1. Управління визначено складним об'єктом, взаємозалежним комплексом окремих видів управлінської діяльності. Їх кількість, масштаб і характер визначаються, насамперед, властивостями керованого об'єкта. Чим складніший об'єкт, чим більше в ньому зв'язків і відносин, тим більший обсяг управлінської діяльності необхідно виконати в інтересах одержання бажаних результатів. Кожен вид діяльності має свої особливості, які необхідно враховувати, або використовувати при реалізації управлінських рішень. Інтелектуальна діяльність в управлінні історично виокремилася в процесі спеціалізації управлінської праці. Отже управління забезпечує єдність і взаємозв'язок управлінських рішень та координацію дій менеджерів різних рівнів, об'єднаних для виробництва певних видів товарів і послуг з метою одержання бажаного результату. В цьому полягає його сутність. 2. Досягнення мети діяльності підприємством зумовлює необхідність розробки принципів управління, від яких багато в чому залежать результативність роботи підприємства, його місце в ринковому середовищі, ніша і сегмент продажу товарів на ринку, масштаби виробництва та перспективи розвитку, імідж і стійкість роботи, умови й темпи розширення виробничо-господарської діяльності. Виходячи з того, що принципи є своєрідним початком, вихідною позицією, до принципів управління підприємствами повинні бути віднесені: підвищення іміджу підприємства і його стійкості, орієнтація на перспективний результат, впровадження корпоративної культури, розширення виробничої діяльності на основі використання інновацій і результатів науково-технічного прогресу, застосування політики адаптивного пристосування до вимог реальних і потенційних споживачів, забезпечення працівників необхідним рівнем матеріальних благ. 3. Перехід до ринкових умов господарювання для підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів виявився досить складним, унаслідок чого протягом 1990-х рр. відбулося значне зменшення обсягів виробництва продовольчих товарів. Починаючи з 2001 року підприємства по переробленню сільськогосподарських продуктів мають позитивний приріст обсягу продовольчих товарів, до того ж із більш високими темпами порівняно з іншими галузями промисловості. Однак рівень забезпечення населення країни продуктами харчування поки що не відповідає науково обґрунтованим потребам. Невиконання підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів своєї функції пов’язане із скороченням обсягів виробництва сільськогосподарської сировини, падінням купівельної спроможності населення, техніко-технологічною й організаційно-економічною відсталістю галузі та низьким рівнем управління в конкурентному середовищі. 4. Вивчення тенденцій економічного розвитку підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів Запорізької області за 2000 – 2006 рр. свідчить про те, що існуванню неефективної системи управління фінансово-економічним станом сприяють такі чинники: відсутність повноти і своєчасності одержання інформації про фактичний фінансово-економічний стан; відсутність порядку, форми, змісту, типізації показників обліку. Це призвело до неефективного використання фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, несвоєчасності прийняття ефективних управлінських рішень, а також ряду випадків навмисного викривлення звітності й прямих зловживань з боку працівників. 5. Результати проведених досліджень свідчать, що ефективність системи управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів залежить від оптимальності їх організаційної структури та ефективності прийняття управлінських рішень. На противагу стихійному шляху її побудови в дисертації запропоновані цілеспрямовані дії у напрямах відкритості інформації та нелінійності. Виходячи з цього запропонована організаційна структура управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, яка передбачає створення підпорядкованих дирекції окремих відділень: виробничої політики, технічної політики, фінансово-економічної політики, маркетингової політики. 6. Підвищенню ефективності системи управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів будуть сприяти запропоновані методичні підходи на основі побудови матриці визначення планованої ефективності за критеріями оцінки ефективності оптимальних за Парето управлінських рішень. В їх основі знаходяться вміння керівників різних рангів зосередити увагу на найбільш важливих проблемах, які забезпечують стійкий розвиток і високий конкурентний статус підприємств. Першочерговими для підприємств визначються проблеми, які забезпечують стабільність реалізації продукції, надходження коштів для здійснення розширеного відтворення. 7. Наступним чинником, що позитивно вплине на управління підприємствами є формування системи внутрішнього контролю. В дисертації визначено, що контроль доцільно розглядати в системі внутрішньогосподарського управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів, тобто сфера діяльності контролю на даний час розгортається і не обмежується лише завданнями бухгалтерського обліку. Формування відділу контролінгу на підприємствах повинне здійснюватись за наступними етапами: вивчення цілей і стратегічних напрямів діяльності й розвитку підприємства, розробка моделі контролю, визначення оптимального складу працівників у структурі відділу, оцінка вартості системи контролю, визначення ефективності системи контролю, оптимізація системи контролю. 8. В умовах ринкового середовища кожне підприємство по переробленню сільськогосподарських продуктів повинне розробити стратегію підвищення свого конкурентного статусу. Така стратегія передбачає, по-перше, реалізацію програми реструктуризації системи управління підприємства. Цей етап містить активізацію інноваційної діяльності, оновлення засобів виробництва, інтеграцію з сільськогосподарськими підприємствами, диверсифікацію виробництва, охорону довкілля. Наступною здійснюється програма реструктуризації системи управління персоналом. Її реалізація здійснюється за етапами: оновлення знань, освоєння сучасних методів управління, формування якостей лідерів, формування корпоративної культури, створення ефективної організаційної структури. |
