Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дозволили сформулювати такі основні висновки і пропозиції: Актуальною проблемою сучасної економічної науки є поглиблення теоретичних засад регулювання розвитку туризму в реґіонах України з використанням системного (галузевого) і проблемного (як провідного) принципів проведення наукових досліджень.
2. У дисертаційній роботі запропонована класифікація важелів та інструментів активізації розвитку суб’єктів рекреаційно-туристичного господарювання, обґрунтована доцільність моделювання державної туристичної політики на засадах стратегічного планування, що відображається комплексним документом, який включає аналітичну і прогнозну інформацію, систему заходів і проектів, передбачених для виконання державними органами, іншими зацікавленими структурами - учасниками ринку туристичних послуг. 3. Органам державної статистики запропоновано розробити та впровадити адекватну систему показників статистичного обліку рекреаційно-туристичної діяльності як в межах національної економіки, так і в розрізі адміністративно-територіальних одиниць – реґіональних показників. Обґрунтовано, що це, по-перше, створить методологічне та методичне підґрунтя для формування сучасної статистики туризму як для країни в цілому, так і для реґіонів рекреаційної спеціалізації; по-друге, становитиме необхідну умову переходу до систематичної науково обґрунтованої і регулярної статистичної оцінки рекреаційно-туристичного продукту, а також ролі і місця туризму та реґіонів відповідної спеціалізації в економіці країни; по-третє, принципово змінить обсяги і структуру інформації, що узагальнюється на рівні реґіону (держави), і яка необхідна для формування цільових показників реґіонального (загальнодержавного) планування і управління. Окрім того у дисертації запропоновано комплекс практичних рекомендацій щодо організації статистики туризму в реґіоні. 4. Результати проведених у аналітичному розділі дисертаційної роботи досліджень дали можливість обґрунтувати прогнозну модель етапного процесу подальшого становлення рекреації і туризму в реґіоні, побудовану на засадах детального вивчення основних проблем розвитку рекреаційно-туристичного комплексу та наявних позитивних галузеутворюючих факторів. Послідовне виконання запропонованих у дисертації стратегічних орієнтирів та конкретних пропозицій з реформування санаторно-курортного оздоровлення, туризму та відпочинку, як одного з пріоритетних напрямів реґіональної політики, сприятиме у майбутньому утвердженню провідних позицій туристичної галузі у господарському комплексі реґіону з усіма позитивними наслідками. 5. Системний підхід до розробки та реалізації реґіональних цільових комплексних програм розвитку галузі, впроваджений у ході проведення дисертаційного дослідження на прикладі Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки, допоможе об’єднати зусилля райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, профспілкових організацій, організацій підприємців, політичних кіл, туристичних підприємств та асоціацій, молодіжних організацій, установ науки та освіти, засобів масової інформації, релігійних центрів для вирішення проблем, які сьогодні не дозволяють повною мірою реалізувати значний рекреаційно-туристичний потенціал, як один з вагомих факторів соціально-економічного розвитку Львівської області. 6. При залученні реґіональними господарюючими суб'єктами туристичної галузі вітчизняного та іноземного інвестиційного капіталу доцільно використовувати систему пріоритетних потенційних джерел забезпечення інвестиційної політики у галузі. Основні із них, запропоновані автором, - концентрація власних коштів підприємств для впровадження інновацій, прогресивних технологій обслуговування та модернізації обладнання; застосування прискореної амортизації; залучення фінансових ресурсів місцевих бюджетів для будівництва пріоритетних для розвитку реґіону об’єктів туристичної інфраструктури; концентрація ресурсів у спеціальних інвестиційних та інноваційних фондах за рахунок капіталізації прибутків суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі створення інноваційних і благодійних фондів розвитку окремих видів туризму, проведення екологічних та інших соціально важливих програм за участю підприємницьких структур; залучення іноземних інвестицій та кредитних ліній з державним посередництвом і гарантіями для розбудови і освоєння привабливих для іноземних туристів рекреаційних зон; ефективне використання ресурсів комерційних банків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку у формі інвестицій в статутні фонди підприємств туристичної галузі. 7. Пропозиції економічного та організаційного плану, які стосуються формування методики розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості туристичного галузі та оцінки ефективності її інвестування, сприятимуть: розробці економічно обґрунтованої стратегії інвестиційної підтримки туристичної галузі; економічну обґрунтуванню доцільності інвестиційних вкладень; прогнозуванню величини комерційного, фінансового, інституційного, соціального, технічного та економічного ефектів від інвестування у галузь туризму; розробці алгоритму прийняття управлінських рішень щодо покращення інвестиційного клімату в реґіоні загалом; координації інвестиційних процесів у галузі туризму. |
