Економічне зростання представляє собою забезпечення стабільності і нарощування обсягів виробництва високоякісної продукції з одночасним підвищенням його ефективності та рівня життя населення. Головним напрямком економічного зростання є інтенсифікація виробництва – комплексний, багатофакторний процес застосування ефективних і екологічно безпечних засобів та технологій, заснованих на досягненнях науково-технічного прогресу, використанні більш досконалих форм організації і оплати праці, управління та ефективних ринкових відносин. Існуючі нині класифікації факторів інтенсифікації є неповними, окремі їх чинники дублюють один одного, в них відсутні інноваційні фактори. Фактори інтенсифікації можна поділити на 2 групи – зовнішні і внутрішні, кожну з них – на інтенсивні і екстенсивні, а далі – на комплексні і окремі чинники та заходи, що їх формують (з виділенням тих, які містять новації і не мають їх).
Нами розроблено і класифікацію дефакторів, які зменшують ефективність факторів, а також класифікацію чинників, що впливають на інвестиційну діяльність. Показники розвитку інтенсифікації виробництва доцільно поділити на 3 групи: факторні; результативні; ті, за допомогою яких визначається вплив факторних показників на зміни результативних. Перелік показників кожної з цих груп та методика їх визначення наведені в дисертації.
4. Нині в Україні переробкою винограду, виготовленням виноматеріалів, вин, коньяків і шампанського займаються більше 200 підприємств, у тому числі на Миколаївщині – 8. В останні 10 років відбулось зменшення їх потужностей. Однак і вони використовуються далеко не в повній мірі. У цілому виробничий потенціал виноробної галузі області за 2000-2004 роки зміцнився. Розміри основних факторних показників інтенсифікації виноробства по корпорації „Миколаївсадвинпром” у динаміці по трьох дворічних періодах зростають. 5. Роль Миколаївської області в загальноукраїнському виробництві винопродукції в останні роки помітно зростає. У структурі випуску вин за досліджений період простежується чітка тенденція до підвищення питомої ваги групи столових. У складі останніх при цьому збільшується частка напівсолодких вин, в структурі кріплених – десертних . Враховуючи, що це відповідає попиту споживачів, роботу в даному напрямку необхідно продовжувати. Загальні суми економічного ефекту(грошової виручки та прибутку) від діяльності виноробних підприємств корпорації „Миколаївсадвинпром” за період з 2000 по 2004рр. значно збільшились. Розрахований нами за грошовою виручкою індекс рівня інтенсивного розвитку галузі за 2004р. в порівнянні з 2000р. свідчить, що домінуючу роль у цей проміжок часу відігравали інтенсивні фактори. Економічна ефективність виноробства в цілому по корпорації „Миколаївсадвинпром” в середньому за 2003-2004рр. за більшістю показників була вищою, ніж у попередньому дворіччі. За розміром прибутку в розрахунку на 1 дал більш вигідним є виробництво вин і коньяків. Проте по рентабельності стан справ був протилежним, що є економічно невиправданим.
7. Згідно розробленого нами проекту розвитку виноградарства загальна площа виноградників області (після її докорінного зміцнення) становитиме: в 2010р. – 7341 га, в 2015р. –7873 га, у 2020р. –8758 га. Першочергову увагу при цьому слід приділяти сортам винограду, з яких виробляють марочні столові (особливо - червоні), шампанські і високоякісні коньячні виноматеріали. Винзаводи повинні підтримувати розвиток виноградарства в господарствах своїх сировинних зон за вказаними в дисертації напрямками. 8. Згідно розробленої нами програми об’єми виробництва виноматеріалів по корпорації „Миколаївсадвинпром” у порівнянні з середніми даними за 2000-2004рр. зростатимуть: у 2010р. – в 1,43, у 2015р. – в 1,59 і в 2020р. – в 1,95 раза. По винах ці показники становитимуть відповідно 2,11, 2,42 і 2,97 раза, по коньяках – 1,12, 1,86 і 2,23 раза. У складі вироблюваних на Миколаївщині вин у перспективі доцільно збільшувати частку столової групи, а також марочної продукції. Їх питома вага повинна становити відповідно 20-25%% і 12-15%%. 9. При встановленні ціни на сухі вина необхідно відмінити акцизи і ПДВ та зменшити торговельну надбавку (хоча б до її розмірів по міцних, напівсухих і напівсолодких винах). По збиткових їх видах акцизний збір зовсім не слід взимати. Ціни на винопродукцію доцільно знижувати (за рахунок перегляду їх оподаткування), а на горілку – підвищувати (як це робиться в розвинених виноробних країнах). 10. Важливу роль повинен відігравати маркетинг, яким на державному рівні покликані займатись насамперед концерн „Укрсадвинпром” і корпорація „Укрвинпром”, на регіональному – їх обласні формування, а на рівні підприємств – маркетингові служби. Слід розширювати обсяги експорту винопродукції (насамперед – в Росію, Білорусію, країни Балтії тощо). 11. Ринок винопродукції потребує державного регулювання. Необхідний поетапний перегляд нормативної документації, що регламентує виробництво вин України, приведення її у відповідність до вимог ЄС (з урахуванням національних особливостей нашої країни). З метою надання переваг вітчизняним виноматеріалам, винам і коньякам доцільно на державному рівні обмежити їх імпорт. 12. Економічні стосунки партнерів підкомплексу можна здійснювати за наступними підходами: встановленням економічно обґрунтованих цін на виноград та виноматеріали; розподілом кінцевого результату (грошової виручки, прибутку, готової продукції). Пріоритет має надаватись ціновому механізму. Кожний учасник ланцюжку „виробник сировини – її переробник – торгівля” повинен отримувати таку частку доходу від реалізації кінцевої продукції, яка забезпечує всім їм однаковий рівень рентабельності. При цьому більш прийнятним є розподіл чистого (понаднормативного) прибутку слід здійснювати за висвітленими в роботі методиками. Реалізація викладених вище заходів дасть змогу істотно поліпшити стан справ у підкомплексі, а також створити економічні умови для стабілізації виноробства, підвищення ефективності використання його потенціалу, забезпечити конкурентоспроможність продукції. |