Гладиш Роман Олександрович. Економічний механізм регулювання пропозиції пшениці в Україні : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. - К., 2006.
Анотація до роботи:
Гладиш Р.О., Економічний механізм регулювання пропозиції пшениці в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03.- організація управління, планування і регулювання економікою. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ, 2006
У дисертаційній роботі досліджено теоретичні, методичні, організаційно-економічні і прикладні аспекти регулювання пропозиції пшениці в Україні.
Розглянуто економічний механізм сучасного держаного регулювання ринку пшениці, досліджено вплив передбачених новим законом “Про державну підтримку сільського господарства України” інструментів державного регулювання на стан та тенденції розвитку ринку пшениці в Україні.
На основі положень мікроекономічної теорії та зібраних статистичних даних розроблено економіко-математичну модель ринку пшениці. Запропонована власна методика моделювання кривої пропозиції на основі даних про розподіл обсягів валового виробництва за ознакою собівартості.
Для оцінки економічних наслідків від застосування інструментів регулювання використана теорія надлишків виробників та споживачів, які були розраховані за допомогою операції інтегрування знайдених функцій попиту та пропозиції.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у оцінці впливу передбачених діючим законодавством інструментів державного регулювання на стан та тенденції розвитку ринку пшениці в Україні. Для вирішення поставленого завдання була побудована економіко-математична модель ринку та застосована теорія надлишків виробників і споживачів. На основі отриманих результатів дослідження сформульовані теоретичні та практичні висновки, надані рекомендації стосовно регулювання ринку зерна, а саме:
Доведена необхідність державного регулювання ринку пшениці в Україні з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, подолання ситуації цінової невизначеності, запобігання різких щорічних коливань цін та обсягів валового виробництва, експорту й імпорту, що завдають економіці країни значних фінансових втрат.
В основі державного регулювання ринку зернових в Україні лежить концепція підтримки сільгоспвиробників за допомогою: а) механізму регулювання цін (заставні закупівлі, фінансові та товарні інтервенції), б) часткової компенсації ставки за кредитами, в) пільгового оподаткування сільськогосподарських підприємств.
Аналіз українського ринку пшениці свідчить, що в умовах недосконалої ринкової інфраструктури та відносно стабільного внутрішнього попиту існує тісний обернений взаємозв’язок між обсягами виробництва та ціною: із збільшенням обсягу виробництва ціна падає, а із зменшенням - зростає. Тому стабілізація внутрішньої пропозиції на основі регулювання обсягів виробництва є основою цінової стабільності на внутрішньому ринку.
Протягом останніх років в Україні відбувається деіндустріалізація сільського господарств, що характеризується швидкими темпами зносу основних засобів виробництва, скороченням рівня матеріально-технічних затрат та одночасним збільшенням частки трудовитрат на одиницю посівної площі. Ці заходи дозволили аграрним підприємствам утримати собівартість вирощування зернових на рівні 0,72-0,89 грн. у розрахунку на 1 грн. вирощеної продукції при підвищенні цін на виробничі ресурси протягом 1999-2002 рр.
За останні сім років на світовому ринку пшениці спостерігається позитивна для країн-експортерів тенденція до підвищення рівня ціни у зв’язку із зменшенням обсягів світового валового виробництва на 10,2%. Обсяги світової торгівлі коливаються у межах 95-112 млн. т., що дозволяє зробити висновок, що Україна не є, і за роки незалежності ніколи не була, великим експортером пшениці, а відтак суттєво не впливала на світову ціну, змінюючи обсяги власного виробництва.
Доведено, що механізм заставних закупівель має ряд недоліків. По-перше, методика розрахунку рівня заставної ціни, заснована на середньому арифметичному значенні собівартості виробництва, не враховує реального балансу обсягів попиту і пропозиції на ринку, а тому не відповідає принципам ринкової економіки. Розподіл підприємств за ознакою собівартості вирощування є неоднорідним, а тому не може бути охарактеризований середньою арифметичною величиною. По-друге, встановлення єдиної для всієї території України заставної ціни є несправедливим із точки зору підтримки доходів виробників, які знаходяться в різних природнокліматичних умовах і мають різну собівартість вирощування пшениці.
Розрахунки показали, що в базовому році в умовах цінової невизначеності агропідприємства виробили 1674,88 тис. т. пшениці із собівартістю, яка перевищувала середню ринкову ціну, тобто зі збитком. Цей збитковий надлишок було реалізовано на ринку, що спричинило подальше зниження ціни на 45,5 грн./т. У результаті сукупні втрати агропідприємств в умовах цінової невизначеності склали 863 млн. 521 тис. грн.
Механізм часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків має подвійний економічний ефект. По-перше, він є ефективним інструментом залучення коштів, від обсягів яких значною мірою залежить рівень виробництва зернових. По-друге, здешевлення кредитних ресурсів призводить до зниження собівартості виробництва. Так, зменшення собівартості вирощування пшениці на 9,0% призведе до підвищення рівня рентабельності на 11,87%.
Пропонується відмовитися від високовитратних і неефективних методів підтримки максимальної та мінімальної цін шляхом здійснення товарних та фінансових інтервенцій. Згідно з проведеними розрахунками, для здійснення максимально можливих фінансових інтервенцій Агарний фонд повинен мати у розпорядженні не менше 835 млн. 209 тис. грн. грошових коштів, а для проведення максимально можливих товарних інтервенцій – 2013 тис. т. пшениці. Коефіцієнт ефективності здійснення інтервенцій з точки зору підтримки надлишків виробників та споживачів становить 68% та 62% відповідно. Решта 32% та 38% - чисті втрати від проведення інтервенцій. Тому такі втручання необхідно розглядати як винятковий захід державного регулювання, спрямований на усунення тимчасового дисбалансу обсягів попиту і пропозиції, а не як норму. З економічної точки зору доцільніше намагатися їх уникнути, аніж вдаватися до них.
Пропонується покласти в основу державного регулювання на ринку зерна ідею стабілізації його пропозиції шляхом регулювання обсягів виробництва у відповідності з внутрішніми потребами та із врахуванням експортного потенціалу країни. Регулювання обсягів пропозиції слід здійснювати за допомогою: а) усунення цінової невизначеності через встановлення гарантованої ціни до початку посівної кампанії; б) залучення достатньої кількості кредитних ресурсів через механізм часткової компенсації процентної ставки; в) видачі адресних прямих платежів; г) часткового фінансування посіву ярих зернових культур у кризові роки.
Публікації автора:
Гладиш Р.О., Регулювання ринку зерна в країнах Європейського Союзу // Економіка АПК. - 2004.- №2. – С. 146-149, 0,24 д.а.
Гладиш Р.О., Статистичний підхід оцінки пропозиції зернових і зернобобових на ринку України // АгроІнКом. – 2004. - № 3-4. – С. 78-80, 0,24 д.а.
Гладиш Р.О., Оцінка впливу цінової невизначеності для сільськогосподарських виробників // АгроІнКом.- 2005.- № 1-2. - С. 74-76, 0,33 д.а.
Гладиш Р.О., Вплив пільгового кредитування на виробництво озимої пшениці // АгроІнКом. – 2005. - № 3-4. - С. 78-80, 0,33 д.а.
Гладиш Р.О., Економічний механізм регулювання пропозиції пшениці на ринку в Україні // Економіка АПК.- 2005. - №7. – С. 137-140, 0,24 д.а..
