248. Діденко Олена Анатоліївна. Екологізація суспільного відтворення: шляхи та механізми здійснення: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Діденко О. А. Екологізація суспільного відтворення: шляхи та механізми здійснення. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, комплексним дослідження теоретичних та практичних аспектів екологізації суспільного відтворення. У роботі розглядаються актуальні проблеми функціонування сучасної еколого-економічної системи, її подальшого збалансованого розвитку, обґрунтування механізму екологізації, особливостей його формування в умовах трансформаційної економіки. Автором розкриваються питання теоретичних підходів до екологічного регулювання, особливостей взаємодії державного управління та ринкового саморегулювання в екологічній сфері. Особливу увагу автор звертає на роль держави у процесі екологізації. В ході дисертаційного дослідження проаналізований процес формування державної екологічної політики в Україні, що дозволило розкрити її характерні риси і виявити можливості вдосконалення з урахуванням особливостей трансформаційної економіки. На основі запропонованого автором визначення збалансованого розвитку досліджено вплив екологічно орієнтованої споживацької поведінки на зміни у структурі виробництва. Виявлені ознаки екологічно орієнтованої свідомості споживачів.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблено наступні висновки:
Докорінною особливістю сучасної взаємодії суспільства й природи в її економічному аспекті є використання відтворюваних суспільством екосистем як природних ресурсів.Це обумовлює зростання ролі технологічного способу виробництва, який визначає межі освоєння, використання й відновлення природного середовища в процесі суспільного виробництва. Ці особливості є основними чинниками, що спричиняють формування еколого-економічної системи як певної територіально структуризованої сукупності природних і штучних компонентів, пов’язаних між собою потоками речовини, енергії та інформації. Як складний об’єкт дослідження еколого-економічна система являє собою органічну єдність соціально-економічної, організаційно-технологічної та екологічної підсистем. У процесі екологізації поряд з виробничими відносинами у функціонуванні еколого-економічної системи все зростаючу роль відіграє технологія виробництва, яка становить визначальний елемент продуктивних сил, що дозволяє зробити висновок про поширення об’єкту дослідження економічної теорії й на технологічний спосіб виробництва.
Системний аналіз еколого-економічної системи дозволяє визначити її системоутворюючим елементом еколого-економічні відносини, що складаються між суспільством та його окремими членами й природним середовищем та його окремими компонентами у процесі суспільного відтворення. Об’єктом еколого-економічних відносин є екосистеми, що використовуються суспільством як природні фактори та природні умови. Суб’єктами ЕЕВ є держава, споживачі (домогосподарства) й підприємства. У процесі суспільного відтворення вони реалізують свої інтереси, а механізми цієї реалізації визначають способи використання при цьому природного середовища.
Аналіз концепції сталого розвитку, яка відіграє значну роль у формуванні наукових підвалин вивчення сучасної екологічної кризи, свідчить про її суперечливість і практичну неспроможність. Тому розв’язання суперечностей розвитку еколого-економічної системи необхідно пов’язувати з його збалансованістю. Це дозволяє виявити такі перспективні суспільні потреби, задоволення яких забезпечує зміну поточних потреб, що загрожують еколого-економічній цілісності системи. Заміна поточних потреб перспективними дає можливості реально обмежити екологічно шкідливі виробництва, зберегти функціональну спрямованість зростання економічного та науково-виробничого потенціалу на основі виділення критеріїв збалансованого розвитку на довгострокову перспективу. Досягнення цієї мети можливо за допомогою здійснення екологізації суспільного відтворення, яка спрямована на створення цілісної системи суспільного відтворення, в якій соціально-економічні цілі досягаються при дотриманні екологічної рівноваги, адекватності основних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства законам власної активності біосфери.
Механізм екологізації – це сукупність організаційно-економічних методів управління еколого-економічною системою, за допомогою яких реалізуються інтереси (економічні, екологічні, соціальні) й досягаються цілі збалансованого розвитку суспільства. З огляду на існування різних поглядів на екологічні проблеми та основні шляхи їх розв’язання він визначений як єдність державного регулювання еколого-економічною системою й ринкових методів та інструментів екологізації.
Інверсійний тип трансформаційних процесів в Україні породжує специфічне поєднання елементів механізму екологізації, що потребує дослідження особливостей формування й реалізації державної екологічної політики, а також становлення ринкового механізму в галузі природокористування. Аналіз формування та реалізації екологічної політики в нашій країні дозволяє зробити висновок про притаманність їй таких характерних рис: вона не реалізує базовий принцип “забруднювач платить”; система екологічних платежів не узгоджена з основними показниками функціонування економіки; нормативно-правове забезпечення процесів екологізації є недостатнім; неефективно працює механізм реалізації законодавства та несення відповідальності за екологічні правопорушення.
Провідна роль процесі екологізації у трансформаційних умовах належить державі, оскільки вона створює інституціональне забезпечення екологізації, формує та реалізує екологічну політику, визначає умови функціонування ринкових інструментів в екологічній сфері.
Актуальність питань формування ринкового механізму екологізації в Україні обумовлюється особливостями трансформаційних процесів. Цей елемент механізму екологізації являє собою сукупність саморегулятивних економічних інструментів, форм і методів стимулювання та підтримки еколого орієнтованої господарської діяльності, що мають вплив на ціни й конкуренцію. Враховуючи різні підходи до визначення економічних (ринкових) інструментів екологізації, що представлені на практиці широким спектром конкретних заходів, їх доцільно класифікувати за двома основними напрямами: створенням відповідних ринків і стимулюванням екологічної орієнтації господарюючих суб’єктів.
Оскільки в умовах трансформаційного спаду під загрозою опиняється насамперед фінансування природоохоронної діяльності, важливим елементом фінансово-кредитного механізму екологізації у перехідній економіці є створення екологічних фондів, що можуть фінансуватися за рахунок різних джерел, в тому числі й зовнішніх, що означає можливість залучення додаткових коштів (не пов’язаних із держбюджетом) для фінансування екологічної сфери.
Найбільш дієвим і розповсюдженим інструментом впливу на ціноутворення на екологічно шкідливу продукції або в забруднюючих галузях виробництва є податки. Особливості трансформаційного періоду в значній мірі обумовлюють виконання системою екологічного оподаткування переважно фіскальної функції. Навіть бюджетні доходи від природокористування використовуються на природоохорону за залишковим принципом, що фактично позбавляє їх цільового характеру.
Становлення ринкового механізму екологізації неможливе без формування ринків, предметом купівлі-продажу на яких є різноманітні дозволи чи обмеження, пов’язані з екологічно шкідливою діяльністю. Необхідність більш швидкого формування ринку екологічної техніки й екологічної інфраструктури в цілому в умовах трансформаційної економіки значно актуалізує питання про запровадження торгівлі дозволами на емісію забруднюючих речовин, ефективність якої доведена світовим досвідом.
Екологізація споживчого вибору обумовлюється рядом чинників, найбільш впливовими з яких є структура споживання, рівень достатку, рівень культури та освіти. Основними ознаками екологічно орієнтованої свідомості є прагнення придбавати екологічно сприятливі товари, дотримуватись екологічних норм у побуті та трудовій діяльності, брати участь у діяльності екологічних організацій, а також усвідомлення відповідальності (у тому числі й особистої) за стан довкілля. Порівняльний аналіз соціологічних досліджень дозволяє визначити, що найбільш суттєвим чинником, який негативно впливає на екологічну орієнтацію споживацької поведінки в Україні, є низький рівень доходів. Водночас існуюче значне екологічне розшарування населення в різних регіонах нашої держави, а також серед груп споживачів з різним рівнем доходів, скорочує можливості екологізації свідомості населення. Наше суспільство характеризується низьким рівнем екологічної культури, що спричиняється незадовільним рівнем розвитку екологічної освіти та виховання.
Посилення екологічної орієнтації споживачів спричиняє суттєві зміни структури виробництва, в якій скорочується частка екологічно шкідливих виробництв, а також разом з іншими інституційними чинниками призводить до екологізації підприємницької стратегії, що знаходить відображення у формуванні специфічних управлінських інструментів, зокрема, екологічного менеджменту. В Україні негативно позначається на екологізації підприємницької стратегії економічна нестабільність, притаманна трансформаційному періоду, яка орієнтує підприємців переважно на короткострокові цілі. Водночас важливим інституційним чинником цього процесу є можливість приєднання до міжнародних стандартів екологічного менеджменту при виході на міжнародні товарні ринки.
Публікації автора:
Статті у наукових фахових виданнях
Діденко О.А. Основи управління еколого-економічними відносинами в сучасних умовах // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – №4. – 2001. – С.67-73
Діденко О.А. Методологічні основи екологізації природокористування // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – №2. – 2002. – С.91-95
Діденко О.А. Сталий розвиток як основа сучасного природокористування // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – №1. – 2003. – С.54-59
Діденко О.А.Екологізація в умовах глобалізації економічних відносин // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – №.1 – 2004. – С.100-106
Статті у збірниках наукових праць
Діденко О.А. Екологічний чинник розвитку промислового виробництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – Випуск 2. – К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2003. – С.284-292
Навчально-методичні праці
Основи економічної теорії: Навчально-методичний комплекс з дисципліни
