На основі результатів вивчення теоретичних основ формування та функціонування ринку зерна та їх впливу на організацію та ефективність виробництва зроблено такі висновки: В результаті проведеного дослідження в дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми, що полягає у поглибленні теоретичних основ ринку зернових, сформульовано комплекс пропозицій з підвищення економічної ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах в умовах формування регіонального ринку Сумської області.
При вивченні розвитку зернового господарства недостатньо враховуються напрацювання науковців, що стосуються економічних відносин між суб’єктами ринку, формування попиту, пропозиції, руху цін на внутрішніх ринках, якості продукції, формування системи державного регулювання та організації ринкової інфраструктури саме на регіональному рівні, що потребує активізації досліджень з урахуванням природних та економічних особливостей регіону. У дисертації уточнена економіко-теоретична суть кон’юнктури ринку стосовно визначення її впливу на ефективність виробництва, запропоноване нове розв’язання наукової проблеми, що полягає у поглибленні теоретичних основ ринку зерна, встановлена невідповідність між попитом і пропозицією на ринку та сформульована модель розвитку зернового ринку на рівні регіону з урахуванням потреб ринку.
Виявлено, що кон’юнктура ринку має безпосередній вплив на ефективність виробництва. Дослідженнями встановлено, що кон’юнктура формується під впливом взаємопов’язаних факторів попиту, пропозиції і ціни. Нормальне співвідношення попиту і пропозиції – це їх рівновага, тобто відповідність між об’ємом і структурою попиту на товари та їх пропозицією. Формування ринку зерна відбувається залежно від виробництва, попиту та пропозиції, співвідношення між якими визначається внутрішніми обсягами виробництва та зовнішніми потребами на ринку. Отже, величина попиту на зерно та продукцію його переробки безпосередньо залежить від рівня ціни. А вплив ринку на ефективність виробництва реалізується через оптимальний рівень ціни. Між величиною попиту і ціною на зернові існує прямий зв’язок, який виявляється через такі аргументи: для споживачів ціна є своєрідним бар’єром, що заважає здійснити купівлю, вплив ціни на попит проявляється через ефект доходності та заміщення. Пропозиція повністю залежить від виробництва, оскільки саме виробництво встановлює обсяги необхідного зерна на ринку. Ринок зерна будується за принципом, де попит і пропозиція на основі цін визначають його ситуацію. Для підвищення ефективності зернопродуктового виробництва і забезпечення його стійкості і стабільності відносин всіх суб’єктів зернового ринку необхідно:
А) подальший розвиток внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, що базуються на приватній власності, кооперації, оренді основних засобів в бік переходу до оптимізації ресурсозбереження і підвищення продуктивності праці; Б) поглиблена спеціалізація на всіх рівнях виробництва; В) провадження сучасних технологій виробництва та переробки продукції; Г) оновлення матеріально-технічної бази; Д) формування ефективної системи стимулювання розвитку виробництва шляхом створення агропромислових формувань, вдосконалення системи ціноутворення, надання державних дотацій, пільгових кредитів; Е) формування сучасної ринкової інфраструктури збуту продукції, максимально наближеної до безпосередніх виробників. Нами була розроблена модель прогнозу виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Сумської області. В результаті проведених розрахунків в 2015 році отримали підвищення прибутку від реалізації 1 ц зерна до 8,89 грн та рівня рентабельності до 21,2%. 5. Особливості формування зернового ринку в умовах північної частини Лісостепу полягають в тому, що агрокліматичні чинники обумовлюють характер виробничо-галузевої підпорядкованості господарської діяльності підприємств місцевим умовам і відповідну диверсифікацію розміщення товарного виробництва та диференціацію результативних показників ефективності (урожайність, собівартість, рентабельність тощо). Наприклад, у 2006 році майже 13% підприємств реалізували зерна менше 200 тонн ( в середньому 101 тонна), а їх збиток становив 25,5%. В іншій групі (12 % від загальної кількості) реалізація становила понад 3000 тонн і рівень рентабельності тут був 15,3 %. Депресивний характер економічного стану більшої частини сільськогосподарських підприємств на фоні загальної збитковості сільськогосподарської продукції області (133 млн. грн. збитку за 2004-2006 роки), екологічний стан та інші негативні чинники накопичені протягом останнього періоду призвели до невідповідності існуючих способів використання земельних ресурсів вимогам раціонального землеробства, зменшення обсягів інтенсивних технологій вирощування зернових культур. В цьому зв’язку є потреба передбачити подальшу збалансованість між еколого економічними загальними заходами структуризації землекористування та підвищення продуктивності зернового поля і охороною навколишнього середовища. 6. Необхідною умовою оптимального функціонування сільськогосподарських товаровиробників є наявність ринкової інфраструктури. Вона являє собою сукупність відповідних суб’єктів ринку, які забезпечують функціонування підприємницьких структур, регулювання зв’язків між ними і просування товарів та рух коштів. Завдяки ринковій інфраструктурі проходить оптимізація руху товарно-грошових ресурсів, досягається пропорційність у розподілі ресурсів, мінімізуються витрати. Відсутність високорозвиненої інфраструктури ринку зерна не сприяє формуванню оптимальних співвідношень між обсягами попиту і пропозиції. Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств в частині розвитку зернової галузі показує, що в значній їх частині недоодержують як мінімум третину продукції. Серед причин, які обумовлюють таку ситуацію слід вказати на незбалансованість і достатню забезпеченість матеріально-технічними ресурсами. Аналіз свідчить про нестійку динаміку економічних показників виробництва зерна в Сумській області. Зернове виробництво Сумської області характеризується нестабільністю валових зборів. За період дослідження (1995-2006 роки) урожайність зернових в Сумській області скоротилася на 7,8% і склала 18,7 ц/га, валовий збір зменшився з 1261,0 тис. тонн до 889,7 тис. тонн. Серед вирощуваних культур найбільшу урожайність в середньому за 2000-2006 роки мають кукурудза на зерно (30 ц/га), озима пшениця (24,0 ц/га), ячмінь ярий (22,2 ц/га). Залишається досить низькою урожайність таких круп’яних культур як гречка (7,5 ц/га) та просо (9,9 ц/га). Основними факторами скорочення виробництва, а значить і пропозиції зерна стали: відсутність власних обігових коштів у сільськогосподарських підприємствах, неспроможність придбати якісне насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, низькі реалізаційні ціни, які не відшкодовують виробничі витрати.
Основними напрямками регулювання виробництва і реалізації зерна в області має стати стабілізація посівних площ зернових і збільшення урожайності, удосконалення структури посівів, забезпечення гарантії збуту зерна. Реалізація цих заходів має здійснюватись через цінову, фінансово-кредитну і податкову підтримку зерно виробників, проведення державних заставних операцій з зерном, здійснення товарних інтервенцій. Пропозиція на ринку зерна формується з товарної продукції. Обсяг пропозиції залежить від валового виробництва зерна в господарствах всіх категорій. Але оскільки валовий збір зернових коливається по роках через недотримання технології виробництва, недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення галузі та погодні умови, то це призводить до зміни у пропозиції за роками. Частка Сумської області в державному обсягу реалізованої продукції становила в 2000 році – 4,5 %, в 2001 році – 3,9 %, в 2003 році – 5%, і в 2006 році знову 4,5%. Таким чином, Сумська область має відносну стабільність по реалізації зернових на фоні обсягів реалізації держави. За результатами аналізу виявлено, що основну частину товарного зерна складає пшениця (46,4 %), решту ячмінь (27,6%) та жито (8,7 %). За досліджуваний період відбулося значне коливання цін на ринку зерна: найнижчий рівень був у 2002 році, який склав 27,67 грн за 1 ц зерна, найвищий в 2006 році – 50,23 грн за 1 ц зернових. В 2006 році порівняно з 2005 роком ціни на зернові виросли на 18 %, в 2006 році порівняно з 1999 роком на 16%. Це пояснюється зростанням попиту в певні періоди і впливом інфляційних процесів. Але в 2005 році порівняно з 2003 роком ціна на зерно зменшилася до 43,77 грн за 1 ц, за рахунок збільшення виробництва продукції.
Аналіз цінової ситуації свідчить, що на зерновому ринку відбувається підвищення середньої ціни закупівлі зерна до 50,23 грн/ц в 2006 році. Крім того, дослідження цінової ситуації доводить, що для регіонального ринку Сумської області характерний нееластичний рівень попиту. За цих умов значні коливання в обсягах пропозиції на ринку, що відбуваються під впливом ряду чинників при відсутності державного регулювання спричиняють істотні зміни в динаміці ринкових цін та завдають збитків товаровиробникам. У сільськогосподарських товаровиробників зерна досі відсутня єдина узгоджена цінова політика, тоді як у трейдерів вона є визначеною. Встановлено, що структура реалізації зерна за досліджуваний період кардинально змінилася. До 1998 року переважна частина зерна реалізовувалася заготівельним організаціям, у 1998-2000 роках - на ринку та населенню через систему громадського харчування, а з 2001 року – комерційним структурам. Тобто основна частина продукції продається за позабіржовими каналами внутрішнього ринку, продаж заготівельним організаціям поступово зникає. Вивчення структури реалізації зерна дозволило встановити, що 70,5 % продукції продається через канал «комерційні організації».
В роботі розглянута маркетингова стратегія розвитку зернового ринку Сумської області, основна суть якої полягає в забезпеченні державної підтримки товаровиробника, оцінці попиту та пропозиції, наявності основних фондів, розвиток організаційних форм господарювання, а також реструктуризації системи аграрного менеджменту та державного управління. В дисертації доведено, що особливе значення в досягненні високої врожайності зернових належить науково обґрунтованому чергуванню цієї культури в сівозміні. Одержання запланованих валових зборів можна досягти за умов дотримання чіткої системи удобрення, захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів. Найефективнішим інструментом підвищення ефективності зернової галузі залишається сорт та високоякісне насіння. Ці два фактори можуть давати збільшення врожаю зерна на 20-25%. Вирощувати необхідно переважно ті сорти та гібриди, які рекомендовані до використання в конкретних умовах зони лісостепу й занесені до Державного Реєстру сортів рослин України.
|
