На основі результатів вивчення організаційно-економічного механізму формування та функціонування ринку картоплі зроблено такі висновки і дано практичні рекомендації: 1. При формуванні та функціонуванні в нашій країні ринку картоплі недостатньо враховуються теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених, а також світовий досвід стосовно агропродовольчих ринків, що потребує активізації наукових досліджень, удосконалення механізмів аграрного ринку з урахуванням природних та економічних особливостей України, вітчизняної і світової практики. 2. Визначено кілька суттєвих особливостей ринку картоплі: основними виробниками картоплі за нинішнього низького життєвого рівня основної частини населення країни, змушеного займатися самозабезпеченням продовольством та шукати додаткові джерела доходів, є господарства населення. Картопля – єдиний вид сільськогосподарської продукції валове виробництво якої у державі за останні 10 років не скоротилося. Відсутність у особистих підсобних господарствах належної сільськогосподарської техніки, коли вони змушені картоплю вирощувати, головним чином за допомогою ручної праці і на обмежених земельних площах (0,17га), негативно позначається на ефективності виробництва; в Україні виробництво картоплі базується на екстенсивних методах ведення галузі. В розрахунку на одного жителя площі, що відводяться під картоплю, становлять 0,031 га, тоді як у Нідерландах - 0,012 га, або в трічі менші, а виробляють у них цієї продукції на душу населення на 68% більше; зниження купівельної спроможності населення є однією з причин зменшення споживання основних продуктів харчування – м’яса, молока, яєць та збільшення споживання картоплі, за рахунок чого частково компенсуються енергетичні втрати при споживанні неповноцінної їжі; на ринку картоплі у зоні Полісся стабільно спостерігається перевищення пропозиції над попитом. Обсяги валового збору картоплі, вирощеної протягом 1998-2000 рр у Волинській, Чернігівській, Рівненській, Львівській, Тернопільській областях, за їх питомою вагою становили понад 31% обсягу загального виробництва бульб в Україні. У розрахунку на душу населення у Волинській та Чернігівській областях картоплі вирощується у три з лишнім рази більше, ніж у середньому по країні, а споживається в 1,6 раза більше, що вказує на необхідність пошуку ринків збуту цієї продукції в інших регіонах країни та відродження переробної галузі. В останні п’ять років Україна щорічно імпортує картоплі 6-10 тис.т, а експортує – 1-2 тис.т. за кордон. 3. Відсутність системи обліку витрат на виробництво картоплі у господарствах населення, де вирощується 98% цієї культури, не дає можливості визначити ефективність її виробництва (затрати праці, собівартість, рентабельність тощо). Дана ситуація зумовила необхідність аналітичного обстеження особистих підсобних господарств населення. Результати опитування 67 господарств послужили підставою для таких висновків: виробництво картоплі для господарств населення економічно вигідне, незалежно від того, враховується чи не враховується вартість праці при розрахунку собівартості продукції. Виробники картоплі при визначенні отриманого доходу, як правило, не зараховують до витрат вартість власної праці, внаслідок чого штучно збільшується їх прибуток; велика розбіжність економічних показників, що характеризують виробництво картоплі в господарствах різних форм господарювання, зокрема, питомих затрат на одиницю продукції та їх окупності, зумовлена відсутністю єдиної методики первинного обліку в цих господарствах, різними обсягами та кінцевої мети виробництва, рівнем механізації робіт, вартістю насіння та іншими чинниками; відсутність стабільного за обсягами та цінами ринку картоплі створює для її виробника умови невпевненості у виборі ринкової орієнтації; найвигідніше власникам особистих господарств населення реалізувати картоплю на ринках найближчих великих міст та промислових центрів. За таких умов прибуток складає 42 - 67 коп., тоді як при реалізації картоплі за бартерними угодами на місці – лише 7 коп./кг. Інфраструктура для обслуговування таких операцій залишається недосконалою; офіційна інформація органів Держкомстатистики щодо розвитку картоплярства в особистих підсобних господарствах населення здебільшого недостовірна. Для забезпечення об'єктивності та розширення статистичної інформації робота відповідних державних органів потребує істотного вдосконалення. 4. Структура використання урожаю, каналів реалізації товарної продукції залежить від типу господарств та розміру площ відведених під картоплю. На сільськогосподарських підприємствах та в господарствах населення обсяг товарної продукції становить 32-42%, на насіння витрачається 24-29%, на корм худобі – 19-21%. У спеціалізованих господарствах, на – приклад, у ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема”, обсяг товарної продукції становить 85%, на насіння витрачається 14%, на корм худобі картопля не використовується. 5. Як засвідчують результати наших досліджень, організацію виробництва картоплі слід здійснювати за маркетинговим принципом: необхідно виробляти таку кількість продукції, яку можна продати з урахуванням її якості і ціни. Для цього необхідно забезпечити моніторинг попиту картоплі, ємності внутрішнього і зовнішнього ринку, ціни продукції. Ці функції доцільно покласти на обласні управління сільського господарства і продовольства. 6. Підвищенню товарності та ефективності картоплярства сприятиме відновлення роботи крохмальних заводів та підприємств з виробництва інших видів продукції з картоплі. Такі структури можуть виступати в ролі інтеграторів виробників картоплі та переробних підприємств. Постачальниками сировини для переробних підприємств можуть бути крупні спеціалізовані агроформування, селянські (фермерські) господарства та частина господарств населення. 7. Використовувати картоплю на корм худобі економічно невигідно і є тимчасовим явищем. Собівартість кормової одиниці картоплі у 5 – 6 разів вища собівартості кормової одиниці ячменю чи кукурудзяного силосу. 8. Необхідно активізувати роботу органів управління аграрною галуззю, спрямовану на запровадження інтенсивних технологій в картоплярстві, забезпечення виробників посадковим матеріалом цінних сортів і високих репродукцій, що дасть можливість зменшити залежність урожайності картоплі від погодних умов, забезпечити низьку її собівартості, гарантувати високу економічну ефективність ведення галузі. Необхідно також впроваджувати у виробництво сорти картоплі, найбільш придатні для тривалого зберігання та промислової переробки. 9. Високоефективне ведення галузі картоплярства в зоні Полісся можливе при концентрації і спеціалізації виробництва на значних площах - більше 150 га та застосуванні інтенсивних технологій, переведення галузі на інноваційну модель розвитку. Це дасть змогу сконцентрувати матеріальні, технічні та трудові ресурси, забезпечити високу товарність галузі, налагодити співпрацю з крупними покупцями, знизити обсяги продукції, що реалізується за бартерними угодами, встановлювати вигідні ціни на неї та досягати вищого рівня ефективності виробництва. 10. Удосконалення механізму ціноутворення на картоплю має здійснюватися шляхом визначення мінімально допустимої ціни, розрахованої на основі визначення нормативної собівартості картоплі. Визначено також поріг продуктивності беззбиткового виробництва, який, за нашими розрахунками, в умовах Полісся становить 110-120 ц з 1 га. 11. Розвивати контрактну систему виробництва та збуту картоплі, яка б гарантувала виробникам, при забезпеченні високої якості, реалізацію всієї виробленої продукції. Для цього необхідно активізувати маркетингові дослідження, рекламну діяльність. З метою скорочення маркетингових витрат (тара, транспортні та посередницькі послуги, ринкові збори тощо) було б доцільно безпосередньо в населених пунктах, де вирощується картопля на продаж, організувати заготівельні пункти подібні до колишніх заготконтор споживспілки, кооперативи по збуту картоплі, у яких безпосередню участь брали б виробники, а також інші формування, покликані удосконалювати організаційні процеси реалізації картоплі, сприяти підвищенню товарності цього продукту та гарантувати виробникам економічно обгрунтовані ціни. Вирішенню цих питань сприятиме становлення системи оптових ринків. На загальнодержавному рівні доцільно запровадити механізм економічного стимулювання розміщення конкурентноспроможного виробництва картоплі по природноекономічних зонах, з урахуванням ринкової кон’юнктури.
| 