1. Травматичні катаракти залишаються найбільш частим видом патології очей і є основною причиною розвитку сліпоти і зниження зору в дитячому віці. Інтраокулярна корекція є найбільш ефективним способом корекції афакії, однак у дітей вона супроводжується більш високим ризиком розвитку різних післяопераційних ускладнень, що істотно знижує функціональні результати. Виявлення факторів ризику розвитку ускладнень, пошук більш біосумісних ІОЛ і розробка нових хірургічних технологій, які спрямовані на попередження й усунення ускладнень артифакії в дитячому віці, є актуальними в клінічній практиці дитячої офтальмології. 2. Вперше виявлений комплекс факторів ризику розвитку дислокації ІОЛ за типом захоплення зіниці на псевдофакічному дитячому оці: а) топографо-анатомічні вихідні порушення переднього відділу травмованого ока (парацентральні рубці рогівки, передні або задні синехії довжиною більше однієї години, неспроможність зіничного краю райдужки); б) особливості виконання оптико-реконструктивного втручання (великі операційні розтини, передня капсулотомія подібно розкриттю консервної банки, синехіотомія, використання жорстких ІОЛ з ПММА, імплантація ІОЛ в циліарну борозну); в) ускладнення раннього і пізнього післяопераційних періодів – ексудативна реакція, хронічний увеїт; 3. Розроблена нова хірургічна технологія імплантації ІОЛ, які складаються, без роз’єднання синехій, з формуванням невеликого безперервного кругового капсулорексиса діаметром не більш 4 мм. (при показаннях розміщеного ексцентрично, поза зоною нероз’єднаних синехій), дозволяє здійснити ендокапсулярну імплантацію ІОЛ, що забезпечує стабільне положення ІОЛ в оці та запобігає розвитку її дислокації у віддаленому періоді спостереження. 4. Розроблена нова хірургічна технологія усунення дислокації ІОЛ за типом синдрому захоплення зіниці шляхом переміщення оптики ІОЛ під задню капсулу в позакришталиковий простір дозволяє повністю ізолювати оптику ІОЛ від задньої поверхні райдужки, усунути хронічний запальний процес, попередити розвиток рецидиву синехій, і як наслідок – рецидив захоплення зіниці і одночасно істотно підвищити гостроту зору псевдофакічного ока. 5. Застосування нових хірургічних технологій факоаспірації травматичних катаракт малими розтинами з використанням гнучких ІОЛ з похідних акрилової кислоти достовірно знижує частоту розвитку ранніх (ексудативна реакція оболонок дитячого ока на втручання – на 44,7%, утворення синехій – на 30,9%) та пізних (синехій з ІОЛ - на 46,1%, вторинних катаракт – на 44,3% преципітатів на ІОЛ - 37,0%, дислокації ІОЛ за типом синдрому захоплення зіниці – на 23,5%, хронічного увеїта – 22,9%) післяопераційних ускладнень, що дозволяє досягти практичного видужання (гострота зору псевдофакічного ока 0,3-1.0) у 80,6% випадків, що забезпечує більш повноцінну реабілітацію цього контингенту дітей. |