У дисертації виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми формування та реалізації економічної стратегії підприємства в умовах ринкової трансформації діяльності базових галузей промисловості України. Результати дослідження дозволили сформувати висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного направлення. 1.Удосконалення системи управління підприємством на засадах маркетингу є магістральним шляхом розвитку сучасної економіки. Розкриття адаптаційних можливостей підприємств промисловості та їх використання на засадах прийняття виважених стратегічних рішень забезпечують економічне зростання всього промислового комплексу України, з одного боку, та розвиток структури, форм і методів пропозиції як на промисловому, так і споживчому ринку, з іншого. Підприємства базових галузей, зокрема хімічної, що виробляють велику частину товарів, мають комплекс властивостей, які забезпечують конкурентні переваги, здатні задовольняти потреби як внутрішнього, так і зовнішнього ринків і фактично створюють підґрунтя для сталого розвитку суспільства в цілому та сфери економіки зокрема. 2. В Україні в результаті складного і суперечливого багаторічного процесу, на основі надбаного загальносвітового та власного досвіду, було створено реальні умови стабілізації та намічено подальші шляхи розвитку хімічної промисловості. Дослідженнями доведено, що в процесі еволюції хімічна галузь пройшла чотири основні етапи: функціонування в умовах СРСР, коли галузь розвивалася досить активно; лібералізації, який характеризувався глибокими кризовими явищами та різким падінням темпів розвитку; турбулентності, нестійкості становища хімічних підприємств як вияву суперечливості наслідків структурної перебудови, строків стратегічних розробок і адекватного менеджменту; стабілізації, на якому спостерігались тенденції до зростання обсягів виробництва на базі вдосконалення системи управління і організації економічної діяльності. Проте стабілізаційні чинники ще досить нестійкі, а зростання стосується не всієї галузі, а тільки окремих її підгалузей. 3.Для зміцнення дії стабілізаційних чинників і переходу всієї галузі на шлях сталого розвитку необхідно обґрунтування та формування найбільш ефективних напрямів стратегічного управління підприємствами. Проведений аналіз довів, що пріоритети стратегічного управління слід розподілити на три рівні: загальнодержавний, що базується на стратегічних напрямах розвитку економіки держави, програми структурної перебудови економіки, концепції промислової політики; галузевий, який включає питання збільшення конкурентоспроможності, зниження енерго- та матеріалоємних виробництв, інноваційні технології та складові екологічної безпеки; рівень підприємства, який спрямований на заходи щодо кредитно-фінансової стабілізації на засадах адекватної системи менеджменту та маркетингу з урахуванням екологічної компоненти. 4. З метою створення науково-методичних передумов для якісної трансформації та подальшої стабілізації економічної діяльності підприємств запропоновано розв’язання комплексу взаємопов’язаних методологічних, теоретичних і прикладних проблем удосконалення організаційно-економічного механізму управління підприємствами за рахунок а) розробки моделі стратегічного менеджменту; б) упровадження засад екологічного менеджменту; в) побудови моделей економічної безпеки. 5. Виходячи з національних інтересів України і вже обраних європейських стратегічних орієнтирів, найбільш принциповою задачею слід вважати формування моделі стратегічного менеджменту, яка включає у себе низку підсистем, для адаптації її до ринкових умов. Обов’язковою передумовою обґрунтування даної моделі пропонується врахування впливу чинників зовнішнього середовища підприємств, що структуруються, аналізуються та адаптуються за розробленою системою складових, забезпечуючи гнучкість та ефективність прийняття стратегічних рішень. 6. Рівень використання потенціалу маркетингового інструментарію підприємств залишається недостатнім. Це відбувається як через об’єктивні умови: низька рентабельність, нестача власних ресурсів для своєчасного оновлення технологій виробництва, так і суб’єктивні, пов’язані з недооцінкою важливості впровадження концепції маркетингу для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Управління конкурентоспроможністю запропоновано здійснювати на підставі нового алгоритму, який вміщує чинники і інформацію функціональної та забезпечуючої підсистем у загальній соціально-економічній системі управління. Оперативна кількісна оцінка складових алгоритму дозволяє виявити сховані резерви в розвитку підприємств, а отже сформувати якісно нові і більш ефективні комбінації аналітичного, виробничого, адаптивного, збутового, санаційного і комунікаційного потенціалів маркетингового інструментарію. 7. Для розв’язання фундаментальних проблем функціонування підприємств у конкурентному середовищі на основі сталого розвитку принципове значення має екологічний менеджмент, у межах розвитку якого запропоновано поєднати принципи економічного зростання з принципами екологічної безпеки. З метою науково-методичного забезпечення системи екоменеджменту запропоновано розглядати її як сукупність інструментів екологічного моніторингу, маркетингу, аудиту, страхування. Крім того, сформовано критерії системи екоменеджменту за диференційованими напрямами. Запропонована модель екологічного менеджменту дозволяє створити концептуальні засади корпоративної екологічної політики як складової ефективної економічної стратегії. 8. З огляду на першочергове значення вироблення керівних впливів на будь-якому рівні управління та особливо у напрямі вибору найпривабливішого варіанта інвестиційного проекту та безпеки економічної діяльності підприємств хімічної галузі розроблено комплекс економіко-математичних моделей, що дозволяють вибрати оптимальну стратегію поведінки у цих напрямах. Обґрунтовано, що сутність вироблення керівних впливів на будь-якому рівні управління слід розглядати як систему виявлення та аналізу відхилень параметрів організаційної системи від норми, що виникають під впливом різних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств. Для формалізації оцінки ефективності управління визначено основні принципи (багатокритеріальний підхід до управління, критерії оптимальності та варіанти вирішення оптимальних задач). Розгляд діяльності підприємств з позиції дискретної керованої системи та використання системного аналізу і методів загальної теорії систем дозволив розробити модель привабливості інвестиційного про- екту господарюючих суб’єктів, яка забезпечує створення попередньої оцінки ефективності проектів і сталості процесу освоєння інвестицій та спрощення графіка перерахування інвестиційної суми. Розроблено методологічні підходи і рекомендації з моделювання економічної безпеки підприємств (на прикладі хімічної промисловості України), які включають створення структурної системи, що забезпечує надійне та стійке її функціонування і життєздатність на основі врахування впливу чинників навколишнього середовища. Реалізація таких підходів створює передумови для ефективного і цілеспрямованого управління економічною безпекою.
9. Розроблені за результатами досліджень наукові положення є методологічною основою для подальших досліджень проблем формування економічної стратегії в умовах конкурентного середовища, а впровадження практичних рекомендацій складає органічну частину комплексу заходів для її вдосконалення, без чого перехід на шлях сталого розвитку стримується. |