На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. На сьогодні відсутня єдина класифікація втрат, немає єдиного механізму оцінки тіньових втрат у сільському господарстві. Основний недолік існуючих методик визначення втрат полягає в тому, що вони не враховують різночасність втрат, допускається повторність у підрахунку, не виділяються прямі і непрямі втрати. Використання в аналізі традиційних способів і прийомів дозволяє виявити лише загальну тенденцію процесу виникнення втрат, простежити його динаміку. 2. Потрібен комплекс показників, що характеризують враховувані втрати, на основі доповнення чинної звітності спеціальними обстеженнями в тих випадках, коли втрати не піддаються прямому обліку і не фіксуються в первинних документах. Така інформація дозволить оцінити розмір втрат на різних стадіях відтворення і місця їх виникнення, що буде сприяти прийняттю ефективних заходів для їх скорочення. Для характеристики тіньових втрат необхідно використовувати експертні оцінки. 3. Загальний потенціал сільськогосподарських формувань Криму значно скоротився через диспаритет цін, різке погіршення ресурсозабезпечення, бартеризацію в розрахунках, зведення до мінімуму інвестиційної діяльності і повної відмови держави від підтримки сільськогосподарського товаровиробника. Крим втратив свої колишні позиції основного виробника таких важливих видів продовольчої продукції як виноград, плоди, овочі, яйця і м’ясо птиці. 4. Втрати в сільськогосподарських підприємствах Криму в 2000 р. склали 511,8 млн. грн., з яких: втрати електроенергії – 46,8%, прострочена дебіторська заборгованість – 16,1%, втрати рослинницької продукції від недобору врожаю – 5,3 %. 5. Установлено, що втрати і непродуктивні витрати є значним резервом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва навіть прибуткових підприємств. Так, з використанням авторських методичних підходів до оцінки втрат визначені іх розміри у 2000р. в агрофірмі “Золота Балка” -2,4 млн. грн. або 15,0% до товарної продукції, та в агрокомбінаті “Виноградний” - 1,1 млн. грн. або 12,3 % товарної продукції. 6.Експертна оцінка показала, що найнижчий рейтинг серед оцінюваних груп втрат і непродуктивних витрат у сільськогосподарському виробництві мають спеціальні види втрат – 3,6% і трудові втрати – 6,8%, а найбільше значення експерти надають тіньовим втратам (24,0%), фінансовим (23,7%) і матеріальним (19,2%). Варто визнати, що така оцінка відповідає сучасним економічним умовам. На жаль, сільськогосподарські підприємства не зацікавлені в об’єктивній оцінці втрат і непродуктивних витрат, про що свідчать результати перевірок податкових і статистичних органів. Запропоновані автором методичні підходи до оцінки втрат, дозволять виявити додаткові резерви підвищення ефективності виробництва. На основі проведених досліджень пропонується: 1. Класифікувати втрати по трьох ознаках залежно від їх природи: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні й інтелектуальні, спеціальні, випадкові; враховувані і невраховувані; легальні, тіньові і безповоротні. Для успішного зниження втрат і непродуктивних витрат у сільгоспвиробництві в даний час приділяти найбільшу увагу матеріальним, фінансовим, випадковим і тіньовим втратам, а в перспективі – інформаційним, інтелектуальним і спеціальним втратам. 2. Розробити регіональну програму “Зниження втрат і непродуктивних витрат у сільському господарстві Криму”, що передбачає встановлення обгрунтованих норм витрат, ресурсів; введення показників ефективності використання ресурсів, стимулювання скорочення втрат. У бюджеті Криму виділити кошти на підтримку даної програми. На першому етапі передбачити скорочення втрат матеріальних та трудових ресурсів і, в першу чергу, матеріальні втрати, що виникли як результат нераціональної діяльності. На другому етапі передбачити скорочення втрат у сільському господарстві Криму за рахунок удосконалення органі-зації і технології виробництва. 3. Визначення втрат і непродуктивних витрат у діяльності підприємств проводити з урахуванням виду втрат, вибору методу його оцінки, напрямків і механізмів скорочення втрат, визначення ефективності від реалізації заходів для скорочення втрат. 4. Економічний ефект від скорочення втрат оцінювати як різницю між грошовою оцінкою втрат, що усуваються, і витратами, що привели до такого скорочення. Ефективність скорочення втрат визначати співвідношенням додаткового виходу продукції до витрат на їхнє скорочення. |