1. Внаслідок таксономічної ревізії роду грацилярія поновлено існування в Чорному морі двох видів: Gracilaria dura і G. verrucosa, кожний з яких має по одній прикріпленій (G. dura f. dura і G. verrucosa f. verrucosa) і по дві неприкріплених форм (G. dura f. multiramosa і G. dura f. urvillii; G. verrucosa f. procerrima і G. verrucosa f. lycopodioides). 2. Встановлено, що анатомо-метричні показники обох видів грацилярії та їхніх форм є видоспецифічними, оскільки не виявлено їх істотних відмінностей у залежності від віку, сезону й умов існування. Виявлено загальну закономірність зниження товщини корового шару в напрямку вершини стовбура, а кутикули - до його основи. Прикріплені форми грацилярії характеризуються вираженим стовщенням середньої частини стовбура слані, у неприкріплених форм його діаметр зменшується від основи до вершини. 3. Для обох видів грацилярії виявлена значна варіабельність довжини і кількості бічних гілок. Для G. verrucosa характерне інтенсивне формування гілок 1 - 2-го порядків, а G. dura – 3 - 4-го порядків; при цьому перший вид, у порівнянні з другим, має довжину гілок усіх порядків у 1,5 рази меншу. 4. У прикріплених форм G. dura f. dura і G. verrucosa f. verrucosa найбільші значення лінійних розмірів гілок, середні величини довжини і маси сланей, ступеню кущіння і біомаси зареєстровані влітку, а найменші – у зимово-весняний сезон. Це свідчить про існування у цих форм однієї генерації на рік. 5. Для неприкріплених форм G. dura f. multiramosa і G. verrucosa f. procerrima встановлений двовершинний характер сезонної динаміки біомаси, інтенсивності кущіння сланей, довжини і маси таломів, довжини їхніх гілок, що свідчить про наявність у цих форм двох генерацій на рік – весняної й осінньої. 6. Найбільша варіабельність розмірно-вагового складу ценопопуляцій і ступінь кущіння таломів характерні для форм G. dura. У них виявлено зниження інтенсивності формування бічних гілок слані з глибиною (від 3 до 15 м), що не відмічалось у форм G. verrucosa. У ценопопуляцій обох видів грацилярії виявлено домінування таких самих вагових груп (0,1 - 0,3 г), незалежно від форми, глибини і району виростання. Довжина таломів у неприкріплених форм майже вдвічі вища, ніж у прикріплених (75 - 123 і 38 - 94 мм відповідно). 7. Встановлено приуроченість прикріплених форм грацилярії до черепашнику нижнього горизонту субліторальної зони відкритих районів (глибина 7 - 15 м), а неприкріплених – до мулисто-піщаних донних грунтів середньої субліторалі мілководних бухт і заток (глибина 3 - 8 м). Прикріплені форми G. dura f. dura і G. verrucosa f. verrucosa є домінантами у фітоценозах Gracilaria dura + Nereia filiformis і (Cystoseira barbata) - Phyllophora nervosa - Cladophora dalmatica, а неприкріплені форми G. dura f. multiramosa і G. verrucosa f. procerrima - співдомінантами у фітоценозах морських трав (Zostera marina + Potamogeton pectinatus). 8. Запаси грацилярії в Чорному морі не дозволяють пропонувати її промисел; альтернативою в роз’язанні проблем забезпечення національної промисловості цінними полісахаридами і фікобіліпротеїнами є інтенсивне або екстенсивне її вирощування. 9. Встановлено, що основним чинником, який визначає ріст G. verrucosa f. procerrima при інтенсивному культивуванні, є температура середовища. При низьких значеннях температури й освітленості спостерігається незначне збільшення лінійних розмірів усіх морфоструктурних елементів таломів. Ці показники, а також ступінь кущіння сланей зростають при підвищенні температури й освітленості до оптимальних величин. При збільшенні температури вище оптимальних значень відбувається зниження інтенсивності формування нових гілок і уповільнення їхнього лінійного росту. Максимальну питому швидкість росту таломів (0,11 доб-1) зареєстровано при температурі середовища 230С й інтенсивності світла - 320 мкЕм-2 с-1. 10. Незалежно від умов вирощування в G. verrucosa f. procerrima виявлено істотне збільшення маси фрагментів сланей при їх незначному лінійному зростанні, що зумовлено посиленням інтенсивності кущіння за рахунок формування нових бічних гілок 1 - 4-го порядків. 11. За результатами експериментальних досліджень розроблено науково-практичну і теоретичну основу культивування G. verrucosa f. procerrima, показано можливість прогнозування формування морфоструктурних елементів таломів і питомої швидкості росту водорості при варіюванні контрольованих параметрів середовища. | 