У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення науково-практичної проблеми формування та реалізації економічної політики збалансованого природокористування в умовах глобалізації, запропоновано механізми її імплементації для забезпечення сталого розвитку національної економіки і світового господарства. Унаслідок здійснених досліджень за темою дисертації зроблено такі висновки. 1. Доведено, що глобалізація як об’єктивний процес сучасності не може успішно продовжуватися без ризиків завдати непоправної шкоди природному довкіллю, якщо не будуть здійснені адекватні загальноприйнятій концепції сталого розвитку (Ріо–92) радикальні зміни в економічній політиці природокористування на рівні світового господарства та національних економік. В умовах глобалізації суспільно-економічний процес природокористування повинен стати предметом глибоких і масштабних наукових досліджень і водночас – метою практичного досягнення цілей сталого розвитку вітчизняної економіки та її інтеграції в європейський і світовий економічний простір. Необхідність формування в умовах глобалізації нової економічної політики держав за критеріями еколого-економічної ефективності використання, охорони й відтворення умов природного життєвого довкілля та природних ресурсів диктується незадовільною імплементацією в національну економіку і світове господарство принципів сталого розвитку. 2. На основі аналізу та узагальнення наукових досліджень виявлено три довготривалі етапи розвитку цивілізації у взаємовідносинах людини з природою. Перший етап (до початку промислової революції) характеризувався повною залежністю людини від природи. На цьому етапі людина брала з природи лише те, що було життєво необхідним для її існування, експлуатація природної системи не була настільки масштабною, щоб радикально впливати на деградацію глобальної екосистеми. Людство жило у відносній гармонії з природою. Унаслідок стрімкого технічного прогресу, створення комфортних умов життя і потужної техніки для добування природних ресурсів, настав другий етап – ілюзорного позбавлення залежності людини від природи. На цьому етапі створилася фатальна ілюзія повної незалежності людини від природи, яка по суті і призвела до нинішньої кризової еколого-економічної ситуації в окремих регіонах, країнах та на планеті загалом. Автор дійшов висновку, що сьогодні настає третій етап, пов’язаний з ознаками постіндустріального (інформаційного) суспільства, який можна характеризувати як етап усвідомлення нової залежності людини від природи на нинішньому витку цивілізаційного розвитку. Усвідомлення об’єктивності нової залежності людини від природи повинно стати вихідним постулатом національної та міжнародної економічної політики загалом. 3. Збалансоване природокористування необхідно розглядати як триєдиний суспільно-економічний процес неруйнівного використання, превентивної охорони і своєчасного відтворення якості та стійкості природного життєвого довкілля (ПЖД), а також невиснажливого використання, превентивної охорони і адекватного масштабам використання відтворення кількості та якості сировинної частини ПЖД – природних ресурсів (ПР). З точки зору суспільних інтересів, цей процес необхідно розглядати в його нерозривній єдності на глобальному, регіональному (міждержавному), національному, регіональному (в межах країни) і локальному рівнях. 4. Обґрунтовано необхідність розглядати сучасне світове господарство і природу Землі як єдину глобальну еколого-економічну систему (ГЕЕС). Метою економічної політики урядів та стратегічними цілями всіх міжнародних організацій під впливом ГЕЕС повинно бути досягнення збалансованого природокористування, яке вимагатиме радикальних змін у стосунках суспільства з природою. У міжнародних економічних відносинах обов’язково мусять враховуватися об’єктивні вимоги еколого-економічного критерію щодо комплексного використання, охорони і відтворення збалансованої ГЕЕС з метою довготривалого розвитку національного і світового господарства. 5. Економетричні дослідження міждержавної конвергенції у сфері споживання енергетичних природних ресурсів (енергомісткості ВВП та доходу на душу населення) показали реальне зародження конвергенції між країнами пострадянського простору та Європейського Союзу, виявили тенденцію прискорення конвергенції як позитивного чинника інтеграції. У всіх 15-ти досліджуваних у дисертації країнах Євразії, крім Туркменистану (Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Казахстан, Литва, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Туреччина, Україна, Угорщина, Узбекистан та Чехія) спостерігається конвергенція за доходом на душу населення та енергомісткістю ВВП з 15-ма країнами Європейського Союзу. Доведено, що зменшення різниці у рівні ВВП на душу населення між двома групами досліджуваних країн на 1% веде до зменшення енергомісткості в середньому на 0,16%. За останні роки швидкість конвергенції між цими групами країн сягає 0,93% на рік, що сприяє економічній інтеграції та створює сприятливі передумови для формування та реалізації міжнародної економічної політики збалансованого природокористування. 6. Встановлено, що головною проблемою енергозалежності України є не дефіцит енергоресурсів, а висока енергомісткість виробництва. Тому Україна, яка розташована у географічному центрі Європи, і на долю якої випали складні екологічні проблеми з двох головних причин – виснаження природних ресурсів та надмірного забруднення природного життєвого середовища (особливо у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС) – мусить взяти на себе роль ініціатора у створенні спільних з європейськими країнами ефективних механізмів діяльності щодо формування екологічно та економічно збалансованої політики природокористування, зокрема, спільних проектів у сфері використання природних енергетичних ресурсів. 7. Доведено необхідність підвищувати роль та поліпшувати якість регулятивної діяльності державних структур, від яких залежить формування та реалізація адекватної економічної політики збалансованого природокористування. Інституційна модель має націлювати на всебічну екологізацію економіки та економічний розвиток, який базується на застосуванні критерію еколого-економічної ефективності природокористування. В Україні є незадовільним інституційне середовище для впровадження ефективної політики збалансованого природокористування. Екологічне законодавство, підзаконні акти, норми і приписи виконуються формально або не виконуються взагалі. В умовах нинішньої політичної нестабільності в Україні немає відповідного інституційного середовища і, як наслідок, – шансів сформувати виважену, науково обґрунтовану політику збалансованого природокористування, а тим більше – шансів на реалізацію такої політики. Відсутність дієвої національної політики збалансованого природокористування ставить під загрозу не лише економічну та екологічну безпеку держави, але й національну безпеку загалом. У такій ситуації Україна може надовго залишитися на узбіччі прогресу світової цивілізації. Перманентний кризовий стан економіки України на фоні реальних екологічних загроз вимагає кардинального поліпшення інституційного середовища для того, щоб забезпечити національну економічну та екологічну безпеку і органічно вписатися у світове господарство. Не менш небезпечним, ніж в Україні, може бути і міжнародне інституційне середовище, якщо воно створює умови для нераціонального споживання природних ресурсів. Особливо нагальною ця проблема є у Бразилії, Індії, Китаї та деяких ще донедавна слаборозвинутих країнах, де водночас із високими темпами приросту населення спостерігається бурхливе економічне зростання, яке завдає непоправної шкоди природному довкіллю. 8. В умовах глобалізації, поруч з її позитивними рисами, має місце прихована дискримінація багатих на природні ресурси, але економічно слаборозвинених країн з боку транснаціональних компаній і високорозвинених держав. Міжнародна політика збалансованого природокористування обов’язково має носити недискримінаційний характер. Доведено, що будь-яка дискримінація у сфері вирішення екологічних проблем є невигідною для всіх суб’єктів господарювання, оскільки в кінцевому підсумку вона призводить до соціальної напруги і нестабільності та суттєвих економічних втрат. 9. На доповнення до відомих з наукової літератури принципів сталого природокористування дисертантом запропоновано три нові принципи: пріоритетності превентивних заходів з охорони природного життєвого довкілля та природних ресурсів; обов’язкового своєчасного відтворення використаних природних ресурсів та умов природного життєвого довкілля; екологічно та економічно збалансованого використання природних ресурсів та природного життєвого довкілля на тій чи іншій території або акваторії. Ці принципи необхідно враховувати при формуванні економічної політики збалансованого природокористування у поєднанні з системою інших принципів сталого розвитку. 10. Аналіз економічної теорії Кузнєца засвідчив можливості її адаптації і застосування для вирішення проблеми формування економічної політики збалансованого природокористування. На підставі економетричного аналізу екологічної кривої Кузнєца (ЕКК) встановлено обернену U-подібну залежність між економічним зростанням та викидами парникових газів для 38-ми країн Європи. На високому рівні розвитку економіки (у зв’язку зі впровадженням більш ефективних технологій та підвищенням попиту на якісне довкілля) починається спадання кривої, тобто зменшення негативного впливу на довкілля. Після того, як суспільство досягає відповідного рівня добробуту (високого національного доходу) настає переломний момент, так звана “поворотна точка”, після якого подальше зростання доходу спричинятиме дедалі менші обсяги забруднення. У результаті тестування теоретичних моделей та на підставі отриманих значень Я-коефіцієнтів для 38-ми досліджуваних країн розрахунки показали, що “поворотна точка” настає при досягненні ВВП на душу населення за ПКС 2000 р. на рівні 18468 дол. США. Після цієї відмітки викиди СО2 на душу населення зменшуються. 11. На відміну від тверджень більшості зарубіжних дослідників, дисертант доводить, що екологічна крива Кузнєца (ЕКК) не відображає фактичний стан якості та рівень деградації довкілля, оскільки ЕКК аналізує кореляційний взаємозв’язок тільки між обсягами викидів шкідливих речовин у довкілля (або їх концентрацію) та економічним зростанням. Тому запропоновано ввести, у доповнення до ЕКК, криву екологічної стійкості природної системи (КЕС). Гіпотетична крива КЕС повинна відображати гомеостатичну стійкість екосистеми, яка залежить від природних факторів та негативного впливу діяльності людини. Перетин кривих ЕКК та КЕС, навіть за умови досягнення країною “поворотної точки”, означатиме порушення гомеостазу природної системи, тобто продовження деградації природного середовища цієї країни і кризи взаємовідносин між економічною та природною системами. У цих випадках витрати на відновлення порушуваного гомеостазу природної системи будуть збільшуватися. Тому оцінку реального національного доходу необхідно здійснювати з урахуванням цих витрат і втрат природного капіталу. 12. Аналіз впливу на глобальну й національну економічну політику збалансованого природокористування вимог Кіотського протоколу (як першого міжнародного документа, в основу якого покладено ринковий механізм розв’язання глобальних екологічних проблем, насамперед змін клімату Землі) показав, що участь України у Кіотському процесі відповідатиме національним економічним інтересам держави за умови ефективного розміщення і “прозорого” продажу надлишкового запасу квот, створення відповідних механізмів реалізації взятих на себе зобов’язань та контролю за їх виконанням. Окрім того, Україні потрібно створити стратегічний, економічно обґрунтований резерв квот і долучитися до міжнародних проектів спільного впровадження, знайти своє місце у так званому процесі адаптації економіки до неминучих прийдешніх екологічних змін внаслідок підвищення температурного балансу планети. У рамках Кіотського процесу Україна може привернути інвестиції в проекти підвищення енергоефективності, відновлювальні джерела енергії, використання палива з меншим вмістом вуглецю тощо. 13. Реальне запровадження ефективної міжнародної економічної політики збалансованого природокористування можливе лише за умови створення глобального економіко-правового акта екологічної безпеки і сталого розвитку –Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ), ідея якої вже офіційно заявлена від імені України в ООН, але ще не знайшла визнання на міжнародній арені. Визнання і схвалення ЕКЗ матиме важливе значення для майбутнього розвитку цивілізації, означатиме перехід до нової парадигми суспільно-економічних відносин у світі, формування справедливого економічного порядку і принципово нової економічної політики. Результати проведеного економетричного дослідження 74 країн світу показали, що ідея ЕКЗ краще сприйматиметься високорозвиненими країнами, у яких інституційне середовище більш досконале. Водночас не виключено, що країни з великим економічним потенціалом через національний егоїзм можуть, навпаки, стати основними противниками прийняття ЕКЗ. Основними перешкодами на шляху реалізації норм ЕКЗ будуть: неоднаковий соціально-економічний розвиток країн світу; неоднаковий рівень розвитку інституційного середовища; етнічно-культурні та релігійні відмінності і протиріччя; суб’єктивні причини, які полягатимуть у протиріччях економічного характеру між високорозвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Дослідження впливу інституційного середовища на створення і прийняття ЕКЗ показали, що для інституційного забезпечення норм майбутньої ЕКЗ необхідно не лише реформування структур ООН з метою створення органів регулювання та контролю за дотриманням норм цього акта, але й формування громадянського суспільства і посилення впливу громадськості та політичних партій на таку економічну політику держав, яка б відповідала нормам ЕКЗ. 14. Завершене дисертаційне дослідження показало, що збалансоване використання природно-ресурсного потенціалу України, з максимальним використанням переваг її геополітичного положення, вимагає подальшого наукового опрацювання проблеми екологізації вітчизняної економіки, що дасть змогу забезпечити конкурентну спроможність держави на світовому ринку товарів і послуг (в т.ч., екологічні послуги), її взаємовигідну участь у міжнародному поділі праці, міжнародних інвестиційних процесах, повномасштабне й ефективне використання вітчизняного експортного потенціалу. Продовжувати такі дослідження особливо важливо у зв’язку з відсутністю схваленої до цього часу Верховною Радою України стратегії сталого розвитку як необхідної передумови інтеграції національної економіки у світове господарство. |