На нинішньому етапі розвитку аграрної економіки, підвищення ефективності агропромислового виробництва першочергового значення набуває прискорення науково-технічного прогресу, визначальна роль у якому належить інноваційній діяльності, створенню інноваційної продукції та її реалізації в аграрному виробництві. Проте досягнення науково-технічного прогресу поки що органічно не включені у здійснення соціально-економічних і техніко-технологічних процесів розвитку сільськогосподарського виробництва та інших галузей агропромислового комплексу. Слабкою ланкою залишається організація широкого застосування у виробничій сфері наукових розробок , створення умов для підвищення економічної заінтересованості господарських структур у використанні інноваційної продукції. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, наукове значення та практична цінність одержаних результатів. 1. В процесі здійснення науково-технічного прогресу відбуваються матеріалізація наукових досягнень у розвитку техніки і технологій, вектор якої направлений на удосконалення матеріально-технічної бази суспільного виробництва. Цей процес стає основою забезпечення соціально-економічного розвитку як окремих галузей, видів виробничої діяльності, так і в цілому народногосподарського комплексу держави. У загальній схемі розкриття соціально-економічної сутності розвитку науково-технічного прогресу – “наука – техніка – технології – виробництво” першопричиною, рушійною силою, яка набуває імпульсивного характеру є наука. При цьому без втілення наукових досягнень у матеріальне виробництво наука не може перетворитись у безпосередню продуктивну силу. Визнання нерозривності науки і виробництва, їх соціально-економічного змісту щодо науково-технічного розвитку, є об’єктивною основою визначення соціально-економічної сутності інноваційної діяльності. 2. В процесі дослідження запропонована “нелінійна” модель інноваційної діяльності, яка передбачає орієнтацію споживачів на соціально-економічні інтереси. Вона включає напрями використання об’єктів інтелектуальної власності, якими є інноваційна продукція у вигляді нових технологій, машин, знарядь, сортів і гібридів сільськогосподарських культур, племінного молодняку високопродуктивних порід тварин, ліній та кросів птиці із пропозиціями відповідних технологій по їх використанню. Такі об’єкти можуть бути як проміжною ланкою в процесі розробки інновації, так і предметом комерціалізації результатів творчої діяльності. 3. Фінансові показники ефективності інвестицій дають змогу визначити абсолютний обсяг очікуваного прибутку в результаті впровадження інновації і є доцільними при порівнянні аналогічних проектів з співставними характеристиками. При порівнянні інноваційних проектів з різними характеристиками для більш достовірної оцінки ефективності інновацій слід застосовувати методику визначення квазіренти як приросту прибутку, створеного в результаті використання інновацій в агропромисловому виробництві. Це дасть змогу виділити перспективні проекти з максимальним потенціалом одержання прибутку на одиницю інвестицій. Квазірента містить у собі виплати конкретним розроблювачам інновації. В цьому проявляється її соціальний ефект. 4. Наукові та науково-дослідні установи в основному сформовані за галузевим принципом діяльності. В дисертації визначено, що галузева структура зайнятих наукових кадрів в системі Української академії аграрних наук потребує удосконалення в напрямі збільшення чисельності наукових кадрів в сфері аграрної економіки та механізації і електрифікації аграрного виробництва. Водночас в зоні Степу слід сформувати наукові установи, які здійснювали б комплексні дослідження щодо вирішення проблем чітко вираженого ризикованого степового землеробства, розвитку тваринницьких галузей в екстремальних умовах. 5. Визначено, що види інноваційної продукції за формою, змістом, умовами та можливостями реалізації досить різні і мають різне практичне значення, а також різний вплив на виробничо-господарську діяльність організаційно-правових структур. Інноваційна продукція, створена науковими установами за рахунок коштів Державного бюджету, є власністю держави і як важлива складова матеріально-ресурсного потенціалу має використовуватись у суспільному виробництві з високою віддачею. Це надзвичайно важливий чинник для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки, і тому його широке застосування набуває першочергового значення. В дисертації обґрунтовано пропозиції щодо розвитку аграрної науки: розширення досліджень на пріоритетних напрямах, збільшення наукових розробок, підвищення якісного складу інновацій та їх впливу на результативність інноваційної діяльності. 6. Значна частина результатів наукових досліджень, віднесених за змістом і значенням до інновацій, поки що залишається не використаною. Це зумовлюється насамперед низьким рівнем платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, слабкою інформаційною базою про наявний арсенал інноваційної продукції, про умови її використання. До пріоритетних напрямів реалізації інноваційної продукції, широкого застосування науково-технічного та соціально-економічного прогресу на макроекономічному рівні належить здійсненню національних і державних програм, законодавчо-нормативних актів, спрямованих на комплексне багатовекторне вирішення важливих проблем розвитку агропромислового виробництва країни. 7. Дослідженням доведено, що основним узагальнюючим показником визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції має бути показник річного економічного ефекту, що виражає сумарну економію виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень), одержану господарськими формуваннями у процесі господарської діяльності. Серед додаткових показників слід виділити: приріст валової продукції, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, строки окупності додаткових капітальних вкладень, рівень рентабельності виробництва продукції та інші. Аналіз засвідчив, що підвищення економічної ефективності досягається при комплексному застосуванні інноваційної продукції. 8. В дисертаційній роботі інноваційна діяльність досліджується в тісному взаємозв’язку розвитку двох її складових – створення інноваційної продукції в наукових організаціях та її практичної реалізації у виробничій сфері. При цьому формами інноваційної продукції є зразки нових машин, насіння, тварин і птиці, добрив, препаратів, організаційно-економічні проекти, моделі, методики, наукова-технічна та економічна інформація, проектна документація тощо. Визначено основні організаційно-економічні умови створення ринку науково-технічної продукції. Встановлено, що підвищенню ефективності галузевих та регіональних програм розвитку ринку інноваційної продукції буде сприяти об’єднання пріоритетних інноваційних проектів в споріднені пакети. 9. Запропоновано до реалізації Державну програму розвитку аграрної науки в Україні, яка передбачатиме регіональне розміщення галузевих наукових організацій, покликаних розробляти кардинальні проблеми розвитку виробництва рослинницької і тваринницької продукції з урахуванням специфічних зональних особливостей країни. Крім цього нею повинні визнаватися пріоритетні напрями розвитку машинобудівельної, хімічної і біологічної індустрії в частині постачання у повній мірі матеріальних ресурсів як безпосередньо для здійснення науково-дослідного процесу, так і для забезпечення дослідних господарств. З метою фінансового забезпечення аграрної науки, крім коштів державного бюджету, науково-дослідні роботи слід здійснювати за рахунок застосування ринкових методів наукової діяльності, залучення приватного капіталу, а також капіталу іноземних інвесторів. Розробка інноваційних проектів повинна відбуватися на конкурентній основі з використанням коштів фондів і банків, приватних фірм тощо. Для цього необхідно створити Венчурний інноваційний фонд, а на регіональному рівні - фонди інноваційної підтримки для розвитку ефективних проектів і їх реалізації заінтересованим інвесторам. 10. Для підвищення ефективності організації науково-дослідницької діяльності в агропромисловому виробництві запропоновано розробити Державну програму інформатизації, яка передбачатиме співпрацю Міністерства аграрної політики та Української академії аграрних наук. В її рамках необхідне створення Державного фонду завершених науково-технічних робіт, метою якого разом з Центром інформаційно-інноваційного забезпечення є реалізація науково-технічної продукції. З метою організації виробничої перевірки та випробування науково-технічних розробок та надання інформаційних послуг слід використовувати регіональні Центри наукового забезпечення, виробничі полігони та базові підприємства проведення виробничої перевірки досягнень науково-технічного прогресу, інноваційно-технологічні фірми, консультаційні та консалтингові формування, дорадчі служби на комерційних засадах. Аналіз проведеного дослідження свідчить, що ефективність інноваційної діяльності залежить в першу чергу від економічної заінтересованості як виробників інноваційної продукції, так і її споживачів. Тому подальше удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності повинне відбуватись в напрямі стимулювання інноваційної діяльності, розвитку відповідної інфраструктури, захисту інтелектуальної власності і залучення її до господарського обороту, комерціалізації результатів наукових досліджень, формування інноваційного підприємництва. |