Анотація до роботи:

Чилікін О.І. Ефективність управління підприємствами вугільної промисловості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню ефективності управління підприємствами вугільної промисловості. У роботі наведено теоретичні засади удосконалення виробничо-економічної діяльності підприємств вугільної промисловості. Розглянуто питання приватизації в Україні та проблеми роздержавлення підприємств вугільної промисловості, цінову та дотаційну політику в галузі. Наведено динаміку стану та умов функціонування вугільної промисловості протягом 1990-2000 рр., особливості ефективності державного регулювання економіки. Обґрунтовано потребу національної економіки у твердому паливі та необхідність реорганізації управління вугільною промисловістю, яка буде адекватною до умов ринку, показано інвестиційні можливості регіонів і перспективи їх розвитку. Розроблено методологію вибору оптимальної структури управління вугільною промисловістю, оцінки інвестиційної привабливості підприємств, оптимізації складу вугільних компаній і структури середньої та вищої ланки управління. Також розроблено методи оптимізації програм розвитку вугільної промисловості, економіко-математичну модель оптимального варіанта приватизації вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств цілісним комплексом.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної комплексної науково-прикладної проблеми підвищення ефективності управління підприємствами вугільної промисловості на підставі розробки системно-цільового підходу до реалізації цієї важливої в умовах формування ринкових відносин задачі.

Основні висновки зводяться до такого:

1. Визначено пріоритетну необхідність вирішення проблеми вибору оптимальної структури управління вугільною промисловістю. Саме ця галузь визначає розвиток народного господарства в цілому, а також енергетичну безпеку держави.

2. Установлено, що залучення вугілля в ринкову систему товарного обігу потребує перебудови організаційно-управлінської структури галузі й підприємств. Проведення в 1991-1999 рр. деяких організаційних заходів, які були спрямовані на реструктуризацію галузі, як свідчить її теперішній стан, тільки поглибило кризу. Основні причини: ігнорування особливостей ринкового ціноутворення вуглевидобутку і відсутність чіткого поділу функцій управління галуззю між державою (міністерством або департаментом по вугіллю) і безпосередньо суб’єктами господарювання.

3. Установлено, що перед вугільною промисловістю в даний час постає двоєдина задача щодо забезпечення, по-перше, державної (енергетичної) безпеки і, по-друге, досягнення прибутковості суб’єктів господарювання. Доведено, що вирішення цієї задачі може бути досягнуто за рахунок реалізації науково обґрунтованої концепції, яка заснована на збереженні балансу інтересів – “вигідно державі – вигідно підприємствам галузі”. Сутність такого балансу полягає у створенні механізму змішаного управління, яке поєднувало б представництво і захист державних інтересів, а також інтересів підприємств і інвесторів.

4. Функції управління в зазначеному механізмі розподіляються таким чином:

Міністерство чи департамент по вугіллю здійснюють:

складання державної програми видобутку вугілля для задоволення потреб країни й експорту, формування державних замовлень;

розробку і реалізацію програми реструктуризації галузі й забезпечення державним фінансуванням підприємств, незалежно від форми власності та відповідно до програми видобутку вугілля;

формування єдиної системи ринкового ціноутворення на продукцію вуглевидобутку;

контроль за виконанням зазначених програм та їх фінансуванням.

Підприємства й об’єднання забезпечують:

видобуток вугілля необхідної якості та його реалізацію відповідно до розроблених програм і системи ціноутворення;

заходи щодо зниження витрат на видобуток вугілля і збільшення прибутку.

5. Визначено, що у власне вуглевидобувній сфері доцільно перейти до системи великих компаній у тому обсязі видобутку вугілля, що підтримується державою. У цьому випадку шахти стають підрозділами компанії, а не самостійними юридичними особами; також скорочуються накладні витрати й об’єднуються загальні функції управління. Кошти державної підтримки, у першу чергу, спрямовуються туди, де вони будуть використані з максимальною ефективністю.

6. Доведено, що вибір форм реструктуризації характеризується розмаїтістю економічного становища шахт. Тому провідним принципом організаційної перебудови галузі виступає узгодження інтересів держави, підприємства і працівників вугільної промисловості.

7. Обґрунтовано, що вибір форм організації управління вуглевидобутком визначається як необхідністю створення рівних умов господарювання для шахт, оскільки вони експлуатують різні гірничо-геологічні умови (використання рентних платежів), так і можливостями держави підтримувати дотаціями вугільні підприємства.

8. Установлено, що в умовах фінансово обмежених можливостей необхідна державна, гарантована законом, політика економічного стимулювання щодо формування об’єднань по типу “вугілля-кокс-метал”, “вугілля-енергетика”.

9. Установлено, що діюча структура управління вугільною галуззю дуже ускладнена. Вона включає численні організації та підприємства, які знаходяться на різних етапах ринкових перетворень, і це надмірно завантажує центральний апарат проблемами. Діюча структура приводить до порушення прямих господарських відносин між основним і допоміжним виробництвом, має негативні наслідки – вищий орган керує підприємствами обминаючи середню ланку управління.

10. Визначено, що характерною особливістю управління галуззю і необхідністю його удосконалення об’єктивно виступає процес забезпечення поєднання економічних і адміністративних важелів управління, оцінюваних за критерієм економічної безпеки країни, економічної ефективності вуглевидобутку і всього технологічного ланцюга ціноутворення.

11. Показано, що актуальна проблема спрощення і перетворення структури середньої ланки управління галуззю вирішується організацією невеликої кількості великих вугільних концернів (об’єднань), а також концернів або структур, які виконують специфічні загальногалузеві функції: капітальне будівництво, машинобудування, геологічні роботи, галузевий зв’язок, проектне і наукове забезпечення й ін. До складу концернів варто включити всі підприємства основного і допоміжного виробництв, технологічно пов’язані між собою. Концерни можуть бути державними підприємствами або відкритими акціонерними товариствами, але при обов’язковому збереженні контрольного пакета акцій за державою.

12. Установлено, що у функції вугільного концерну повинна включатися реалізація вугільної продукції, також у формі держзамовлення, створення резервних фондів із додаткового прибутку й амортизаційних відрахувань, розподіл держпідтримки, організація інноваційної та інвестиційної діяльності, регулювання цін і всі взаємини з центральним галузевим органом. Доцільна передача вугільному концерну діяльності щодо реструктуризації шахтного фонду.

13. Визначено, що регулювання цін на вугільну продукцію доцільно здійснювати за запропонованою в даній роботі системою розрахунку граничних і договірних цін. Такий науковий підхід задовольняє економічні інтереси виробників і споживачів вугільної продукції, а також враховує регулюючий вплив із боку державних органів. Це стосується верхніх меж цін, які рекомендуються, а також можливої величини держпідтримки й ін.

14. Доведено, що програмне управління техніко-технологічним і економічним розвитком вугільного виробництва повинно бути засноване на економічних обґрунтуваннях запланованих заходів на будь-якому рівні управління. Інноваційні рішення, що вимагають вкладення коштів, але не забезпечують необхідного результату в частині їхньої компенсації і додаткового прибутку, нежиттєздатні при будь-якій формі господарювання. Тому формування програм техніко-економічного розвитку вугільного виробництва необхідно здійснювати з використанням методів оптимізації ефекту і витрат.

15. Виявлено групу шахт, які мають інвестиційну привабливість, та визначено потрібні обсяги капіталовкладень та можливі розміри прибутку за такими шахтами до 2010 р.

Публікації автора:

Монографії

1. Чиликин А.И. Предприятия угольной промышленности Украины в системе рыночных отношений: теория и практика.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000.- 256 с.

2. Амоша А.И., Рассуждай Л.Н., Ященко Ю.П., Лещинский А.А., Череватский Д.Ю., Рыбалко В.В., Чейлях Д.Д., Баранова Р.Г., Завгородняя О.П., Гужва В.В., Телюков А.Ф., Андрющенко В.А., Швец В.Я., Коновалюк В.И., Нейенбург В.Е., Братков Е.Н., Скубенко В.П., Батченко Л.В., Чиликин А.И., Повный С.Н. Основные направления развития угольной промышленности с учётом потребности в угольном топливе.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000.- 114 с. Особистий внесок – обґрунтовано переваги інтегрування вугільних підприємств до міжгалузевих комплексів.

3. Амоша А.И., Ященко Ю.П., Чиликин А.И., Рассуждай Л.Н., Лещинский А.А., Череватский Д.Ю., Нейенбург В.Е., Рыбалко В.В., Чейлях Д.Д., Баранова Р.Г., Завгородняя О.П., Мисюра И.Т., Булат А.Ф., Перепелица В.Г., Подтурний Д.Г., Кибкало М.Н., Скубенко В.П., Батченко Л.В., Кабанов А.И., Янко С.В., Сургай Н.С. Развитие угольной промышленности в контексте энергетической стратегии Украины.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002.- 238 с. Особистий внесок – запропоновано методичні підходи до вибору раціональних структур управління в основних сегментах паливно-енергетичного комплексу України.

4. Амоша А.И., Чиликин А.И., Ященко Ю.П., Рассуждай Л.Н. Установление интервала прогнозирования и срока действия стратегической программы// Экономический механизм реализации стратегии развития топливно-энергетического комплекса.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С. 6-9. Особистий внесок – аналіз і прогнозування споживання електроенергії на перспективу.

5. Амоша А.И., Чиликин А.И. Концептуальные подходы к выбору рациональных структур управления в основных сегментах топливно-энергетического комплекса// Экономические проблемы реформирования угольной промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С. 27-58. Особистий внесок – основні вимоги до систематизації управління та методичні підходи щодо вибору структури управління паливно-енергетичним комплексом.

Статті в наукових фахових виданнях

6. Чиликин А.И. Приватизация в Украине и проблемы разгосударствления предприятий угольной промышленности// Економіка промисловості. - 1997.- № 1.- С. 54-64.

7. Чиликин А.И. Угольная промышленность Украины: состояние и пути реформирования структуры управления // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997.- С. 239-259.

8. Чиликин А.И. Обоснование принятия решений по использованию инвестиций в угольной промышленности// Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 126-135.

9. Чиликин А.И. Методические подходы к определению потребности в углях различного назначения// Управление экономикой переходного периода.- Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998.- С. 234-244.

10. Чиликин А.И. Повышение эффективности использования привлекаемых (заёмных) средств в угольной промышленности // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998.- С. 288-295.

11. Чиликин А.И., Биренберг Б.М. Совершенствование структуры управления угольной промышленностью Украины // Управление экономикой переходного периода. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 22-30. Особистий внесок – обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення організаційної структури й методів управління на основі збалансованого використання як ринкових, так і адміністративних ресурсів.

12. Чиликин А.И. Роль и границы эффективности государственного регулирования экономики // Экономика промышленности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 109-119.

13. Чиликин А.И., Губерная Г.К. Рыночные перспективы и возможности угольной промышленности Украины// Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 295-306. Особистий внесок – здійснено врахування умов конкуренції для продукції вуглевидобутку у фінансово-економічному структуруванні підприємств вугільної галузі.

14. Скубенко В.П., Чиликин А.И. Партнёрство – действенный фактор формирования рыночной организации управления// Проблемы развития промышленного региона.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 47-69. Особистий внесок – обґрунтовано можливість часткового подолання кризи паливно-енергетичного комплексу України шляхом узгодження інтересів вугільників і енергетиків.

15. Чиликин А.И. Адаптация структур управления предприятиями угольной промышленности Украины к условиям рынка// Социально-экономические аспекты промышленной политики.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 450-460.

16. Чиликин А.И. Макроэкономическая среда и предприятие: значение бизнес-планирования// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- Т. 2.- С. 313-322.

17. Чиликин А.И. Методические подходы к выбору оптимальной структуры управления угольной промышленностью Украины// Економіка промисловості. - 1999.- № 2(4).- С. 41-53.

18. Чиликин А.И. О системности экономических исследований // Управление экономикой переходного периода.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 359-368.

19. Чиликин А.И. Собственность как основа выбора форм хозяйствования в угольной промышленности// Менеджер.- 1999.- № 3(5).- С. 40-45.

20. Адамов Б.И., Аптекарь С.С., Чиликин А.И. Угольная промыш-ленность: проблемы разгосударствления// Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 463-470. Особистий внесок – проаналізовано недоліки приватизації підприємств вугільної промисловості.

21. Скубенко В.П., Чилікін О.І. Вдосконалення методів підготовки техніко-економічних обґрунтувань при прийнятті управлінських рішень//Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Спец. випуск № 10.- Хмельницький: Тернопільська академія народного господарства. - 1999. - С. 254-257. Особистий внесок – доведено необхідність обов’язкового складання бізнес-планів і повнішого використання методів аналітичного обліку при обґрунтуванні залучення інвестицій.

22. Чилікін О.І. Виробничі зв’язки підприємств і їхня взаємодія з регіонами. Інвестиційна і цінова політика// Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць).- Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України.- 2000.- Вип. ХІХ.- С. 239-247.

23. Чиликин А.И. Состояние, проблемы управления и развития в угольной промышленности Украины// Экономика промышленности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 2000.- С. 206-220.

24. Чиликин А.И., Скубенко В.П., Новые формы объединений предприятий и особенности их функционирования в рыночных условиях// Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Спец. випуск № 15, частина V.- Хмельницький: Тернопільська академія народного господарства.- 2000.- С. 298-303. Особистий внесок - сформульовано принципи реорганізації управління вугільною промисловістю відповідно до реальних умов її функціонування у ринковому середовищі.

25. Чиликин А.И., Ященко Ю.П. Ценовая и дотационная политика в угольной промышленности // Економіка промисловості. - 2001.- № 4(14).- С. 93-99. Особистий внесок – запропоновано методичні підходи до встановлення ціни на вугільну продукцію.

Тези доповідей у матеріалах конференцій

26. Чиликин А.И. Регионализация управления предприятиями угольной промышленности Украины – необходимое условие их совершенствования// Материалы регион. науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область – 2010)”.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины.- 1999.- С. 122-126.

27. Чиликин А.И. Инвестиционная политика: государство и регионы// Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”.- Дніпродзержинськ: Дніпродзержинський державний технічний університет; виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради; ІЕП НАН України; Інститут трансформації суспільства.- 2000.- С. 123-124.