Основою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення ПЗФ України, вдосконалення та розвиток еколого-економічних і правових аспектів його функціонування в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки. За результатами роботи зроблено такі висновки і пропозиції. 1. У результаті проведеного аналізу та оцінки стану функціонування ПЗФ, показано динаміку його розвитку за роки незалежності України. На 01.01.2006 р. ПЗФ нараховував у своєму складі 7087 територій та об’єктів загальною (фактичною) площею 2854,8 тис. га, відсоток заповідності становив 4,7 %. Для України, як для держави з перехідною економікою існує ще безліч невирішених питань, що в свою чергу накладає відбиток на розвиток ПЗФ. На сьогодні в підпорядкуванні Мінприроди як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання ПЗФ, знаходиться лише три відсотки від загальної кількості територій та об’єктів загальнодержавного значення, які займають близько 40% їх площі. Переважна більшість територій та об’єктів ПЗФ (80%) знаходиться у віданні Держкомлісгоспу України, органів місцевого самоврядування та сільськогосподарських підприємств, які здебільшого, не мають спеціальних підрозділів з управління територіями та об’єктами ПЗФ. 2. Дослідивши діяльність ПЗФ, запропоновано основні та додаткові джерела фінансового забезпечення для кожної функціональної зони установ ПЗФ різної категорії заповідання. Вдосконалення економічного механізму у сфері використання та відтворення ПЗФ дасть змогу вивести його на якісно та кількісно новий рівень подальшого розвитку. Зроблено наголос на необхідності застосування таких складових економічного механізму, як оподаткування та інвестиції в заповідну галузь. 3. Важливим критерієм налагодженого функціонування ПЗФ є правова охорона його земель. Відправною точкою еколого-правового збереження природних ресурсів в умовах ринкової економіки виступає „екологічне страхування” ПЗФ як на державному, так і на приватному рівні. Екологічне страхування перш за все має на меті створення сприятливих соціально-економічних умов, які б допомогли зменшити техногенний вплив на об’єкти ПЗФ. Тільки при досягненні високого рівня відповідальності у процесі господарювання та відповідних економічних санкцій є можливість забезпечення ефективності охорони, збереження і використання ПЗФ. 4. У процесі дослідження вдосконалено методичні підходи кадастрової оцінки та звернуто увагу на економічну цінність територій та об’єктів ПЗФ, як основу їх раціонального використання і збереження. Точність визначення економічної ефективності, зіставлення витрат і вигод, що виражаються в грошових і фізичних показниках, особливо важливо, для прийняття правильних управлінських і економічних рішень. При відсутності або заниженості цінності природних благ відбувається відоме зменшення вигод від їхнього збереження. 5. Одним з головних пріоритетів у напрямку вивчення нових природних територій, перспективних для наступного заповідання та збереження є процес удосконалення національної екологічної мережі. Тому наступним кроком у розвитку ПЗФ є інтеграція національної екомережі до загальноєвропейської екологічної мережі (ЗЕМ). Важливим інструментом із реалізації Загальнодержавної програми формування національної екомережі є залучення міжнародних інвестицій. Основним інвестором природоохоронних програм в Україні є Глобальна Екологічна Фундація (ГЕФ). 6. Конструктивно проаналізувавши сучасний стан ПЗФ України, запропоновано стратегічні напрямки його розвитку на 10 років (до 2018 року). Це в свою чергу передбачає створення і підтримання репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів ПЗФ, здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного і ландшафтного різноманіття, екологічно збалансований його розвиток, наукове забезпечення функціонування заповідної справи, формування системи освіти, кадрового забезпечення та інформування громадськості у заповідній сфері. 7. Для ефективного функціонування установ ПЗФ вдосконалено систему економічного управління, в основі якої лежить механізм стимулювання природоохоронної діяльності, як на регіональному, так і державному рівнях. Компонентами такої систем є ПЗФ, як об’єкт управління, і сукупність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськість, як суб’єкт управління. Ця сукупність і становить управлінський процес - як “по вертикалі”, так і “по горизонталі”. Тому подальший розвиток ПЗФ залежить від налагодженої вертикальної структури управління, яка б забезпечувала контроль за діяльністю, формуванням та утриманням ПЗФ в регіонах країни; спільної діяльності органів державної влади, установ ПЗФ та підтримки з боку підприємництва. Одержані наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з питань удосконалення фінансових, економічних та екологічних пріоритетів використання, відтворення та охорони ПЗФ України. |
