Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове розв’язання наукового завдання стосовно розробки методологічних засад і методичних положень, поглиблення понятійно–термінологічного апарату щодо вдосконалення системи економічного розвитку малих монофункціональних міст України на засадах сталого розвитку. Основні наукові та практичні результати роботи є такими: 1. Функціонуванням монопромислових міст України включають в себе з одного боку, недостатній розвиток тих чи інших підсистем міста, а з іншого – диспропорції між окремими галузями господарства міста. Проблемами першої групи є: слабкий рівень розвитку виробництва, незначна економічна віддача відносно зайнятих ними територій та продуктивності праці; інфраструктура малих монофункціональних міст характеризується слабкістю і занедбаністю; низький технічний стан та обладнаність технічними засобами проїжджої частини знижують ефективність перевезення вантажів та пасажирів, що у свою чергу, призводить до забруднення територій продуктами згорання бензину, дизельного палива тощо; багато монофункціональних міст не мають достатньо потужної каналізації, очисних споруд, централізованої системи водопостачання, слабко розвинені системи телефонної та поштової мереж. До другої групи проблем належить: відсутність у містах з монопромисловою структурою виробництва об’єктів рекреаційного призначення. 2. Наявність різноманітних ресурсів і природних умов у сполученні з економічними чинниками сприяють утворенню міст і їхніх систем з вузькопрофільним виробництвом і сферою зайнятості людей. Ступінь розвитку економічної бази є джерелом доходів і ресурсів міста. Місто – це економіко-географічний феномен, пов’язаний як з природою так і діяльністю людини. Фізико-географічні умови є основою для його розвитку. Особливо це стосується малих міст з монопромисловою структурою виробництва. 3. Реструктуризація економіки міст України не може обмежуватися лише зміною форм власності й форм господарювання. Це складний, тривалий процес глибоких і якісних змін на всіх рівнях. Так, на рівні первинної ланки вона означає технічну реконструкцію діючих підприємств з метою кардинального підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво одиниці продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. На рівні економіки України, тобто макрорівні, реструктуризація передбачає докорінні зміни у співвідношенні між виробництвом знарядь праці і предметів праці, засобів виробництва і продукції народного споживання, між продуктом кінцевого виробництва і проміжним продуктом. Ці співвідношення потрібно змінити на користь знарядь праці, продукції особистого споживання, товарів кінцевого виробництва. 4. Уряд має формувати і здійснювати активну еколого-економічну політику стосовно монофункціональних міст регіонів із різними рівнями соціально-економічними розвитку. Державну підтримку регіонів, а в їх складі й монофункціональних міст, необхідно здійснювати на основі програмно-цільового підходу, спрямованого насамперед на зберігання територіальної цілісності держави, вирішення міжрегіональних і загальнодержавних завдань, на прискорення виходу країни з кризи і підвищення ефективності її господарської системи. Метою державної екополітики повинно бути усунення негативного впливу екологічних податків на конкурентоспроможність продукції. 5. Основними напрямами стабілізації і розвитку малих монофункціональних міст є наступні: розробка програм підтримки і санації структуроформуючих галузей малих міст оскільки питома вага галузевої спеціалізації в матеріальному виробництві міста перевищує 70% завдяки створенню спеціальних режимів інвестиційної діяльності; сприяння екологічно- та ресурсно–збалансованому розвитку підприємств; забезпечення інтеграції та координації політики органів місцевого самоврядування з державними і приватними підприємствами; застосування екологічних принципів управління і землекористування; розвиток індивідуальної участі громадян у політичній, соціальній, культурній, економічній і технічній діяльності; розвиток міського планування на основі принципу участі громадян; впровадження еколого- і ресурсозберігаючих конструктивних рішень житлової забудови, інженерного забезпечення та устрою, а саме: малоповерхової садибної забудови з земельними ділянками, автономного інженерного забезпечення житлових будинків; відтворення практики надання фінансової допомоги підприємствам, установам, організаціям для створення нових робочих місць з державного фонду допомоги зайнятості населення; прийняття законопроекту про надання пільг підприємствам, установам, організаціям, які несуть витрати, пов'язані з працевлаштуванням на роботу випускників навчальних закладів різних рівнів акредитації (особливо ПНВЗ, ВНЗ), що забезпечить процес нормального відтворення робочої сили та працевлаштування.
|