1. Частота ранніх променевих циститів при реалізації програми поєднано-променевого лікування в порівнянні з дистанційним опромінюванням значно більша, відповідно 53,3 і 37,5 %, випадків, а частота ректитів – 36,6 і 25 %. Радіоепітеліїти шийки матки і верхньої третини піхви при виконанні поєднано-променевої терапії виникали у 83,3 % хворих, а радіоепітеліїти кукси піхви при контактному методі у хворих на рак тіла матки – у 68 % хворих. 2. Включення в програму лікування ліпохроміну позитивно впливає на перебіг променевих реакцій в суміжних з маткою органах. Частота ранніх променевих циститів і ректитів у дослідній групі хворих на рак матки зменшується вдвічі: 26,6 і 20 % відповідно при поєднано-променевому лікуванні та 16,7 і 13,3 % – при зовнішньому опромінюванні. Під впливом препарату змінюється розподіл форм радіоепітеліїтів, не спостерігаються виразково-некротичні, а кількість ерозивно-десквамативних форм зменшується вдвічі. Позитивно змінюється динаміка та інтенсивність променевих реакцій у хворих, що одержували ліпохромін: виникають пізніше в середньому на 1 тиждень, скорочується тривалість їх існування в 1,5 разу, не потребується перерви в лікуванні, які були у 12,5 % хворих контрольної групи, у зв’язку з появою тяжких форм променевих реакцій,. 3. Основними патологічними змінами в слизовій оболонці сечового міхура під впливом опромінення були комбінація атрофічних та проліферативних процесів у перехідному епітелії та атрофія й прогресуюче фіброзування строми, а у слизовій оболонці прямої кишки опромінювання супроводжувалось прямим ушкодженням як стромально-судинного компоненту, так і покривного циліндричного епітелію, дистрофічними його змінами і десквамацією як окремих клітин, так і їх пластів. 4. Ліпохромін знижував вдвічі частоту патоморфологічних змін середнього ступеня у слизовій оболонці сечового міхура і запобігав їх появі у слизовій оболонці прямої кишки. 5. Використання ліпохроміну в традиційній схемі лікування хворих дослідної групи нормалізував прооксидантно-антиоксидантний баланс: дієновий кон’югат зменшувався з 127 (контрольна група) до 86 % (основна група), малоновий діальдегід – відповідно з 122 до 91 % та навпаки, збільшувались відповідно супероксиддисмутаза – з 73 до 122 %, каталаза – з 59 до 106 %. 6. Комплексне застосування ліпохроміну стимулює неспецифічну імунологічну резистентність організму, що підтверджується нормалізацією відносного рівня тимус-залежних лімфоцитів наприкінці лікування у 75,9 % пацієнток основної групи в порівнянні з 45,8 % в контрольній (р<0,05); вміст В-лімфоцитів складав відповідно 12,0 і 4,0 % (р<0,05), а рівень ЦІК –100,8 та 127,5 у.о. 7. Позитивні зміни в перебігу місцевих променевих реакцій в слизових оболонках тазових органів, що підтверджено клінічними, морфологічними, імунологічними та біохімічними дослідженнями, дають підставу для рекомендації використання ліпохроміну в схемах супровідної терапії у онкогінекологічних хворих на етапах променевого лікування. |