Проведені в дисертаційній роботі дослідження проблеми економічної ефективності бурякоцукрового виробництва на сучасному етапі дали можливість сформулювати ряд нових наукових положень, висновків та рекомендацій: 1. Ефективність бурякоцукрового виробництва є специфічна форма виробничих відносин, яка має конкретний прояв порівняно з загальною ефективністю виробництва. Сутність категорії ефективності бурякоцукрового виробництва полягає у зростанні виробництва продукції на одиницю витрат сукупної праці та загальної площі, що відображає критерій ефективності виробництва та продуктивність ресурсів виробництва. Єдиному критерію економічної ефективності відповідає система показників, яка дозволяє кількісно визначити результати, що відповідають критерію економічної ефективності. Формування системи показників ґрунтується на діалектичному пізнанні суті економічних явищ, виділенні найбільш важливих ознак досліджуваної сукупності. При формуванні показників ефективності необхідно керуватися тим, що всі показники перебувають у розвитку та взаємозв’язку, підпорядковані законам переходу кількісних змін у якісні. 2. Аналіз ефективності виробництва передбачає необхідність використання системи показників, яка охоплює узагальнюючі показники ефективності та їх окремі групи. Ця система є необхідним інструментарієм для визначення і оцінки процесів ефективності, тенденцій і закономірностей її змін, виявлення шляхів та резервів її зростання. Наведена комплексна система показників дає можливість прослідкувати зміни в якості використання трудових, матеріальних ресурсів та основних засобів за певний період часу, виявити залежність рівня ефективності виробництва від результатів впровадження інновацій та інвестицій. 3. Дослідження показують, що основними причинами неефективного функціонування бурякоцукрового підкомплексу є низька продуктивність сортів; незабезпеченість паливо-мастильних матеріалів, технікою, хімічними засобами; високі виробничі витрати та собівартість цукрових буряків і цукру; низька якість цукрових буряків і цукру; неефективна технологія виробництва та переробки; неефективність зовнішньоекономічної діяльності держави та негативний вплив кон’юнктури світового ринку; низька купівельна спроможність населення, низький рівень прибутковості тощо. 4. Встановлено, що низьким рівнем продуктивності характеризуються і підприємства цукрової промисловості. На європейських цукрових заводах середній вихід цукру перевищує 14,5%, що значно перевищує показники вітчизняних цукрових підприємств. Втрати цукру у виробництві складають 0,5-0,6, в мелясі його міститься 1,6-1,8 %, тоді як на вітчизняних заводах відповідно 1,0-1,2 та 2,5-3,0%. В бурякоцукровому виробництві навіть в сприятливі роки втрати цукру складали приблизно 26%, в т.ч. при збиранні - 9%, зберіганні - 9%, внаслідок збільшення строків переробки - 8%. В останні роки втрати при збиранні становлять 20-25 % урожаю. По енергоємності та вартості теплоенергетичного забезпечення цукрове виробництво займає одне з перших місць в промисловості. Витрати палива на вітчизняних підприємствах в 2-3 рази перевищують нормативні, які становлять 4-5% до маси перероблених цукрових буряків. 5. Проведені дослідження показують, що з підвищенням урожайності цукрових буряків поліпшуються економічні показники галузі: знижуються собівартість продукції і витрати праці, збільшуються сума виручки і прибуток з одиниці площі посівів. В господарствах з вищим рівнем урожайності цукрових буряків також більша площа їх посівів. Аналіз статистичних даних показує, що простежується залежність між урожайністю, площею посівів і часткою посівів у структурі посівних площ господарств і рівнем собівартості 1 ц цукрових буряків. При цьому витрати праці на 1ц продукції зростають майже пропорційно підвищенню собівартості, а виручка, прибуток і рентабельність зменшуються відповідно до збільшення собівартості. Так у групі підприємств (з рівнем собівартості вищим середнього у 2,5 рази) ці показники є відповідно у 1,1, 51 і 23,5 рази нижчими середнього рівня. 6. Процес реструктуризації забезпечує формування оптимальної кількості цукрових заводів за рахунок нарощування потужності до 3 тис.т з переходом до 9 і 12 тис.т. переробки цукрових буряків на добу при підвищенні концентрації посівів, врожайності та цукристості цукрових буряків. У Вінницькій області при нарощуванні виробничих потужностей перспективних цукрових заводів необхідно на 9 заводах нарощувати виробничі потужності до 6 тис. т і на 3 до 3 тис.т., залишивши без істотних змін 12 заводів, а 15 малопотужних заводів вивести з експлуатації, що забезпечить економію земельної площі експлуатаційних витрат, скорочення інвестицій та сприятиме підвищенню ефективності виробництва. При цьому використати неперспективні цукрові заводи, організувавши їх діяльність необхідно в єдиному виробничому комплексі з головним підприємством. Можливою формою цього співробітництва стане фінансово-промислове об’єднання. В своїй діяльності усі ділянки цього об’єднання будуть запрограмовані на виробництво кінцевого продукту та забезпечення максимального прибутку. При запропонованій схемі подальшої діяльності цукрових заводів можливі напрямки використання основних засобів, робочої сили неперспективних заводів можуть бути такими: організація виробництва цукрового сиропу з подальшою його переробкою на головному підприємстві. 7. Дослідження тенденцій та закономірностей ефективності бурякоцукрового виробництва та його структурних підрозділів показало, що основними резервами її підвищення є поліпшення якості сировини і повне забезпечення нею цукрових заводів, зниження витрат на всіх стадіях переробки, зберігання, транспортування; підвищення ефективності основних засобів та трудових ресурсів; подальше поліпшення використання матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів). 8. Досягнутий рівень ефективності переробки цукрових буряків і вилучення цукру може бути значно вищим за рахунок максимального використання резервів підвищення виходу цукру із переробленої сировини, зокрема значного підвищення технологічних властивостей буряків, збільшення вмісту цукру в цукрових буряках та коефіцієнта вилучення цукру із сировини, скорочення втрат цукрових буряків при збиранні, транспортуванні, зберіганні, зменшення втрат цукру при зберіганні та переробці цукрових буряків. 9. Слід визначити, що більшість варіантів українських технологій вирощування цукрових буряків на окремих ланках мають технологічні і технічні вади. Їх уникненню, а отже, підвищенню загальної ефективності буряківництва, може сприяти перехід до модифікованого варіанту української інтенсивної технології з використанням іноземних засобів захисту рослин та окремих видів сільськогосподарських машин. 10. Встановлено, що нині в країні ще відсутній дійовий механізм інвестування масштабних технологічних змін, що зумовлено рядом чинників: відсутня раціональна науково-технічна інфраструктура, внаслідок чого державні науково-технічні та технологічні програми не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів; недостатність державних коштів для первісних імпульсів інноваційної діяльності та трансформації відповідних галузей; комерційний сектор ще не спроможний, або не зацікавлений у здійсненні довгострокових проектів широкого впровадження нововведень та технологічних змін. Отже у перехідний період слід здійснити комплекс заходів, які б сприяли інтенсифікації процесу опанування новими технологіями, акумулюванню ресурсів для переходу до інноваційного шляху розвитку. 11. Дослідження проблем прискорення науково-технічного прогресу – вирішального фактору зростання ефективності розвитку бурякоцукрового виробництва дало можливість розробити та обґрунтувати інноваційну модель розвитку галузі, яка визначає основні напрями створення розвиненої матеріально-технічної бази, напрями і шляхи прискорення науково-технологічного прогресу в ній. Реалізація цієї моделі на підприємствах сприятиме підвищенню загального техніко-технологічного рівня бурякоцукрового виробництва та зростанню ефективності виробництва за рахунок отримання економії сукупної праці, яка матеріалізована у ресурсному комплексі галузі. |
