В дисертаційній роботі на основі проведених досліджень обґрунтовано комплекс питань та практичних рекомендацій по визначенню впливу якості земель на ефективність їх використання, відповідно до умов реформування земельних відносин. На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. 1. Основним напрямком реформування земельних відносин є зміна форм землеволодіння і землекористування, розвиток орендних відносин із запровадженням економічного стимулювання власників землі та землекористувачів за раціональне використання, охорону земель і збереження їх родючості. Земельні відносини у сільському господарстві значною мірою є рентними відносинами. В умовах трансформування земельних відносин у ринкове середовище, правильний перерозподіл диференціальної ренти, що утворюється на кращих і середніх за якістю землях, залежить від грошової оцінки, обчисленої на основі рентного доходу. 2. Якість земель – комплексне поняття, кількісне визначення якого формується під дією сукупності факторів. Родючість ґрунту – це результат взаємодії природних і економічних процесів, які протікають в конкретних умовах ведення землеробства. Різниця в якості земель впливає на розмір виручки від реалізації продукції та на величину витрат з розрахунку на одиницю земельної площі, а отже, і на розмір прибутковості. Реформування земельних відносин призвело до загострення економічної ситуації в сільському господарстві, сприяло ускладненню і протилежної взаємодії природних і економічних процесів, що, в свою чергу, негативним чином вплинуло на родючість ґрунту. Тому, в подальшому, ефективне використання земель повинно передбачати гармонічне поєднання економічних інтересів землевласників і землекористувачів з відтворенням і покращенням природних властивостей ґрунту. 3. В умовах формування ринку землі, удосконаленню форм господарювання, методології та методики ціноутворення та економічного механізму регулювання земельних відносин в основі оцінки ефективного використання земельних ресурсів особливу увагу слід приділяти якості землі. На нашу думку, саме грошова оцінка дає змогу охарактеризувати якість земельних угідь, бо вона об’єднує в собі і природну і економічну родючість. Тому ми пропонуємо використовувати такий показник, як індекс землевіддачі, який розраховується відношенням величини валової продукції в порівнянних цінах до вартості земельної площі, з якої одержана ця продукція в грошовій оцінці. 4. Внаслідок порушення науково обґрунтованих систем ведення землеробства природна родючість ґрунтів знижується. Протягом останніх років землекористування ведеться при різко від’ємному балансі гумусу, азоту, фосфору і калію в ґрунті, що зумовило втрату понад 10% його енергетичного потенціалу. Це є, перш за все, наслідком сучасного етапу хімізації землеробства. У 2001 р. в порівнянні з 1990р. внесення органічних і мінеральних добрив на 1 га посівної площі в сільськогосподарських підприємствах області скоротилося в 5,7 і 12,8 разів. Частка удобреної площі мінеральними добривами за цей період скоротилася з 88 до 24%, органічними – з 18 до 3%. Значна площа ґрунтів області піддана сумарному впливу визначальних факторів на потенційну небезпеку вітро- і водоерозійних процесів. Групуванням сільськогосподарських підприємств області за питомою вагою дефляційно небезпечних ґрунтів встановлено, що з підвищенням питомої ваги таких земель в загальному обсязі ріллі більш ніж 60%, виробництво валової продукції рослинництва знижується на 29,7%, урожайність зернових культур - на 23,1%, цукрових буряків - на 20,9 і соняшнику - на 7,4%. Погіршуються і інші економічні показники ефективності використання землі. 5. В 1990-2001рр. характерним було поступове зниження економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь. Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь у всіх категоріях господарств знизилось на 23,1%, в тому числі про дукції тваринництва – на 49,7% (виробництво продукції рослинництва збільшилось на 3,3%). В сільськогосподарських підприємствах при скороченні виробництва валової продукції на 50,4%, а продукції рослинництва – на 30,1%, особливо суттєвим було зниження виробництва продукції тваринництва – в 3,5 рази. Ті ж самі тенденції були характерні і для господарств населення. Хоча загальний обсяг виробництва валової продукції в цих господарствах збільшився в 1,7 раза за рахунок розширення площ сільськогосподарських угідь більш, ніж у 4,2 рази. Однак це не забезпечило достатньої компенсації спаду виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що привело до загального зниження обсягів її виробництва на 32,1%. За цей же період питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції скоротилася з 79,8 до 46,0%, а господарств населення підвищилась з 20,2 до 50,4%. 6. Ефективність використання земельних угідь суттєво коливається в залежності від організаційно-правових форм. Більш високу ефективність використання земельних угідь мають акціонерні товариства і сільськогосподарські виробничі кооперативи. Це пояснюється тим, що в цих господарствах значно більша щільність поголів’я худоби на 100 га угідь і питома вага продукції тваринництва в загальному обсязі виробництва. Крім того, основна маса акціонерних товариств і сільськогосподарських кооперативів була створена на базі крупних спеціалізованих і вузькоспеціалізованих підприємств області. Тому можна з впевністю стверджувати, що саме ці обставини значно вплинули на формування сучасної виробничої структури цих підприємств та більш високий рівень ефективності використання земель. Однак, у зв’язку з тим, що ці підприємства мають більш високу питому вагу продукції тваринництва в загальному обсязі, це негативно впливає на кінцеві результати господарювання (всі вони у 2001 році були збитковими). Вирішення цієї проблеми знаходиться у прямій залежності від формування належного цінового механізму на продукцію тваринництва. 7. З урахуванням індексації вартість одного гектара ріллі на 1.01.2002 р. становила 9514 грн., з варіюванням від 7530 грн. в Борівському і 10597 грн. в Краснокутському районах. Групування сільськогосподарських підприємств за цією ознакою виявило чітку залежність показників ефективності використання землі від грошової оцінки. В сільськогосподарських підприємствах ІІІ групи (грошова оцінка понад 10000 грн.) виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь більше на 17,3% у порівнянні з господарствами І групи (грошова оцінка до 9000 грн.), урожайність зернових культур, цукрових буряків і соняшнику - відповідно на 20,2%, 18,0 і 13,2%. В 1990 р., в умовах високого рівня інтенсифікації землеробства було досягнуто високу врожайність основних сільськогосподарських культур: зернові (у середньому) – 37,9 ц/га, цукровий буряк – 253,0 і соняшник – 17,6 ц/га. Варіювання урожайності по сільськогосподарських підприємствах окремих районів області було незначним: зернові культури – 1:1,26; цукровий буряк – 1:1,37 і соняшник – 1:1,67. В наступні роки, по мірі посилення кризових явищ і трансформації інтенсивних форм землеробства в екстенсивні, спостерігається стійка тенденція зниження урожайності основних культур. Одночасно збільшується амплітуда коливань урожайності в сільськогосподарських підприємствах окремих районів області. В 2001 р. вона була такою: зернові культури – 1:1,63; цукровий буряк – 1:2,67 і соняшник – 1:2,51 (в попередні роки амплітуда коливань була ще більшою). 8. Дослідженнями встановлено розмір диференціального доходу в розрахунку на 1 га посівної площі зернових культур в окремих сільськогосподарських підприємствах Харківської області з урахуванням місця розташування земельних ділянок від центру господарств. Виявлені суттєві коливання його величини з урахуванням цього фактору (+,- 6,1-12,4%). Наведені розрахунки диференціального доходу, сформованого під впливом різного розташування земельних ділянок від господарського центру, надали можливість вдосконалити методику грошової оцінки землі, що забезпечить підприємствам створення рівних умов формування доходів на різноякісних землях. 9. За допомогою методу Forward Stepwise Regression (ступенева регресія), були виявлені найбільш адекватні кореляційно-регресивні моделі, які підтвердили суттєву залежність ефективності використання землі від основних факторів інтенсифікації землеробства (землезабезпеченності, розміру матеріально-грошових витрат на одиницю земельної площі, продуктивності праці та ін.) Згідно з розрахованими даними загальний коефіцієнт детермінації (RІ=0,6558) на 65,6% пояснює загальну варіацію показника ефективності використання сільськогосподарських угідь від наведених факторів. Між результативною і факторними ознаками існує досить тісний зв’язок (R = 0,8098). 10. Складність господарської діяльності не дозволяє виділити найбільш істотний показник, який би повною мірою оцінив результати господарювання. Звідси виникає необхідність оцінки системи показників, які характеризують ефективність діяльності об'єктів господарювання регіону або адміністративного району. У світовій практиці для управління розвитком економічних об'єктів широко використовується рейтинг. За участю автора були розроблені методичні підходи щодо оцінки ефективності використання сільськогосподарських земель за рейтинговим принципом з розрахунком інтегрованого показника сприятливості природних та погодних умов. Ці методичні підходи до визначення рейтингу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств на протязі 2001-2002 років використані в Харківській області і отримали позитивну оцінку. 11. Економіко-математична модель удосконалення галузевого співвідношення та структури посівних площ, яка апробована в дослідному господарстві ім. Чапаєва Харківського району Харківської області, побудована за декількома варіантами. В оптимальному варіанті виробництво валової продукції можна збільшити на 29,8 %, величину прибутку - на 26,2%, рівень рентабельності підвищується до 25,2%. Ці зміни обумовлені різними факторами. В рослинництві структура посівних площ в більшій мірі буде адаптована до вимог ринку, основні зернові і технічні культури розміщуються по кращим попередникам, а підвищення урожайності забезпечується відповідним ресурсним забезпеченням. Розроблена модель, за незначного коригування, може бути використана в будь-якому сільськогосподарському підприємстві різних організаційних форм. |
