1. Ринкові перетворення в агропромисловому комплексі України з початку 90-х років супроводжуються низкою негативних процесів, що призвели до скорочення поголів'я корів у сільськогосподарських підприємствах на початок 2007 р. до 12,3 %, загального поголів’я – до 10,9 %. Виробництво яловичини знизилось на 28,5 %, споживання зменшилось до 12,5 кг на душу населення. Виробництво перемістилось з великих товарних господарств до дрібних господарств населення, частка яких складала 71,9 %. Рівень збитковості галузі сягає (-44,3%). Назріла необхідність комплексної оцінки стану виробництва м'яса великої рогатої худоби і наукового обґрунтування системи заходів по забезпеченню прискореного її розвитку. 2. Формування ринкових відносин слід розглядати як багатовекторну інновацію, що створює умови для ефективного розвитку галузі м'ясного скотарства на основі впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій, як основи забезпечення населення України якісною та дешевою яловичиною. Споживання яловичини на рівні 16,7 кг (50 % від норми) вимагає 2856,7 тис. гол. м'ясної худоби, 770 г середньодобового приросту і 475 кг виробництва живої маси на 1 м'ясну корову на рік. 3. За результатами проведеного експерименту з вивчення ефективності стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання м'ясної худоби встановлено, що бугайці в 20-міс. віці досягали живої маси відповідно: 558,0 кг; 546,0 кг; 553,7 кг. Середньодобові прирости за період вирощування становили 629-703 г. Різниця між групами статистично невірогідна. Витрати кормів при вирощуванні одного бугайця до 20-міс. віку і корови-годувальниці складали 64,74 ц корм. од. і в розрахунку на 1ц приросту були в усіх варіантах ферми практично однаковими в межах 12,23-12,54 ц. Аналогічні дослідження були проведені на телицях до 18-міс. віку. 4. Порівняльний аналіз ефективності систем утримання м'ясної худоби на модульній фермі на 400 м'ясних корів зі шлейфом свідчить про їх суттєвий вплив на ефективність використання виробничих ресурсів і в першу чергу кормів, які займають 40 % в структурі собівартості. Установлено, щоб задовольнити потребу в кормах ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом необхідно мати за стійлової системи - 860 га ріллі, за стійлово-пасовищної – 1058 га ріллі, з них пасовищ 555 га; за пасовищної – 1058 га, з них пасовищ 644 га. Загальна вартість кормів залежить від того, з яких угідь отримані зелені корми. За поживністю в структурі раціону вони складають у І, ІІ та ІІІ варіантах ферми відповідно: 51,4 %, 51,3 % та 51,2 %, а за вартістю відповідно: 34,8 %, 22,3 %, 19,9 %. Зелені корми з пасовища найдешевші. Вартість кормів по модульній фермі була найменшою за пасовищної системи (685,71 тис. грн.), за стійлової та стійлово-пасовищної вона була більшою відповідно на: 29,8 % та 3,6 %. 5. Витрати праці на 1ц приросту за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання худоби становили відповідно: 31,1 люд.-год., 30,0 люд-год., 30,1 люд.-год. Виробництво приросту живої маси на середньорічного працівника найбільшим було в умовах пасовищної системи і складали 87,9 ц, за стійлової та стійлово-пасовищної системи вони були менше відповідно на: 6,8 % та 0,3 %. Витрати пально-мастильних матеріалів суттєво відрізнялись за системами утримання. За стійлової системи їх вартість була найбільшою і становила 110,27 грн., за стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання вона була меншою відповідно на: 29,5 % та 43,2 %. 6. Повна собівартість приросту у І варіанті була 644,10 грн./ц, у ІІ та ІІІ варіантах вона була меншою відповідно на: 13,8 % та 16,3 %. В структурі собівартості корми займали у І, ІІ та ІІІ варіантах відповідно: 44,99 %, 42,82 %, 43,18 %. Оплата праці відповідно: 9,8 %, 10,8 %, 11,1%. Собівартість 1 ц живої маси при реалізації з урахуванням вартості живої маси приплоду в І варіанті становила 779,95 грн., у ІІ та ІІІ варіантах вона була меншою відповідно на: 14,2 % та 16,5 %. 7. Дослідження показали, що основними партнерами виробників з закупівлі тварин живою масою були приватні заготівельники (близько 50 % продукції), підприємства споживчої кооперації та м’ясокомбінати. Найбільш ефективною була реалізація м'ясокомбінату, що забезпечило прибутковість у І, ІІ та ІІІ варіантах відповідно: 15,4 %, 34,4 %, 38,2 %. Збут тварин живою масою іншим заготівельникам за більш низькими цінами в межах 500-700 грн./ц живої маси є збитковим. 8.Подальший рух вирощеної худоби від закупівлі до реалізації продуктів забою на ринку та в спеціалізованих магазинах призводить до перерозподілу доходу між закупівельниками, переробниками та кінцевими реалізаторами. Найбільший дохід отримують приватні закупівельники в межах 526-576 грн./ц, підприємства споживчої кооперації в межах 270,1-333,3 грн./ц, м’ясокомбінати на межі беззбитковості, спеціалізовані магазини отримують прибуток у межах торгівельної надбавки. Встановлено, що сільськогосподарські виробники в основному несуть збитки через рівень монопольних цін закупівлі, на які вони не можуть впливати, та через рівень витрат, що залежать від систем утримання худоби. Все це веде до згортання галузі і вимагає активного втручання держави для суттєвої підтримки виробників. 9. Застосування елементів маржинального аналізу дало можливість змоделювати різні варіанти співвідношення та взаємодії обсягу виробництва, рівня витрат та цін реалізації, що зумовлюють максимізацію прибутків, мінімізацію збитків та умови закриття підприємства. Методом порівняння валового доходу (TR) та валових витрат (ТС) визначено рівень максимального прибутку в межах коливання ціни реалізації 7-9 грн./кг та обсягу виробництва 150-300 т. При ціні реалізації 9 грн./кг і обсязі виробництва 150-300 т можна отримати прибуток за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно: 434 тис. грн., 763 тис. грн. та 821 тис. грн. 10. За допомогою принципу MR=MC було визначено, що в умовах пасовищної системи при ціні 9 грн./кг та обсязі виробництва 300 т буде отримано прибуток 821 тис. грн. на рік, що на 7,6 % та 89,1 % більше порівняно з стійлово-пасовищною та стійловою системами відповідно. При обсязі виробництва 300 т визначено рівень цільових цін, що забезпечують рентабельність 30 %. За стійлової системи вони становлять 9,80 грн./кг, стійлово-пасовищної – 8,37 грн./кг, пасовищної – 8,15 грн./кг. 11. Порівняння цільових цін і цін беззбитковості дало можливість розрахувати рівень дотацій виробнику з боку держави для різних варіантів ферм. При обсязі виробництва 300 т рентабельність 30 % за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання можуть забезпечити дотації в розмірі відповідно: 2,25 грн./кг, 1,92 грн./кг, 1,89 грн./кг. Враховуючи ринковий характер відносин, дотації в розмірі 1,89 грн./кг доцільно ввести для всіх виробників незалежно від системи утримання худоби, що буде стимулом для поступового впровадження більш ефективної пасовищної системи. 12. Система утримання м'ясної худоби має суттєвий вплив на економічну ефективність виробництва яловичини. Встановлено, що собівартість 1 ц живої маси худоби становить за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно: 779,95 грн., 669,59 грн., 651,14 грн., а рентабельність з урахуванням державних дотацій складає відповідно: 15,39 %; 34,41 %; 38,21 %. Переваги пасовищної системи очевидні і її слід рекомендувати до широкого застосування в Поліссі України. |
