасимчука В.Г. - К.:ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2002. - С.60-61 (0,1 д.а.).