У дисертаційній роботі виконане теоретичне узагальнення еколого-економічних проблем експлуатації водогосподарських об’єктів в регіоні і запропоноване нове розв’язання конкретного наукового завдання, що полягає в розробці науково-методичного забезпечення оцінки екологічної та економічної складових ефективності розвитку водогосподарського комплексу регіону й наданні практичних рекомендацій щодо забезпечення екологізації розвитку водогосподарського комплексу в регіоні. Відповідно до результатів дослідження сформульовано такі основні висновки: 1. Взаємозв’язок водних ресурсів з природним середовищем вимагає відповідного сполучення господарських підрозділів і використанні водних ресурсів. До деградації водних об’єктів призводить саме недооцінка взаємозв’язку такого сполучення і виникнення звідси екологічної невідповідності способів господарського використання земельних і водних ресурсів у річковому басейні Горині. Якщо цей зв’язок втрачається, то зникає їх відтворювальна здатність. Разом з тим, відчуження водного об’єкту або земельного масиву із екосистеми річкового басейну здійснить через певний час руйнівний вплив на весь ланцюг екологічних взаємодій, що забезпечують можливість існування всього природного комплексу. 2. В умовах гідрометеорологічної ситуації, що постійно змінюється, надійне управління меліоративними системами можливе при використанні сучасних методів оптимізації, передових засобів збирання та опрацювання інформації і на їх основі – оперативних і достовірних прогнозних оцінок основного регульованого фактору меліорацій – зволоження території експлуатації водозабору. 3. Обґрунтовано необхідність прогнозування впливу експлуатації водогосподарських об’єктів, що ґрунтуються на використанні даних спостережень єдиної державної стандартної гідрометеорологічної мережі у виробничих умовах, що дозволить завчасно оцінювати ситуацію та приймати оптимальні рішення, пов’язані з управлінням меліоративними системами. При цьому є можливість враховувати фактичну і прогнозну гідрогеологічну ситуацію, регулюючи оптимальну роботу систем і водозабірних споруд. 4. Здійснене в дисертації обґрунтування еколого-економічних проблем та встановлення закономірностей режиму роботи водогосподарських об’єктів, дозволить при наявності сучасних засобів зв’язку й ЕОМ істотно підвищити рівень експлуатації та звести до мінімуму збитки навколишнього середовища. 5. Ранжування адміністративно-територіальних одиниць басейну річки Горинь за сумарним індексом навантаження експлуатації водогосподарських об’єктів на водні ресурси (середньозважене значення показників осушених сільськогосподарських угідь та водовідбору інженерними спорудами) засвідчило, що найбільш інтенсивне освоєння і негативний вплив на водні ресурси мають місце у Гощанському, Сарненському, Костопільському та обласному центрі – місті Рівне. 6. Запропоновані підходи, крім вирішення основного завдання, дозволяють виконувати обґрунтування структури сільськогосподарського використання земель; при будівництві та реконструкції гідротехнічних об’єктів визначати параметри відкритої мережі для забезпечення оптимальної акумулюючої ємності підземних водоносних горизонтів під час комплексної експлуатації водогосподарських об’єктів водовідбору. 7. З метою охорони та раціонального використання прісних підземних вод дисертант вважає за доцільне: широке впровадження у водогосподарське виробництво заходів по заощадженню прісних підземних вод та будівництва перегороджуючих гребель на річці; для промислово-розвинених підприємств регіону потрібно освоювати у перспективі оцінені запаси підземних вод резервно-альтернативних варіантів водозабірних об’єктів; здійснити природокористування на основі сучасних еколого-картографічних побудов: 8. Для розширення можливостей використання системного підходу з метою більшої просторової деталізації передбачених величин еколого-економічних проблем необхідні подальші дослідження впливу меліорованості земель, господарського використання та заліснення територій на процеси його формування та внесення відповідних удосконалень. 9. Забезпечення раціонального видобування та використання водних ресурсів є комплексною еколого-економічною проблемою. Вона включає не лише створення нормативно-правової бази та інфраструктури, а й вирішення питань екологічної безпеки, враховуючи потенційні негативні впливи в умовах надмірного техногенного навантаження території. |