У дисертації теоретично узагальнено і по-новому розв’язано наукове завдання, що виявляється у розробці теоретичних положень впровадження екологічної сертифікації лісів у вітчизняну практику лісокористування для забезпечення сталого розвитку лісового господарства України. Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки: 1. Екологічна сертифікація лісів є новим ринковим інструментом лісової та екологічної політики, який сформувався під впливом екологічних рухів та міжурядових програм із забезпечення сталого розвитку лісового господарства. На початковому етапі цей інструмент був спрямований на боротьбу з катастрофічним обезлісненням тропічних лісів та обмеженням обсягів нелегально заготовленої деревини на світовому ринку. Пізніше практика застосування екологічної сертифікації поширилася на ліси помірної та бореальної зон. 2. Екологічна сертифікація лісів найбільш поширена в основному у високорозвинених європейських та північноамериканських країнах. Наявність екологічного сертифікату на продукцію лісового господарства вимагається країнами з обмеженими лісовими ресурсами, у той час як найактивніше екологічну сертифікацію лісів впроваджують країни, які є основними експортерами продукції лісового господарства. 3. У світі екологічна сертифікація лісів здійснюється в основному за схемами Лісової наглядової ради (FSC) та Пан-європейського комітету лісового господарства (PEFC). Крім того, у ряді країн запроваджено національні схеми екологічної сертифікації лісів. Як правило, екологічна сертифікація лісів є добровільною процедурою. Спроби запровадження обов’язкової екологічної сертифікації лісів були зроблені тільки в Російській Федерації. 4. На сучасному етапі в Україні процедура екологічної сертифікації лісів є ще недостатньо розвиненою. Екологічну сертифікацію лісів здійснили лише декілька підприємств лісового господарства. Водночас, стан ведення лісового господарства в Україні не відповідає визнаним міжнародним стандартам та не задовольняє вимоги щодо сталого екологічно збалансованого розвитку. Тому за існуючих умов в Україні необхідним є державне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів. Екологічну сертифікацію лісів доцільно запроваджувати в практику лісокористування разом з економічною реформою лісового господарства. Бачення реформи представлене в проектах “Лісового кодексу України” та Закону України “Національна лісова політика”, що розроблені кафедрою економіки і менеджменту лісових підприємств НЛТУ України. 5. Орієнтація на добровільну екологічну сертифікацію лісів в Україні в сучасних умовах управління лісовим господарством приведе до того, що цей інструмент лісової політики може стати недостатньо впливовим (лісогосподарські підприємства за відсутності додаткових стимулів будуть ігнорувати екологічну сертифікацію лісів). Впродовж перехідного періоду розвитку лісового сектору економіки варто орієнтуватися на обов’язкову екологічну сертифікацію лісів, яка згодом повинна дати поштовх та підготувати основу для добровільної екологічної сертифікації лісів. Обов’язкова екологічна сертифікація лісів надасть можливість забезпечити стан ведення лісового господарства до рівня не меншого, ніж це вимагається міжнародними стандартами. Обов’язкова екологічна сертифікація лісів розглядається у дослідженні, насамперед, як засіб забезпечення (декларації) ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. 6. Розроблення національної схеми екологічної сертифікації лісів доцільно здійснювати в системі Держстандарту України. До процесу розроблення національної схеми екологічної сертифікації лісів повинні бути залучені всі зацікавлені сторони, у тому числі і представники наукових та науково-дослідних установ і організацій, неурядових екологічних та природоохоронних організацій, деревообробних підприємств, представники засобів масової інформації. 7. Національні органи, які будуть здійснювати екологічну сертифікацію лісів, повинні керуватися запропонованими нами принципами екологічної сертифікації лісів для забезпечення об’єктивності та визнання національної схеми екологічної сертифікації лісів. 8. У дисертаційному дослідженні запропоновані принципи економічного стимулювання екологічної сертифікації лісів, які сприятимуть подальшому розвитку екологічної сертифікації лісів України. 9. Екологізацію торгівлі доцільно здійснювати з урахуванням пріоритетних інструментів екологічної та торгівельної політики. У разі виникнення негативних екологічних ефектів інструменти екологічної політики повинні мати пріоритет над інструментами торгівельної. 10. Проведені аналітичні дослідження показали, що вирішальним фактором, який стимулює розвиток екологічної сертифікації лісів у світі, є експорт продукції лісового господарства. Іншими факторами, що відіграють помітну роль в поширенні екологічної сертифікації лісів, є площа лісів, яка припадає на одного жителя, валовий внутрішній продукт і доходи на душу населення. 11. Розраховані у дисертації витрати на здійснення екологічної сертифікації лісів для лісогосподарських підприємств, підпорядкованих Державному комітету лісового господарства України, включають прямі витрати на сертифікацію на п’ятирічний період (термін дії сертифікату). Однак, можна стверджувати, що за існуючих еколого-економічних умов ведення лісового господарства в Україні витрати на доведення лісового господарства до рівня, за якого є можливим процес сертифікації (непрямі витрати на сертифікацію), перевищуватимуть розраховані у роботі прямі витрати на здійснення екологічної сертифікації лісів. 12. Державне стимулювання розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні доцільно здійснювати за допомогою запропонованих та обґрунтованих у дисертації економічних інструментів, зокрема: дотацій з державного та місцевого бюджету, субсидій та субвенцій, інвестування в лісове господарство, механізму ціноутворення, податкової політики, екологічних фондів та екологічних грантів. |