Внаслідок проведеного дослідження отримані нові науково обґрунтовані результати, які розв’язують важливе наукове завдання – розроблення теоретико-методологічних і прикладних засад забезпечення природно-екологічної безпеки України та її регіонів у економічному вимірі. За результатами дослідження зроблені наступні висновки та надані практичні рекомендації. 1. Територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах. Безпека від стихійних явищ природи – це стан захищеності особистості, суспільства і держави від небезпечних природних процесів і явищ, які відбуваються незалежно від людини. Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше виникають: геологічні, гідрологічні, метеорологічні небезпечні явища, природні пожежі, масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин. 2. Обґрунтовано, що рівень природно-екологічної безпеки доцільно досліджувати в геопросторовому вимірі, оскільки небезпечні природні процеси і явища формуються і проявляються не просто на поверхні певної території чи акваторії (в такому випадку ми б говорили про територіальну організацію безпеки), але і в межах інших оболонок Землі, зокрема літосфери та атмосфери. Просторовий фактор визначається положенням об’єкта стосовно джерела небезпеки. Він пов’язаний з локальним характером прояву джерел небезпеки, випадковим розташуванням місць реалізації багатьох джерел небезпеки, послабленням впливу загрозливих факторів з віддаленням від осередка їх виникнення. 3. Проведено комплексну еколого-економічну оцінку природно-екологічної небезпеки України, що свідчить про значне варіювання рівня ризику природних небезпек у різних регіонах. Кількісна порівняльна оцінка природно-екологічної безпеки регіонів необхідна для управління безпекою населення шляхом надання рекомендацій по розподіленню бюджетних коштів між регіонами на попередження надзвичайних ситуацій і пом’якшення їх наслідків, розробку регіональних програм, направлених на підвищення безпеки життєдіяльності в найбільш небезпечних територіях. Комплексна оцінка природно-екологічної небезпеки України проводилась на основі аналізу таких складових: геологічної, гідрометеорологічної, гідрологічної, епідеміологічної небезпек та пожеж у природних екосистемах. За розрахованим агрегованим індикатором усі регіони України розподілились на 4 групи: І – з низьким рівнем природно-екологічної небезпеки (4 області та міста Київ і Севастополь), ІІ – із помірним (11 областей), ІІІ – із середнім (6 областей) та ІV – з високим рівнем ризику (4 області). 4. З’ясовано, що Україні притаманні дві особливості природно-екологічної небезпеки: збереження значних масштабів дії факторів природної небезпеки, котрі в цілому вирізняються своїм стабільним станом і зростаюча динаміка соціально небезпечних хвороб. Аналіз тенденцій виникнення стихійних лих та прогноз можливих небезпек показує, що на території України збережеться високий ступінь ризику виникнення масштабних надзвичайних ситуацій природно-екологічного характеру. Відмічається загострення глобальних проблем як джерела надзвичайних ситуацій. Наслідком зміни клімату може бути перерозподіл опадів на території України, збільшення кількості і сили засух, сезонний перерозподіл річкових стоків. Можливим є виникнення проблем забезпечення населення питною водою. 5. Територія України залежно від геологічної будови, геоморфологічних умов тощо схильна до ураження різними видами геологічних процесів і явищ, активізація яких може призводити до виникнення надзвичайних ситуацій геологічного походження. Україна за своїми фізико-географічними умовами не відноситься до територій з дуже високим ризиком виникнення стихійних лих. Однак погодні процеси над її територією нерідко спричиняють небезпечні явища, внаслідок яких виникають ускладнення в господарській діяльності, що, в свою чергу, можуть обумовлювати збитки. За багаторічними спостереженнями, на території більшості адміністративних областей найчастіше спостерігаються сильні дощі, сильні вітри, заморозки. Із зростанням кількості природних катастроф збільшуються і масштаби соціально-економічних їх наслідків. Це підтверджується паводком у липні 2008 року у західних регіонах України, яким завдано збитків близько 7 млрд. грн. 6. Володіючи інформацією про розміри ризику і його поширення на території, можна вирішувати важливе завдання - розробляти заходи щодо його зниження. Це досягається шляхом управління природними небезпеками, створенням систем попередження і зниження уразливості людей у соціальній і матеріальній сферах. 7. Розроблено економічний механізм регулювання природно-екологічної безпеки, основні принципи його функціонування і структуру. Розроблено прогноз природно-екологічної безпеки на довгострокову перспективу до 2015 р. як основу зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру. Встановлено, що збережеться високий рівень небезпек природного походження, які дедалі частіше набувають синергетичного характеру (одне природне явище спричиняє низку інших, інколи більш катастрофічних процесів). Істотно підвищиться ймовірність того, що в зону ризику природних катастроф потраплятимуть території, насичені складними інженерними спорудами. 8. Обґрунтовано стратегію боротьби з природними катастрофами, в основу якої покладені принципи завчасного прогнозування і попередження катастроф замість принципу ліквідації їхніх наслідків. У новій стратегії визнано, що краще попередити стихійне лихо, ніж усунути його наслідки, і, що попередження є не тільки більш гуманним, порівняно з ліквідацією наслідків, але і значно дешевшим. Майже всіма країнами світу визнано, що єдиним правильним вирішенням проблеми зменшення впливу стихійних лих є оцінка й облік ризиків. |