У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягало в формуванні та використанні платежів за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення для реалізації лісової політики на принципах сталого ведення лісового господарства. Основні висновки, що випливають з проведеного дослідження, такі: 1. Об’єктивна необхідність удосконалення нормативів кореневої плати за деревину в лісі мала місце в часи функціонування адміністративно-командної системи господарювання в лісовому господарстві України. У зв’язку з впровадженням ринкових принципів господарювання, застарілий економічний механізм (включаючи порядок справляння платежів за спеціальне використання лісових ресурсів) став істотним стримуючим чинником сталого розвитку лісового господарства. 2. Кореневі платежі за деревину головним чином використовуються в Україні як недосконалі ставки податку за спеціальне використання деревини. Недосконала система оподаткування і формування лісового доходу лісовласників (лісокористувачів) є основними стримуючими чинниками розвитку лісового господарства в системі економічних відносин, що склалася в роки незалежності України. 3. Кореневі платежі в умовах економічних відносин, що склалися в Україні, повинні виконувати функцію ціни та використовуватися як інструмент для накопичення коштів лісовласниками в обсягах, що є достатніми для ефективного відтворення, охорони і захисту лісів. 4. Чинні кореневі платежі в Україні виконують дестабілізуючу екологічну функцію. Звільнення від кореневої плати деревини, що заготовляється в порядку рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, призвів до їх трансформації в рубки промислової лісозаготівлі. Заготівля деревини від рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, складає в середньому за 2000-2002 роки 53 відсотки від всього об’єму заготовленої деревини при перевиконанні планових завдань в середньому по роках на 20 відсотків. 5. У дисертації розроблені економічна модель визначення кореневих платежів за деревину, основні положення лісової та фінансової політики щодо відтворення і використання лісових ресурсів, що спрямовані на реформування і сталий розвиток лісового господарства України. Ключові положення лісової і фінансової політики щодо реформування лісового господарства знайшли відображення в альтернативному проекті Лісового кодексу України. 6. На рівень кореневих платежів за деревину, що розраховуються на основі економічних моделей, які представлені в дисертації, впливають такі основні еколого-економічні чинники: ціни на лісоматеріали; сортиментна структура лісоматеріалів на окремих лісосіках; породний склад деревостанів; віддаль вивезення лісоматеріалів; розміщення основних споживачів лісоматеріалів; середній об’єм стовбура; віддаль трелювання деревини; запас деревини на лісосіці; запас деревини на одному гектарі; технічний прогрес у лісозаготівельному виробництві та виробництвах, що використовують деревину як основну сировину. 7. Кореневі платежі за деревину в лісі варто визначати за цінами на круглі лісоматеріали, що складаються на внутрішньому ринку (визначається мінімальний рівень кореневої плати) і за цінами, що складаються на зовнішньому ринку (визначається максимально допустимий рівень кореневої плати). На лісових торгах деревина в лісі на корені повинна продаватися за цінами, не нижчими мінімальних. У дисертації удосконалено принципові підходи до конкурсного продажу деревини на корені відповідно до діючого законодавства України та ринкових відносин. 8. Кореневі платежі рекомендується зараховувати до валового доходу лісовласників. В зв’язку з цим потрібно відмінити порядок справляння плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що встановлений чинним законодавством та Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378. Разом з введенням нового порядку справляння кореневих платежів доцільно реформувати систему оподаткування лісового господарства таким чином, як це рекомендує альтернативний проект Лісового кодексу України (опублікований в газеті “Деревообробник”, 2002, № 15). |